Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
01.03.2023 11:26

Припинення порушень авторського права у мережі Інтернет

Про порядок припинення порушень авторського права і суміжних прав з використанням мережі Інтернет

Новий Закон України “Про авторське право і суміжні права” № 2811-IX від 01.12.2022 (далі: “ЗУАіСП”) містить позасудовий порядок припинення порушень авторського права і суміжних прав з використанням мережі Інтернет (далі: “Порядок”) (ст.ст. 56-58).

Цей порядок поширюється на порушення будь-якою особою авторського права та/або суміжних прав. Отже, на порушення прав особливого роду (sui generis) цей порядок не поширюється.

Звернутись із заявою про припинення порушення, згідно із цим порядком, можуть суб’єкти авторського права або суб’єкти суміжних прав (ч.1 ст.56), а також – особи, яким надано виключне право на використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав (див. п.3 ч.2 ст.56).

Під особами, яким надано виключне право на використання у ЗУАіСП розуміються особи, яким надано виключну ліцензію, з огляду на те, що вони мають право захищати свої права та/або охоронювані законом інтереси у межах договору із суб’єктом [ліцензіар] авторського права або суб’єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата (див. п.2 ч.1 ст.55).

Організації колективного управління не можуть бути заявниками згідно із цим порядком.

Порядок складається з наступних кроків:

І. Звернення заявника із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав

(і) Заявник може звернутись із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, у якій вимагається унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті, до:
(1) власника веб-сайту (особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту), або
(2) реєстранта відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або
(3) отримувача послуг хостингу (за відсутності доказів іншого), та/або
(4) власника веб-сторінки (особи, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує цифровий контент в межах такої веб-сторінки),

(іі) Також заявник має право звернутись до власника веб-сайту і провайдера послуг обміну контентом з вимогою щодо недопущення ними (ним) подальшого розміщення на веб-сайті зазначеного цифрового контенту (п.5 ч.2 ст.56).

Копія заяви про припинення порушення направляється постачальнику послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, одночасно із надсиланням заяви власнику веб-сайту та/або веб-сторінки (ост. абз. ч.2 ст.56).

ІІ. Дії власника веб-сайту після отримання заяви

Власник веб-сайту може (1) задовольнити заяву (не пізніше 48 годин з моменту її отримання) або (2) відмовити (задовольнити не в повному обсязі) у її задоволенні (протягом 48 годин з моменту її отримання).

Про задоволення або відмову у задоволенні заяви власник веб-сайту надає інформацію (повідомляє) заявнику і постачальнику послуг хостингу не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви.

ІІІ. Дії власника веб-сайту, якщо він не є власником веб-сторінки

Якщо власник веб-сайту, який отримав заяву не є власником веб-сторінки, на якій розміщено цифровий контент, власник веб-сайту невідкладно (не пізніше 24 годин з моменту отримання заяви) зобов’язаний направити її копію власнику веб-сторінки та одночасно – надіслати заявнику про це повідомлення.

Власник веб-сайту протягом 24 годин з моменту отримання від власника веб-сторінки відповіді на заяву надсилає її заявнику та постачальнику послуг хостингу.

Якщо протягом 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви власник веб-сторінки не направив власнику веб-сайту повідомлення про відмову, власник веб-сайту самостійно унеможливлює доступ до цифрового контенту. Про вжиті заходи власник веб-сайту повідомляє заявника та постачальника послуг хостингу протягом 96 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення.

IV. Дії заявника у випадку незадовільної реакції власника веб-сайту

У випадках відмови (задоволення не в повному обсязі) або ненадання відповіді власником веб-сайту заявник може звернутись із заявою про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, безпосередньо до постачальника послуг хостингу.

Також власник може звернутися із заявою безпосередньо до постачальника послуг хостингу якщо на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі, що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення.

V. Дії постачальника послуг хостингу після отримання заяви про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту

Постачальник послуг хостингу надсилає власнику веб-сайту копію заяви невідкладно (не пізніше 24 годин з моменту отримання такої заяви) або залишає заяву без розгляду, якщо (1) заява не відповідає вимогам; (2) постачальник послуг хостингу не надає послуги власнику веб-сайту; (3) відсутні підстави для заяви.

Постачальник послуг хостингу повідомляє заявника про залишення без розгляду заяви, протягом 24 годин з моменту її отримання.

VІ. Дії власника веб-сайту після отримання копії заяви від постачальника послуг хостингу

Власник веб-сайту протягом 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви вчиняє дії, і повідомляє про це постачальника послуг хостингу шляхом направлення повідомлення про вжиті заходи.

VІІ. Дії постачальника послуг хостингу у випадку невчинення власником веб-сайту відповідних дій

Якщо протягом 24 годин з моменту направлення копії заяви власник веб-сайту не вчинив відповідних дій, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до цифрового контенту, зазначеного у заяві.

Про вжиті заходи постачальник послуг хостингу повідомляє заявника і власника веб-сайту протягом 48 годин з моменту отримання постачальником послуг хостингу заяви.

VІІІ. Дії власника веб-сайту після унеможливлення постачальником послуг хостингу доступу до цифрового контенту

Власник веб-сайту може звернутися до постачальника послуг хостингу, з повідомленням про відмову, вимагаючи відновлення доступу до цифрового контенту. Якщо таке повідомлення відповідає вимогам, постачальник послуг хостингу повинен невідкладно, не пізніше як через 48 годин після його отримання, надіслати заявнику копію такого повідомлення.

ІX. Дії постачальника послуг хостингу у випадку ненадання заявником підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав

Якщо заявник протягом 10 робочих днів з дня надсилання йому постачальником послуг хостингу копії повідомлення не надасть постачальнику послуг хостингу підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права та/або суміжних прав, розміщених як цифровий контент, щодо якого (яких) подано заяву про припинення порушення, постачальник послуг хостингу відновлює доступ до цифрового контенту.

X. Дії заявника у разі неможливості визначення власника веб-сайту

Якщо заявник не може встановити коректні дані, достатні для належного надсилання заяви про припинення порушення (заявник не може визначити власника веб-сайту), такий заявник може звернутися до Установи (Мінекономіки) для сприяння у визначенні власника веб-сайту та/або звернутися до постачальника послуг хостингу (ост. абз. ч.7 ст.56).

XІ. Дії заявника, якщо він не отримав відповідь від власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу

Якщо заявник на належно оформлену та надіслану заяву своєчасно не отримав відповідь від власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу про вжиті заходи щодо припинення порушення або повідомлення про відмову в задоволенні заяви, такий заявник звертається до Установи (Мінекономіки) з наданням копій, підтвердних документів для розгляду питання про ініціювання притягнення до відповідальності відповідного власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу (ост. абз. ч.8 ст.56).


Коментар до порядку


Правовідносини, що регулює порядок

Порядок застосовується до позасудового припинення порушень авторського і суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет.

Порядок регулює:
(1) правовідносини, що існують між власником веб-сайту (порушник) та правоволодільцем, це деліктне правовідношення, у межах якого, згідно із порядком, правоволоділець може вимагати від порушника унеможливити доступ до цифрового контенту, що неправомірно розміщений на веб-сайті (припинити правопорушення);
(2) правовідносини, що виникають між правоволодільцем та постачальником послуг хостингу, що надає послуги власнику веб-сайту (порушнику), також щодо унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті.
Постачальник послуг хостингу є третьою особою по відношенню до основного (деліктного) правовідношення між правоволодільцем та порушником. Постачальник послуг хостингу не є порушником права правоволодільця, але зобов’язаний вчинити певні дії в силу припису закону.
(3) правовідносини, що виникають між правоволодільцем та провайдером послуг обміну контентом *, щодо недопущення ним подальшого розміщення на веб-сайті цифрового контенту.
______________________________________
* Провайдером послуг обміну контентом є власник веб-сайту, єдиним або одним з основних видів послуг якого є зберігання та надання публіці доступу до значної кількості об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, розміщених користувачами на веб-сайті, який зазначений власник веб-сайту упорядковує і популяризує. Послуги обміну контентом надаються провайдером шляхом інтерактивного надання доступу та/або публічного сповіщення об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав (ч.1 ст.58).
Провайдерами послуг обміну контентом є сервіси типу YouTube, Facebook (Meta), Twitter, TikTok тощо.
______________________________________

Провайдер послуг обміну контентом є третьою особою по відношенню до основного (деліктного) правовідношення між правоволодільцем та порушником (особа, що протиправно розмістила цифровий контент на веб-сайті).

Специфіка цього правовідношення в тому, що провайдер послуг обміну контентом не розміщує цифровий контент на веб-сайті, це роблять користувачі веб-сайту, який провайдер послуг обміну контентом упорядковує і популяризує. Тобто, провайдер послуг обміну контентом надає користувачам технічну можливість розмістити цифровий контент на своєму веб-сайті, внаслідок чого публіка отримує можливість доступу до такого цифрового контенту шляхом інтерактивного надання доступу та/або публічного сповіщення. Іншими словами, провайдер послуг обміну контентом, це такий собі “власник паркану”, на якому люди пишуть різні слова, які можуть прочитати інші люди. Інколи написи бувають нецензурного змісту, тоді власник паркану їх зафарбовує – власність зобов’язує.

Отже, провайдер послуг обміну контентом не є порушником права правоволодільця, але зобов’язаний вчинити певні дії в силу припису закону.

Якщо розгорнути метафору і уявити, що паркан з написами стоїть у темній кімнаті, то постачальник послуг хостингу буде тією особою, що контролює вимикач світла, від якого залежить, чи буде публіка бачити паркан з написами.


Наявність іноземного елементу **
______________________________________
** Іноземний елемент – ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: (1) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; (2) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; (3) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; (п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про міжнародне приватне право”)
______________________________________

Порядок стосується позасудового припинення порушень авторського і суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет.

Правовідносини в мережі Інтернет за своїм характером є транскордонними, тобто є велика ймовірність наявності іноземного елементу у таких правовідносинах.

Постачальник послуг хостингу може виявитись іноземною юридичною особою, відтак, його діяльність регулюватиметься правом держави, у якій така юридична особа зареєстрована. Отже, дія українського закону на нього не поширюватиметься.

Постачальник послуг хостингу може бути в одній країні, а сервер (або, навіть, сервери), який він обслуговує, на якому розміщений веб-сайт, фізично знаходитись у іншій країні (або, навіть, у різних країнах).

Власник веб-сайту може виявитись громадянином іншої держави або іноземною юридичною особою.

Так само і реєстратор не обов’язково буде українською компанією.

У всіх наведених прикладах є іноземний елемент, що пов’язаний з іншим правопорядком, ніж український правопорядок.

Якщо у правовідносинах наявний іноземний елемент, до таких правовідносин підлягає застосуванню право, що визначатиметься згідно з колізійними нормами (ст.4 Закону України “Про міжнародне приватне право”).

Порядок, окрім позасудового захисту авторського і суміжних прав у мережі Інтернет, також регулює розкриття персональних даних у мережі Інтернет.

Отже, після з’ясування особи власника веб-сайту (реєстранта, отримувача послуг хостингу) або реєстратора чи постачальника послуг хостингу, у випадку наявності іноземного елементу, заявнику необхідно буде визначити право, що підлягає застосуванню до правовідносин щодо розкриття персональних даних та правовідносин щодо позасудового припинення порушень авторського та суміжного права у мережі Інтернет.


Отримання заявником відомостей про власника веб-сайту або постачальника послуг хостингу

Суб’єкт авторського або суміжних прав має право звернутися з вимогою про унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті до власника веб-сайту або реєстранта відповідного доменного імені та/або отримувача послуг хостингу та/або власника веб-сторінки (ч.1 ст.56).

Перелічені особи є або вважаються власником веб-сайту (п.15 ст.1). Виняток – власник веб-сторінки, яка є складовою частиною веб-сайту (п.6 ст.1). Власник веб-сторінки, навіть якщо володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею, не вважається власником веб-сайту.

Власник веб-сайту, реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу можуть збігатись в одній особі, наприклад, якщо особа зареєструвала доменне ім’я для веб-сайту [є реєстрантом], уклала договір з постачальником послуг хостингу [є отримувачем послуг хостингу] та здійснює адміністрування веб-сайту [є володільцем облікового запису].

Також суб’єкт авторського або суміжних прав має право звернутися з вимогою до власника веб-сайту і провайдера послуг обміну контентом щодо недопущення ними (ним) подальшого розміщення на веб-сайті цифрового контенту (п.5 ч.2 ст.56).
(Згідно з приписом ч.1 ст.58, провайдер послуг обміну контентом та власник веб-сайту, це одна особа, отже, вказівка на власника веб-сайту у тексті п.5 ч.2 ст.56 є зайвою.)

Для реалізації права на звернення до власника веб-сайту заявнику спершу треба дізнатись щонайменше адресу такого власника веб-сайту.

При створенні веб-сайту дані про власника веб-сайту залишаються у реєстратора та постачальника послуг хостингу (деякі реєстратори також надають послуги постачальника хостингу). Реєстрація доменного імені для веб-сайту дає можливість для адресації комп’ютерів і ресурсів в мережі Інтернет. Отримання послуг хостингу дає можливість розміщення веб-сайту у мережі Інтернет та забезпечення доступу до веб-сайту через мережу Інтернет. Для власника веб-сайту підтримка правовідносин із реєстратором та постачальником послуг хостингу є необхідною для існування його веб-сайту.

Законодавець, схоже, виходить із презумпції наявності відомостей про власника веб-сайту в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS), розглядаючи ситуацію відсутності таких відомостей в базах WHOIS, як виняток (п.2 ч.7 ст.56).

Однак на дані власника веб-сайту, що знаходяться у реєстратора та у постачальника послуг хостингу поширюється режим захисту персональних даних.

Так, у доменній зоні .UA процес закриття публічного доступу до інформації про фізичних осіб, що міститься у записах nick-handle, почався ще з 31.01.2011.

У зв’язку з набранням чинності 25.05.2018 Загального регламенту про захист даних (General Data Protection Regulation, GDPR ***) корпорація ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers – Корпорація з управління доменними іменами та IP-адресами) порекомендувала усім реєстраторам враховувати у роботі вимоги GDPR.
______________________________________
*** Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27.04.2016 про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних)
______________________________________

У результаті з сервісу WHOIS були усунуті всі дані про реєстрантів доменних імен. Тобто, з 25.05.2018 р. усі дані про реєстранта доменного імені потрібно вимагати у реєстратора домену. Якщо дані реєстранта доменного імені містяться у WHOIS, це означає, що такий реєстрант сам забажав залишити відкритими свої персональні дані.

Якщо ж в базі WHOIS відсутні відомості про власника веб-сайту, то ЗУАіСП надає заявнику право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, допущеного власником веб-сайту (абз.1 ч.7 ст.56).

Для цього заявнику також доведеться знайти адресу постачальника послуг хостингу відповідного веб-сайту. Складнощі можуть виникнути, якщо з метою приховування реальної IP-адреси, наприклад, для запобігання DDoS-атаці на сервер, використовується сервіс CDN (Content Delivery Network), наприклад, сервіс CloudFlare.


У разі неможливості встановлення заявником коректних даних, достатніх для належного надсилання ним заяви про припинення порушення, ЗУАіСП дає заявнику право звернутися до Установи для сприяння у визначенні власника веб-сайту та/або [звернутися] до постачальника послуг хостингу (ост. абз. ч.7 ст.56).

Ця норма порядку стосується розкриття персональних даних власника веб-сайту постачальником послуг хостингу.

Установа, згідно із визначенням, це – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (п.61 ст.1). Таким центральним органом виконавчої влади є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки).

Інакше кажучи, Мінекономіки буде тепер за зверненнями “сприяти у визначенні власників веб-сайту”. Залишилось тільки внести відповідні зміни щодо “сприяння у визначенні” до Постанови КМУ від 20.08.2014 № 459 “Питання Міністерства економіки”.

Стосовно Мінекономіки ЗУАіСП містить ще одну цікаву новацію: заявник може поскаржитись на власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу до Установи для розгляду питання про ініціювання притягнення до відповідальності відповідного власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу (ост. абз. ч.8 ст.56).

Отже, Мінекономіки, згідно із законом, має повноваження ініціювати притягнення до відповідальності власників веб-сайтів та/або постачальників послуг хостингу. Нажаль законодавець не вказав, до якої саме відповідальності притягатимуть за своєчасно не надіслані відповіді про вжиті заходи щодо припинення порушення або повідомлення про відмову в задоволенні заяви.

Необхідно уточнити, що вказані дії, вчинені власником веб-сайту або постачальником послуг хостингу, тягнуть адміністративну відповідальність, передбачену статтею 164-17 КУпАП.
Мінекономіки не віднесено ані до осіб, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, ані до осіб, що мають право складати протоколи про правопорушення – у справах про адміністративні правопорушення, передбачені у статті 164-17. Згідно з чинним КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені у статті 164-17, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст.221), а протоколи про правопорушення, передбачені у статті 164-17, мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (абз.1 п.1 ч.1 ст.255) та державні інспектори з питань інтелектуальної власності (п.10 ч.1 ст.255).

Аби остаточно вирішити питання стосовно персональних даних, законодавець зобов’язав власників веб-сайтів та постачальників послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в базах WHOIS достовірну інформацію про себе (ч.11 ст.56).

Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в базах WHOIS контактну інформацію власника веб-сайту, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися (ч.11 ст.56).

До речі, частина 11 статті 56 нового закону без змін перекочувала зі старого закону, у якому вона була частиною 11 статті 52-1 (старий закон було доповнено статтею 52-1 у 2017 році).

Вказані норми регулюють захист персональних даних.

Цікаво, як такі вимоги щодо обов’язковості розкриття персональних даних співвідносяться з Загальним регламентом про захист даних Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (General Data Protection Regulation, GDPR), що набрав чинності 25.05.2018.


Рекомендації ICANN щодо отримання закритих реєстраційних даних у реєстратора

ICANN рекомендує надсилати запити на отримання закритих реєстраційних даних відповідному реєстратору на підставі законного інтересу, який перевищує інтереси або основні права та свободи власника зареєстрованого імені або суб’єкта даних згідно зі статтею 6(1)(f) GDPR.

Реєстратора, що підтримує конкретне доменне ім’я, можна знайти на сайті ICANN.

До запиту на законне отримання закритих реєстраційних даних ICANN рекомендує включати наступні відомості: особа запитувача; законний інтерес запитувача, у тому числі законні права запитувача та конкретне обґрунтування та (або) підстава для запиту; список елементів даних, що запитуються; а також будь-яку додаткову інформацію, що є необхідною для реєстратора для обробки запиту.

Дії реєстратора щодо відмови у запиті на отримання закритих реєстраційних даних можна оскаржити до ICANN.

ICANN рекомендує додатково пересвідчитися, що реєстраційні дані, які належать до зазначених у скарзі доменних імен, приховані саме відповідно до Тимчасової специфікації для Реєстраційних даних gTLD ****, а не в результаті реєстрації доменного імені з використанням послуг збереження конфіденційності **** та (або) реєстрації через довірених осіб **** (P/P). Послуги збереження конфіденційності та (або) реєстрації через довірених осіб (P/P) можуть надаватись реєстраторами або окремими компаніями.
______________________________________
**** gTLD (generic Top-Level Domains) – домени загального призначення. До доменів загального призначення (gTLD) належать .COM, .NET, .ORG, .INFO, .BIZ тощо; перелік усіх gTLD із зазначенням відповідних операторів реєстрів.
Послуга збереження конфіденційності – це послуга, за допомогою якої зареєстроване доменне ім’я реєструється на користувача бенефіціара, як на власника зареєстрованого імені, але для якого постачальником послуг збереження конфіденційності або реєстрації через довірених осіб надається інша надійна контактна інформація для відображення як контактної інформації власника зареєстрованого імені у службі реєстраційних даних (WHOIS) або інших подібних службах (див. Угода про акредитацію реєстраторів, 2013).
Послуга реєстрації через довірених осіб – це послуга, за допомогою якої власник зареєстрованого імені надає клієнту постачальника послуг збереження конфіденційності або реєстрації через довірених осіб право користуватися зареєстрованим доменним ім’ям, а в службі реєстраційних даних (WHOIS) або в інших службах замість контактної інформації клієнта відображається контактна інформація власника зареєстрованого імені (див. Угода про акредитацію реєстраторів, 2013).
______________________________________


Отримання закритих реєстраційних даних у випадку реєстрації доменного імені з використанням послуг збереження конфіденційності та (або) реєстрації через довірених осіб (P/P)

21 січня 2016 року Рада GNSO (Generic Names Supporting Organization – Організація підтримки доменів загального призначення) затвердила підсумковий звіт робочої групи GNSO, який зокрема містить документ Illustrative Disclosure Framework (Annex B) (“Типова концепція розголошення відомостей”, Додаток В), що регулює процедуру розкриття даних – у випадку використання послуг збереження конфіденційності та (або) реєстрації через довірених осіб (P/P) – у зв’язку з порушенням авторських прав або прав на товарний знак.
GNSO – це орган ICANN з розробки політики, який відповідає за розробку та рекомендацію Правлінню ICANN основних політик, що стосуються доменів загального призначення (gTLD).


Типова концепція розголошення відомостей на запити з боку володільців прав на інтелектуальну власність (Додаток B)
(витяг)
...

ІІ. Шаблони запитів на розголошення відомостей
...

B. Якщо доменне ім’я використовується для веб-сайту, на якому ймовірно порушуються авторські права

Заявник направляє Постачальнику послуг збереження конфіденційності та (або) реєстрації через довірених осіб (далі: “Постачальник”) докази правопорушення, що піддаються перевірці, в тому числі:

1) точна URL-адреса, яка імовірно використовується для правопорушень, або репрезентативну вибірку місць, де ведеться така діяльність;

2) докази попереднього використання функції пересилання повідомлень (згідно з відповідним розділом стандартів акредитації, що стосується пересилання) у спробі зв’язатися з Клієнтом (отримувач послуг збереження конфіденційності та (або) реєстрації через довірених осіб) для обговорення предмета даного запиту, якщо вона робилася, та будь-які отримані відповіді, якщо такі існують; Заявникам також рекомендується (але не вимагається відповідно до цієї політики) надати докази попередніх спроб зв’язатися з постачальником послуг хостингу або реєстратором доменного імені для обговорення предмета даного запиту, якщо такі спроби робилися, та будь-які отримані відповіді, якщо такі існують;

3) повне ім’я, поштову адресу, адресу електронної пошти та номер телефону володільця авторських прав, а для юридичних осіб – країна реєстрації;

4) контактна особа володільця авторських прав, уповноважена вирішувати юридичні питання, та її ім’я, посада, назва юридичної фірми, якщо це сторонній юрисконсульт, поштова адреса, адреса електронної пошти та номер телефону для встановлення контакту;

5) інформація, що є обґрунтовано достатньою для визначення твору, захищеного авторським правом, до якої може належати, залежно від ситуації, реєстраційний номер авторських прав та країна, в якій зареєстровані авторські права;

6) якщо можливо, точна URL-адреса, де знаходиться оригінальний контент (якщо він розміщений в Інтернеті) або місце, де можна перевірити обґрунтованість претензії;

7) заява володільця авторських прав або уповноваженого представника володільця авторських прав про сумлінні наміри, або оформлена під страхом покарання за лжесвідчення, або нотаріально засвідчена, або така, що супроводжується заявою під присягою (Versicherung an Eides statt), яка:
а) дає підстави вважати, що використання захищеного авторськими правами контенту на веб-сайті:
i. порушує права володільця авторських прав;
ii. не може бути виправданим;
б) дає підстави вважати, що захист авторських прав поширюється на регіон, що є цільовим для веб-сайту;
в) констатує, що Заявник дотримуватиметься всіх чинних законів про захист даних і при цьому зберігатиме і використовуватиме контактні дані Клієнта тільки для наступних цілей:
i. визначити обґрунтованість подальших дій для вирішення проблеми;
ii. спробувати зв’язатися з Клієнтом для вирішення проблеми;
iii. судовий розгляд для вирішення проблеми;
г) згоду на те, що Заявник та володілець авторських прав будуть використовувати, не відмовляючись від свого права на використання будь-яких інших потенційно можливих юрисдикцій, юрисдикцію суду (1) за місцем реєстрації юридичної особи (або за адресою проживання у разі фізичної особи), І (2) за місцем знаходження Постачальника, яке вказане у його формі запиту, виключно для спорів, що виникають внаслідок звинувачень у неправомірному розкритті відомостей через заздалегідь неправдиві заяви Заявника або через навмисне неналежне використання відомостей, що були розголошені Заявнику та/або володільцю авторських прав у відповідь на запит;

8) якщо особа, яка підписала запит, не є правоволодільцем, вона зобов’язана підтвердити *****, що виступає як уповноважений представник правоволодільця, здатний та кваліфікований оцінювати та розглядати питання, що стосуються даного запиту, та має повноваження давати пояснення та виступати із заявами від імені зазначеного у запиті правоволодільця, включаючи повноваження зобов’язати правоволодільця дотримуватись обмежень на використання отриманих відомостей про Клієнта;
______________________________________
***** Приклад такого підтвердження:
“Я підтверджую, що я є правоволодільцем / уповноваженим представником правоволодільця, здатним та кваліфікованим оцінювати та розглядати питання, що стосуються даного запиту, та маю повноваження давати пояснення та робити заяви, щодо цього запиту”.
______________________________________

9) якщо особа, яка підписала запит, не є правоволодільцем, посадовою особою правоволодільця (якщо правовласник – юридична особа) або юристом правоволодільця, і у Постачальника є обґрунтована причина вважати, що Заявник не уповноважений діяти від імені правоволодільця, або Постачальник прагне перевірити нового або невідомого Заявника, Постачальник має право запросити, а Заявник зобов’язаний надати достатні докази повноважень.
...

ІІІ. Дії Постачальника на запит

Після отримання у письмовому вигляді доказів правопорушення, що піддаються перевірці, описаній вище, Постачальник робить доцільні та негайні дії з розслідування та належного реагування на запит на розголошення відомостей наступним чином:

A. Негайно повідомляє Клієнта про скаргу та запит на розголошення відомостей, пропонуючи Клієнту протягом 15 календарних днів відповісти Постачальнику. Постачальник повинен повідомити Клієнта, що якщо на думку Клієнта є законні причини заперечувати проти розголошення відомостей, Клієнт зобов’язаний повідомити про такі причини Постачальнику та уповноважити Постачальника довести такі причини до відома Заявника (за умови, що це не загрожуватиме безпеці Клієнта, як описано у розділ III(C)(vi)).

B. Протягом 5 робочих днів після отримання відповіді Клієнта або протягом 2 робочих днів після закінчення терміну подання відповіді Клієнтом Постачальник повинен виконати одну з таких дій:
i. розкрити Заявнику через захищені канали зв’язку наявні контактні дані Клієнта, які при звичайній реєстрації без використання послуг збереження конфіденційності / реєстрації через довірених осіб перебували б у відкритому доступі до WHOIS, або
ii. повідомити Заявнику письмово або за допомогою електронного повідомлення конкретні причини відмови розкрити відомості.
У виняткових обставинах, якщо Постачальник вимагає надати додатковий час для відповіді Заявнику, Постачальник зобов’язаний проінформувати Заявника про причину затримки та вказати нову дату, до якої він надасть свою відповідь згідно з цим розділом.

C. У розголошенні відомостей може бути обґрунтовано відмовлено з причин, що відповідають спільній політиці, викладеній у цьому документі, включаючи, зокрема, будь-яку з наступних причин:
i. Постачальник вже опублікував контактні дані Клієнта у WHOIS внаслідок припинення надання послуги збереження конфіденційності / реєстрації через довірених осіб;
ii. Клієнт заперечує розголошення відомостей і подав обґрунтування того, що (i) він не порушує оспорювані Заявником права на інтелектуальну власність та/або (ii) виправдано використовує оспорювані права на інтелектуальну власність;
iii. Постачальник має підстави вважати, що (i) Клієнт не порушує оспорювані Заявником права на інтелектуальну власність та/або (ii) Клієнт виправдано використовує оспорювані права на інтелектуальну власність;
iv. Клієнт відмовився від реєстрації доменного імені замість розголошення відомостей, якщо Постачальник надає Клієнтам таку можливість;
v. Клієнт представив або Постачальник виявив конкретну інформацію, факти та/або обставини, що демонструють, що скарга Заявника на порушення авторських прав є приводом для отримання контактних даних Клієнта завдяки припиненню надання послуги збереження конфіденційності / реєстрації через довірених осіб для якоїсь іншої мети, не пов’язаної з описаним у запиті ймовірним порушенням;
vi. Клієнт надав або Постачальник виявив конкретну інформацію, факти та/або обставини, що демонструють, що розголошення відомостей Заявнику загрожує безпеці Клієнта;
vii. Заявник не подав Постачальнику докази правопорушення, що піддаються перевірці, описані в розділі II.

D. У розголошенні відомостей не можна відмовити виключно через відсутність одного з таких факторів: (i) припис суду; (ii) повістка з викликом до суду; (iii) розгляд цивільного позову; (iv) процесуальні дії в рамках UDRP чи URS; а також не можна обґрунтувати відмову в розголошенні відомостей виключно тим фактом, що запит у зв’язку з порушенням прав на інтелектуальну власність ґрунтується лише на інформаційному наповненні веб-сайту, пов’язаного з доменним ім’ям.

E. Для всіх відмов, зроблених відповідно до політики та вимог, що містяться в цьому документі, Постачальник зобов’язаний прийняти та належним чином розглянути вимоги Заявника про перегляд рішення відмовити у розкритті відомостей.

F. Рекомендований механізм вирішення спорів, коли Постачальник звинувачується у неправомірному розголошенні відомостей після подання Заявником неправдивої інформації, викладено у Додатку 1 нижче.


Додаток 1 до концепції розголошення відомостей.

Вирішення спорів, що виникають через розголошення відомостей внаслідок ймовірно неправомірних запитів

Примітки.

Щоб уникнути сумнівів, що цей варіант не призначений для того, аби перешкоджати будь-якій стороні використовувати інші засоби захисту прав, які доступні за законом.

Відповідно до цих стандартів, розголошення відомостей вважається неправомірним лише в тому випадку, якщо Заявник навмисне подав Постачальнику неправдиві заяви. Розголошення відомостей не вважається неправомірним, якщо Заявник сумлінно прагнув отримати конфіденційну інформацію на момент відправлення запиту Постачальнику.

Відповідно до цих стандартів, неправомірним використанням є лише ситуація, коли Заявник навмисне використовує контактні дані Клієнта, отримані від Постачальника послуг, для мети, що не збігається з однією з конкретних цілей, для яких він погодився використати таку інформацію (перерахованих у розділі II.B(7) цієї політики).

Юрисдикція:

Надсилаючи запит на розголошення контактних даних Клієнта, Заявник та правоволоділець погоджуються використовувати, не відмовляючись від свого права на використання будь-яких інших потенційно можливих юрисдикцій, юрисдикцію суду (1) за місцем реєстрації юридичної особи (або за адресою проживання у разі фізичної особи), І (2) за місцем знаходження Постачальника, яке вказане у його формі запиту, виключно для спорів, що виникають внаслідок звинувачень у неправомірному розкритті відомостей через заздалегідь неправдиві заяви Заявника або через навмисне неналежне використання відомостей, що були розголошені Заявнику та/або володільцю авторських прав у відповідь на запит.



Інші статті про авторське право:


А також інші статті:

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи