блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
03.11.2018 16:55

Право слідування ("droit de suite"): правова природа та колективне управління

У статті розглядається правова природа права слідування, регулювання цього права чинним законодавством, запропоновані законопроектом №7539 зміни та колективне управління правом слідування

Право слідування (від фр. «droit de suite»), це право автора та його спадкоємців на частку від ціни кожного продажу оригіналу твору, що йде за першим його відступленням. Право слідування також називають "правом на часткову участь".

Право слідування, хоча і є авторським правом, але не є виключним правом.

Автор не має права забороняти чи дозволяти наступні продажі оригіналу твору, замість цього автор має право вимагати частку від ціни кожного продажу оригіналу твору.

На відміну від виключного праваправа на власні дії (використання та дозвіл чи заборона використання оригіналу твору), право слідування, це відносне правоправо вимагати від продавця оригіналу твору здійснити дії (перерахувати гроші).

Право слідування – це право вимоги за грошовим зобов'язанням.

З іншого боку право слідування є обтяженням права власності на оригінальний примірник твору.

Тобто право власності (розпорядження) на оригінал твору особи, що стає власником твору, обмежене обов'язком здійснити відрахування на користь автора при подальшому продажу.

Таке обмеження права власності є обтяженням згідно визначення, що міститься у статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Динаміка права слідування наступна:

До продажу оригіналу твору право слідування є обтяженням права власності на оригінальний примірник твору. Тобто складає обов'язок власника у випадку продажу оригіналу твору відрахувати на користь автора частку від ціни продажу.

В момент продажу оригіналу твору у автора виникає право вимоги від продавця сплатити частку від ціни продажу оригіналу твору. У продавця, відповідно, виникає зобов'язання сплатити автору частку від ціни продажу оригіналу твору.

Після продажу обтяження права власності продавця припиняється разом з припиненням права власності та виникає нове обтяження права власності покупця (новий власник оригіналу твору). Право слідування автора буквально "слідує" за правом власності на оригінал твору.

До виконання грошового зобов'язання продавцем право слідування має подвійну природу – право вимоги до продавця та обтяження права власності покупця. Гіпотетично можна уявити ситуацію, коли перший продавець ще не сплатив автору належну йому частку, а новий власник (покупець) також продав оригінал твору. У автора виникне ще одне право вимоги, вже до покупця, що продав оригіналу твору, а обтяження виникне у права власності нового покупця.

Після виконання грошового зобов'язання право слідування знов стає обтяженням права власності на оригінальний примірник твору до наступного його продажу.

Право слідування є невідчужуваним правом, але це право успадковується.

Строк дії права слідування – протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.


В Україні право слідування вперше було встановлено статтею 23 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції від 23.12.1993р.) (ЗУАіСП).

На міжнародному рівні право на часткову участь в кожному продажу твору (право слідування) було введено до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів під час Брюсельського перегляду у 1948 році.

Згідно статті 14ter Бернської конвенції, щодо оригіналів творів мистецтва і оригіналів рукописів письменників і композиторів автор, а після його смерті особи або установи, уповноважені національним законодавством, користуються невідчужуваним правом часткової участі в кожному продажу твору, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором твору.

Охорона в інших країнах надається за принципом взаємності і в обсязі, що допускається законодавством країни, в якій витребується ця охорона.

Як наслідок, існує тенденція серед продавців творів мистецтва, продавати їх в країнах, у яких не діє «droit de suite» (наприклад, Великобританія), щоб не платити винагороду.

Порядок збору і розміри сум визначаються національним законодавством.


У чинній (на момент написання цієї статті) редакції Закону України "Про авторське право і суміжні права" праву слідування присвячено статтю 27.

У чинному Цивільному кодексі України право автора на частку від суми продажу оригіналу твору регулюється статтею 448.

Відмінність полягає в тому, що ЗУАіСП встановлює право слідування щодо "оригіналів творів образотворчого мистецтва", а ЦК – щодо "оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору".

"Твір образотворчого мистецтва – скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо" (ст.1 ЗУАіСП).

Як видно, визначення твору образотворчого мистецтва дещо ширше ніж художній твір. Натомість ЦК надає право слідування також авторам літературних творів (як у Бернській конвенції) щодо їх рукописів. Автори музичних творів (композитори) щодо їх оригіналів рукописів і у ЗУАіСП і у ЦК залишились без права слідування.

У ЗУАіСП винагорода складає п'ять відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору. Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо. Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

ЦК встановлює право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.

Отже, ЗУАіСП обмежує право слідування випадками продажу лише через аукціони, галереї, салони, крамниці. Боржником перед автором будуть ці аукціони, галереї, салони, крамниці.

Натомість ЦК будь-який продаж визнає таким, що породжує обов'язок продавця сплатити винагороду авторові.


У ВРУ на першому читанні знаходиться проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав (№7539 від 01.02.2018р.) 

Вказаним законопроектом зокрема пропонується внести зміни до статті 27 ЗУАіСП та статті 448 ЦК.

Право слідування пропонується надати авторам творів образотворчого мистецтва, ужиткового мистецтва, такого як картина, колаж, живопис, малюнок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, килимовий, керамічний виріб, ювелірний виріб, виріб зі скла та фотографічний твір тощо, за умови, що такий твір був створений самим автором або є примірником, що є твором мистецтва, виготовлений в обмеженій кількості самим автором або під його керівництвом, пронумерований, підписаний або іншим чином засвідчений його автором.

Про право слідування для авторів музичних творів (композиторів) щодо їх оригіналів рукописів знов забули.

А от авторів літературних творів щодо оригіналів їх рукописів, які зараз згідно статті 448 ЦК мають право слідування, законопроект пропонує позбавити цього права.


Підставою цього законопроекту є зобов'язання України з імплементації норм Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Праву слідування в Угоді присвячено статтю 190.

Згідно ч.1 ст.190 Угоди, "право слідування має визначатись як невідчужуване право, від якого не можна відмовитись, навіть заздалегідь".

Чомусь у законопроекті залишилось лише положення про "невідчужуваність права слідування", а положення щодо "неможливості відмовитись від права слідування, навіть заздалегідь" не увійшло до законопроекту.

В іншому законопроект відповідає Угоді та Директиві Європейського парламенту та Ради ЄС № 2001/84/ЄС від 27.09.2001р. про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва 

Законопроектом пропонується сплачувати відрахування, якщо ціна продажу твору мистецтва без врахування податків перевищує 2 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відбувається продаж твору мистецтва. Залежно від ціни продажу твору мистецтва без урахування податків розмір винагороди становить:

1) 5 відсотків від ціни продажу від 2 до 59 (включно) мінімальних розмірів заробітної плати;

2) 4 відсотка від тієї частини ціни продажу, що перевищує 59 до 975 (включно) мінімальних розмірів заробітної плати;

3) 3 відсотка від тієї частини ціни продажу, що перевищує 975 до 3902 (включно) мінімальних розмірів заробітної плати;

4) 1 відсоток від тієї частини ціни продажу, що перевищує 3902 до 6828 (включно) мінімальних розмірів заробітної плати;

5) 0,5 відсотка від тієї частини ціни продажу, що перевищує 6828 до 9754 (включно) мінімальних розмірів заробітної плати;

6) 0,25 відсотка від тієї частини ціни продажу, що перевищує 9754 мінімальних розмірів заробітної плати.

При цьому загальний розмір відрахувань не може перевищувати 244 мінімальних розмірів заробітної плати.

Законопроект пропонує покласти обов’язок щодо виплати відрахувань на продавця, незалежно від того чи ця особа діє від свого імені, чи від імені власника твору мистецтва.

Збір та розподіл винагороди за право слідування пропонується здійснювати організації колективного управління у порядку, передбаченому законом.

Продавці твору мистецтва зобов’язані повідомляти організацію колективного управління, що здійснює збір та розподіл винагороди за право слідування, про продаж твору у місячний строк з дати такого продажу і надавати відомості, які необхідні для збирання і розподілу винагороди.

З метою збору і розподілу винагороди авторам (їх спадкоємцям), організація колективного управління може вести реєстр творів мистецтва. Продавці творів мистецтва згідно із укладеним договором, на вимогу організації колективного управління, що здійснює збір та розподіл винагороди за право слідування, повинні надавати відомості, необхідні для ведення реєстру творів мистецтва.


І на останок – про колективне управління

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" відніс право слідування щодо творів образотворчого мистецтва до сфери обов’язкового колективного управління (п.1 ч.6 ст.12).

Обов’язкове колективне управління виключає добровільне колективне управління (ч.4 ст.12).

Обов’язкове колективне управління не передбачає вилучення правовласником, повністю або частково, належних йому майнових прав з управління акредитованою організацією (абз.5 ч.6 ст.12).


Законопроектом №7539 від 01.02.2018р. пропонується надати право слідування авторам творів образотворчого мистецтва, ужиткового мистецтва, такого як картина, колаж, живопис, малюнок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, килимовий, керамічний виріб, ювелірний виріб, виріб зі скла та фотографічних творів тощо.

Як видно під обов'язкове колективне управління підпадають лише права слідування на твори образотворчого мистецтва і не підпадають права слідування на твори ужиткового мистецтва (твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби) та права слідування на фотографічні твори.


Якщо під час другого читання до законопроекту не будуть внесені відповідні зміни, то правом слідування на твори ужиткового мистецтва та фотографічні твори автори зможуть управляти, згідно статті 45 ЗУАіСП особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління – на підставі добровільного колективного управління.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.