Цифрові об’єкти та авторське право // Digital Objects and copyright

Поява технології NFT, що є зареєстрованим у блокчейні цифровим сертифікатом, порушила питання: який саме об’єкт ідентифікує NFT, як цифровий сертифікат

Певно, найбільш лаконічне та, водночас, широке визначення цифрового об’єкту (Digital Object) міститься у документі CCSDS 650.0-M-2, що був розроблений Consultative Committee for Space Data Systems (CCSDS): цифровий об’єкт, це – об’єкт, що складається з набору бітових послідовностей.*
______________________________________
* Digital Object: An object composed of a set of bit sequences. (Документ CCSDS 650.0-M-2 – Reference Model for an Open Archival Information System (OAIS), p.1-11, Section 1.7.2).
______________________________________

Інакше, це – інформація, що закодована у двійковій системі (одиниці та нулі). Цифрові об’єкти зберігаються на електронних носіях інформації (жорсткі диски, флешпам’ять, CD, DVD тощо) у вигляді комп’ютерних файлів.

Цифровий об’єкт може містити закодовану (у вигляді одиниць та нулів) інформацію про певний об’єкт, яка включає властивості (атрибути або характеристики) певного об’єкту, а також може містити методи, засоби виконання операцій над цим певним об’єктом.

Зокрема у цифровому об’єкті може бути закодована (у вигляді одиниць та нулів) інформація про зображення, аудіо- або відеозапис, текст, яка інтегрована з метаданими для підтримки виявлення, використання та зберігання цих об’єктів.

Якщо у цифровому об’єкті закодована інформація про твір, такий твір є цифровим твором.

Отже, цифровий твір, це об’єкт авторського права (або суміжного права), інформація про який закодована (у вигляді одиниць та нулів) у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл).

Твір, інформація про який закодована (у вигляді одиниць та нулів) у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл), не може бути безпосередньо сприйнятий людиною, оскільки для людини інформація у вигляді одиниць та нулів, це безглуздий набір символів.

Ось, наприклад, як виглядатиме перший рядок Державного Гімну України – “Ще не вмерла України і Слава, і Воля”, якщо його перевести у двійкову систему (одиниці та нулі):
10000101001 10000110101 100000 10000111101 10000110101 100000 10000110010 10000111100 10000110101 10001000000 10000111011 10000110000 100000 10000100011 10000111010 10001000000 10000110000 10001010111 10000111101 10000111000 100000 10001010110 100000 10000100001 10000111011 10000110000 10000110010 10000110000 101100 100000 10001010110 100000 10000010010 10000111110 10000111011 10001001111

Так само у двійковій системі у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл) буде виглядати – як запис з одиниць та нулів – закодована інформація про малюнки, музичні твори та інші об’єкти авторського права та суміжних прав.

Отже, цифровий об’єкт (комп’ютерний файл), не містить у собі об’єкти авторського права та/або суміжних прав. Цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) може містити лише інформацію в електронній (цифровій) формі – одиниці та нулі – про такі об’єкти.

Для сприйняття людиною твору, інформація про який закодована у цифровому об’єкті у вигляді одиниць та нулів, необхідна обробка цифрового об’єкту (комп’ютерний файл) спеціальною комп’ютерною програмою.

Така комп’ютерна програма перетворить бітову послідовність, записану у цифровому об’єкті, на аудіальні та/або візуальні відображення на комп’ютерному пристрою (смартфон, фоторамка, комп’ютер тощо), які зможе сприймати людина.

Внаслідок обробки комп’ютерною програмою цифрового об’єкту людина зможе сприйняти цифровий твір візуально – на екрані (літературні твори, малюнки, фотографії) або аудіально – через динаміки (музичні твори) або аудіально-візуально – одночасно на екрані та через динаміки (аудіовізуальні твори).

Якщо виходити з того, що цифровий твір обов’язково має бути відображений на комп’ютерному пристрою, тоді отримаємо вузьке визначення цифрового твору. Якщо ж залишити у визначенні цифрового твору лише ознаку закодованості інформації про такий твір у цифровому об’єкті у вигляді одиниць та нулів, тоді матимемо більш широке визначення цифрового твору.

Під таке більш широке визначення підпадатимуть не тільки твори, що можуть бути сприйняті аудіально, візуально або аудіально-візуально на комп’ютерних пристроях, а, також, будь-які інші твори, інформація про які закодована (у вигляді одиниць та нулів) у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл). Зокрема твори, що надруковані на 3D-принтерах (скульптури, будівлі та інші тривимірні об’єкти авторського права), оскільки інформація про такі твори закодована у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл). Твори, що надруковані на 3D-принтерах матимуть візуально-тактильну об’єктивну форму (сприймаються візуально та на дотик) – з об’ємно-просторовою (тривимірна) формою вираження твору.

Більш детально про об'єктивні форми твору – у статті “Система об'єктів авторського права”.

Також під таке визначення цифрового твору підпадуть новітні твори типу світлових шоу дронів, оскільки інформація про таке шоу закодована (у вигляді одиниць та нулів) у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл). Спеціальна комп’ютерна програма, обробляючи такий файл, керуватиме дронами, внаслідок чого буде створено твір – світлове шоу дронів, який може сприйняти людина.

Світлове шоу дронів на честь запуску в Китаї доповнення Wrath of the Lich King Classic до гри World of Warcraft Classic

Світлове шоу дронів, як твір, матиме аудіально-візуальну об’єктивну форму (або візуальну, якщо не буде звукового супроводу), оскільки таке шоу людина сприйматиме аудіально (на слух) та візуально (очима).

Формою вираження такого шоу буде об’ємно-просторова (тривимірна) форма.

Співвідношення твору та цифрового об’єкту (комп’ютерний файл), що містить закодовану інформацію про такий твір

Твір, інформація про який закодована у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл), не може бути безпосередньо сприйнятий людиною, оскільки така інформація у файлі закодована у вигляді послідовності двійкових чисел, яка для людини є безглуздим набором символів.

Для того аби людина змогла сприйняти твір, інформація про який закодована у цифровому об’єкті (комп’ютерний файл), необхідна обробка цього комп’ютерного файлу комп’ютерною програмою, що призначена для роботи з файлами того типу, які необхідно обробити.

Внаслідок такої обробки файлу комп’ютерною програмою цифровий твір набуває об’єктивної форми (аудіальної, візуальної або аудіально-візуальної), а людина зможе сприйняти такий твір:
– візуально (на екрані комп’ютерного пристрою), якщо це літературний твір, малюнок, фотографія; або
– аудіально (через динаміки комп’ютерного пристрою), якщо це музичний твір, аудіокнига; або
– аудіально-візуально (одночасно на екрані та через динаміки комп’ютерного пристрою), якщо це аудіовізуальний твір.

До тих пір поки цифровий твір не набуде об’єктивної форми (аудіальна, візуальна або аудіально-візуальна), людина не зможе сприйняти такий твір.

При цьому цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) зберігається на електроному носії інформації (жорсткі диски, флешпам’ять, CD, DVD тощо), як до початку його обробки комп’ютерною програмою, внаслідок чого цифровий твір набуває об’єктивної форми, що робить можливим для людини сприйняття цифрового твору, так і після закінчення роботи комп’ютерної програми, коли можливість сприймати цифровий твір для людини зникає.

Можна уявити ситуацію, коли людина завантажила з Інтернету на свій комп’ютер файл, наприклад, з цифровою книгою, у форматі DJVU, але на її комп’ютері не встановлено комп’ютерну програму, яка здатна обробляти файли такого типу (.djvu). Відтак, цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) у людини є, а твір, інформація про який закодована у такому об’єкті, людина сприйняти не може. Єдиний вихід – модернізувати комп’ютер шляхом встановлення (інсталяція) комп’ютерної програми, яка призначена для обробки файлів типу DJVU. Лише після цього на екрані комп’ютеру з’явиться літературний твір, який людина зможе сприйняти візуально.

Отже, цифровий об’єкт (комп’ютерний файл), як закодована інформація про цифровий твір, може існувати окремо від цифрового твору, інформація про який закодована у цифровому об’єкті.

На відміну від цифрового твору, який має об’єктивну форму та може бути сприйнятий людиною як твір, цифровий об’єкт для людини – лише незрозумілий запис у двійковій системі (одиниці та нулі).

Цифровий об’єкт, як закодована інформація, та цифровий твір, це – різні об’єкти.

Цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) не є твором (оригіналом або примірником).

Між цифровим твором та цифровим об’єктом існує зв’язок, адже інформація саме про цифровий твір, закодована (у вигляді одиниць та нулів) у цифровому об’єкті. Без такої інформації (її обробки комп’ютерною програмою) цифровий твір не має шансу набути об’єктивної форми, та бути сприйнятим людиною.

Цей зв’язок дуже схожий на той, що існує між матеріальним об’єктом та твором образотворчого мистецтва, що втілений у такому матеріальному об’єкті.

Але існують відмінності: твір образотворчого мистецтва, що втілений у матеріальному об’єкті, може бути сприйнятий людиною безпосередньо – візуально, натомість цифровий твір, – допоки інформація про нього, що закодована у цифровому об’єкті, не буде оброблена комп’ютерною програмою, – не набуде об’єктивної форми, та не може бути сприйнятий людиною – аудіально, візуально або аудіально-візуально, оскільки інформація у цифровому об’єкті закодована у вигляді одиниць та нулів, що для людини є безглуздим набором символів.

Отже, зв’язок між цифровим об’єктом та цифровим твором не безпосередній (як у матеріального об’єкту та твору образотворчого мистецтва), а – опосередкований, – через оброблення комп’ютерною програмою цифрового об’єкту (комп’ютерний файл) та приведення у дію комп’ютерного пристрою, результатом чого є набуття цифровим твором об’єктивної форми (аудіальної, візуальної або аудіально-візуальної) та можливість для людини сприймати такий цифровий твір. Ця особливість цифрових творів – кодування інформації про них у двійковій системі, яку не здатна сприймати людина, притаманна цифровим творам.

Цифровий об’єкт (комп’ютерний файл), це – інформація про цифровий твір, що закодована (у вигляді одиниць та нулів), обробляючи яку комп’ютерна програма приводить у дію комп’ютерний пристрій, результатом чого є набуття цифровим твором об’єктивної форми (аудіальної, візуальної або аудіально-візуальної тощо) та можливість для людини сприймати такий твір.

Винятком з правила “цифровий твір набуває об’єктивної форми після обробки комп’ютерною програмою цифрового об’єкту (комп’ютерний файл), що містить закодовану інформацію про такий цифровий твір”, – є сама комп’ютерна програма (як твір).

Для комп’ютерної програми цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) і є твором – комп’ютерною програмою, точніше – примірником твору.

Комп’ютерна програма охороняється як літературний твір, що виражений у вихідному або об’єктному кодах.

Вихідний код – будь-який набір інструкцій, написаних комп’ютерною мовою програмування (“високого” рівня) у формі, що її може прочитати і модифікувати людина.

Об’єктний код – результат компілювання (переклад спеціальною програмою) вихідного коду на “низькорівневу” мову, зрозумілу комп’ютеру. Для людини об’єктний код – безглуздий набір символів.

На відміну від інших цифрових творів, для комп’ютерної програми аудіальні та/або візуальні відображення, що виникають під час дії комп’ютеру, внаслідок приведення його у дію комп’ютерною програмою, не є ані комп’ютерною програмою, ані її частиною.

Тобто для цифрових творів цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) не є твором (ані оригіналом, ані його примірником). Цифровий твір з’являється після набуття ним об’єктивної форми – візуальної (на екрані), аудіальної (у динаміках) або аудіально-візуальної.

Для комп’ютерної програми все навпаки – цифровий об’єкт (комп’ютерний файл) є твором, а візуальні (на екрані), аудіальні (у динаміках) або аудіально-візуальні відображення – не є ані комп’ютерною програмою, ані її частиною.

Хоча, аудіальні та/або візуальні відображення, що виникають під час дії комп’ютеру, внаслідок приведення його у дію комп’ютерною програмою, можуть бути творами, але до комп’ютерної програми (літературний твір, що виражений у вихідному або об’єктному кодах) ці твори не мають відношення.

Більш детально про комп’ютерні програми – у статті “Комп'ютерна програма – не типовий об'єкт авторського права”.

Відтак, включати комп’ютерну програму до переліку цифрових творів треба з певними застереженнями.

Цифрові твори та цифрові об’єкти в українському законодавстві

Закон України “Про авторське право і суміжні права” (далі – ЗУАіСП) прямо не згадує термін “цифровий об’єкт”, однак у деяких нормах йдеться про твори, що записані (або знаходяться) у цифровій формі, яку може зчитувати комп’ютер, що, по суті, і є цифровим об’єктом.

У першій статті ЗУАіСП міститься норма-визначення терміну “аудіовізуальний твір”:
“аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів”.

Наведений термін було викладено у такій редакції у 2001 році.

Ця норма встановлює, що аудіовізуальний твір, це твір, що може фіксуватись не тільки на кіноплівці у вигляді серії послідовних кадрів (зображень), а також – на компакт-диску у вигляді дискретних сигналів, які закодовують рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Певно, дискретний в даному випадку, це синонім цифрового.

Отже, дискретні (цифрові) сигнали, що зафіксовані на компакт-диску (матеріальний носій), у яких закодовані рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього).

По суті, йдеться про цифровий об’єкт, у якому закодована (у вигляді одиниць та нулів) інформація про аудіовізуальний твір.

Законодавець у цій нормі прирівнює аудіовізуальний твір, що є рухомими зображеннями (як із звуковим супроводом, так і без нього), які може сприймати людина аудіально-візуально, до закодованої цифрової (одиниці та нулі) інформації про такий аудіовізуальний твір.

Як було показано вище, цифровий об’єкт та твір, інформація про який закодована у такому цифровому об’єкті, це різні об’єкти. Людина не може сприйняти безпосередньо інформацію про аудіовізуальний твір, яка закодована у двійковій системі (одиниці та нулі).

На нашу думку, більш вдале визначення аудіовізуального твору міститься у статті 2 Договору ВОІВ про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.

Наступна норма, це визначення терміну “електронна (цифрова) інформація”. Ця норма є доволі новою – зміни внесені згідно із Законом № 1977-VIII від 23.03.2017.

“Електронна (цифрова) інформація – аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп’ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп’ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп’ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет”.

По суті, у цій нормі йдеться про цифровий об’єкт: цифрова інформація (одиниці та нулі) про твори, що існує у вигляді файлу, придатна для зчитування і відтворення комп’ютером.

Щоправда, з наведеного визначення не зрозуміло, чи вважає законодавець “твори” та “електронну (цифрову) інформацію” про такі твори різними об’єктами.

В інших нормах закону використання цифрового об’єкту прирівнюється до використання твору:
– у визначенні терміну “відтворення” (“запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), формі, яку може зчитувати комп’ютер”);
– у нормі, що встановлює виключне право на дозвіл чи заборону “здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом творів, зафіксованих у формі, яку зчитує комп’ютер” (п. 10 ч. 3 ст. 15 ЗУАіСП);
– у нормах що встановлюють виключне право на дозвіл чи заборону розміщення об’єктів авторського та суміжного права в Інтернеті (т.з. “інтерактивні передачі”), – коли людина може здійснити доступ до об’єктів авторського або суміжного права з будь-якого місця і у будь-який час за її власним вибором:
(і) “подання творів до загального відома публіки” (п. 9 ч. 3 ст. 15 ЗУАіСП);
(іі) “розповсюдження виконань через будь-які засоби зв’язку” (п. “е” ч. 1 ст. 39 ЗУАіСП);
(ііі) “публічне сповіщення фонограм через будь-які засоби зв’язку” (п. “г” ч. 1 ст. 40 ЗУАіСП).

Щодо різноманітності термінології при визначенні “інтерактивних передач”, можна прочитати у нашій статті.

Зрозуміло, що подання твору (виконання, фонограми) до загального відома публіки відбувається шляхом розміщення файлу (цифровий об’єкт), у якому закодована (у вигляді одиниць та нулів) інформація про такий твір, на сервері, підключеному до мережі Інтернет, внаслідок чого стає можливим доступ публіки з будь-якого місця і у будь-який час за її власним вибором до такого файлу. І лише після того, як файл буде завантажено на комп’ютерний пристрій користувача, а комп’ютерна програма обробить цей файл, користувач зможе сприйняти твір (виконання) аудіально та/або візуально на своєму комп’ютерному пристрою.

Олександр Мисенко (Alexander Mysenko)
Адвокат (Attorney at law)