Що спільного між законопроектом № 5572 про колективне управління авторським правом та рішенням КСУ про неконституційність Указа Президента "Про призначення А. Ситника Директором НАБУ"
Верховна Рада прийняла за основу законопроект № 5572 щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління. Законопроект вносить зміни до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі – Закон № 2415).
Пропонується продовжити на невизначений строк ТИМЧАСОВУ можливість будь-якої організації колективного управління (далі – ОКУ) здійснювати добровільнеколективне управління у сферах (1) публічного виконання музичних недраматичних творів та (2) публічного сповіщення музичних недраматичних творів, до моменту затвердження Установою (Мінекономіки) рішення комісії з акредитації про акредитацію ОКУ у вказаних сферах.
На даний момент ці сфери відносяться до розширеного колективного управління. Це означає, що за кожною сферою розширеного колективного управління визначається лише одна ОКУ, яка отримала акредитацію.
Пікантність ситуації в тому, що рішення про акредитацію ОКУ у вказаних сферах Мінекономіки вже прийняло.
У сфері публічного виконання музичних недраматичних творів, акредитованою ОКУ є – Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (рішення від 17.12.2020).
У сфері публічного сповіщення музичних недраматичних творів, акредитованою ОКУ є – Громадська спілка "Автори та видавці" (рішення від 17.12.2020).
Виникає резонне питання, а що буде з акредитацією цих двох ОКУ?
Відповідь на це питання міститься у прикінцевих положеннях законопроекту:
З моменту набрання чинності цим Законом визнаються такими, що не відбулися, оголошені на момент набрання чинності цим Законом конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління у сферах, публічного виконання музичних недраматичних творів та публічного сповіщення музичних недраматичних творів, а також втрачають чинність відповідні рішення Установи про акредитацію організації колективного управління та рішення комісії з акредитації організацій колективного управління, які були прийняті у визначених сферах до моменту набуття чинності цим Законом.
Отже, по суті, законопроектом пропонується позбавити дві конкретні ОКУ статусу акредитованої організації. На перший погляд це банальна підкилимна боротьба різних ОКУ за перегляд результатів конкурсу на визначення акредитованої ОКУ, яка ведеться на рівні Верховної Ради.
Проблема в тому, що Закон № 2415 не передбачає такої підстави для скасовання акредитації ОКУ, як втрата чинності рішення Установи (Мінекономіки) про акредитацію ОКУ за рішенням Верховної Ради України (внаслідок прийняття закону).
Чинний закон встановлює лише три підстави для скасовання акредитації ОКУ: 1) за заявою ОКУ; 2) у разі скасування реєстрації ОКУ; 3) за рішенням Установи про скасування акредитації у зв’язку з порушенням ОКУ вимог цього Закону (ч.2 ст.19 Закону № 2415).
Як видно, прийняття закону про втрату чинності рішення Установи (Мінекономіки) про акредитацію ОКУ та рішення комісії з акредитації ОКУ не призведе до скасування акредитації ОКУ.
Якщо ж Мінекономіки спробує скасувати акредитацію ОКУ, то таке рішення буде безпідставним та незаконним, відтак буде оскаржено в судовому порядку, як це і передбачено у частині 2 статті 19 Закону № 2415.
Ця ситуація нагадує минулорічний казус з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність Указа Президента України "Про призначення А. Ситника Директором НАБУ". Вочевидь, за логікою ініціаторів цього рішення КСУ, директор НАБУ після цього повинен був втратити повноваження. Але Закон про НАБУ не містить такої підстави для припинення повноважень директора НАБУ, як скасування Указа Президента про призначення директора НАБУ. Відтак, незважаючи на скасування Указа Президента, директор НАБУ продовжує виконувати свої обов’язки.
Якщо ж законопроект № 5572 стане законом, виникне ситуація, коли є акредитована ОКУ у конкретній сфері, а також є інші ОКУ, що, відповідно до нового закону, матимуть право колективного управління у цій сфері.
Подібна ситуація множинності ОКУ мала місце до прийняття Закону № 2415.
Наслідком цього буде масове ухилення користувачів від сплати по затвердженим згідно закону тарифам.
Зрозуміло, що у виграші будуть ті, хто використовує твори та не хоче платити за їх використання, а у програші будуть автори цих творів. Причому, як українські, так і іноземні автори.
Саме неефективність збору роялті українськими ОКУ відмічалась у "Спеціальному звіті 301" Офісу торгового представника США (USTR). У 2018 році для України навіть було призупинено дію ряду торгових преференцій, які забезпечуються Генералізованою системою преференцій США (GSP) через непрозорість, несправедливість та непередбачуваність законодавства про ОКУ (див. 2018 Special 301 Report– стор. 26). З жовтня 2019 року, преференції України в рамках Генералізованої системи преференцій США (GSP) були частково відновлені у зв'язку з відчутними кроками, які Україна зробила для реформування свого законодавства про ОКУ.
У "Спеціальному звіті 301" від 2021 року (2021 Special 301 Report) Офісу торгового представника США (USTR) окремо відмічається прогрес України у проведенні відкритих конкурсів та завершенні акредитації двох додаткових ОКУ в 2020 році (стор. 11). За іронією долі, це саме ті дві ОКУ, яких законопроектом № 5572 намагаються позбавити акредитації.
Також у Спеціальному звіті вказано, що часткове відновлення пільг Генералізованої системи преференцій США (GSP) у 2019 році Офіс торгового представника США оголосив саме у зв'язку з відчутними кроками, які Україна робить для реформування свого законодавства про ОКУ (стор.15).
На першому місті серед поточних проблем України у захисті інтелектуальної власності, згідно Спеціального звіту, все ще залишається адміністрування системи ОКУ, які несуть відповідальність за регулярний збір і розподіл роялті серед правовласників (стор. 59).
У Спеціальному звіті окремо наголошено, що вкрай важливо, щоб Україна продовжила прогрес у справі акредитації ОКУ та переговорів по роялті, в тому числі за допомогою ефективного виконання і забезпечення дотримання закону 2018 року (стор. 59).
Не треба бути оракулом, аби передбачити, що про цей законопроект досить скоро дізнаються в Офісі торгового представника США. Адже там дуже добре поінформовані щодо поточних проблем українського законодавства у сфері колективного управління.
Скоріш за все, думка Уряду США буде дуже швидко донесена до Офісу Президента України.
У результаті законопроект буде або відхилено або заветовано, у залежності від швидкості його проходження у ВРУ.
Але законопроект № 5572 має ще один аспект. Ця історія може набути міжнародного розголосу. Сюжет банальної підкилимної боротьби різних ОКУ у ЗМІ буде подано, як чергове злісне невиконання Україною своїх зобов’язань у сфері захисту інтелектуальної власності взагалі та колективного управління зокрема.
Президента підставлять, адже законопроект подано народними депутатами, членами пропрезидентської фракції Політичної партії "Слуга народу".
Україна підтвердить імідж країни, яка не поважає та не захищає інтелектуальну власність. Знов може виникнути питання призупинення для України дії торгових преференцій, які забезпечуються Генералізованою системою преференцій США (GSP).
Фрагмент з к/ф "Кримінальне чтиво", Режисер – Квентін Тарантіно
На мою думку, у фракції Політичної партії "Слуга народу" повинен бути налагоджений внутрішній контрольний механізм аналізу та відсіювання подібних законотворчих ініціатив.
А взагалі, на тему законодавчого втручання у колективне управління повинно бути накладене табу, принаймні до тих пір, поки Україну не виключать зі "Спеціального звіту 301".
