Бізнес і надалі залишать без кредитів

Що потрібно зробити, щоби стати частиною ЄС?

Уявіть, що ваш бізнес — завод, мережа кав’ярень або ІТ-компанія — живе за правилами, подібними до банківських. Регулятор одним рішенням запускає ліквідацію, активи блокуються, управління переходить «зовнішньому адміністратору», а майно розпродається швидко й часто з дисконтом. Судовий захист начебто існує, але часу обмаль, доступу до документів бракує, а помилка коштує всього. Чи прийнятний такий ризик для інвестора і для власника?

Саме тому законопроєкт №13007-д варто читати ширше, ніж як технічне підкручування процедур. 9 грудня 2025 року профільний комітет рекомендував парламенту ухвалити його у другому читанні, пояснюючи мету зниження ризиків для банківської системи в умовах війни та посилення захисту вкладників; серед заявлених ідей — «прозоріший» вивід проблемних банків і розширення повноважень НБУ як забезпеченого кредитора.

Намір зрозумілий. Проблема в тому, що конструкція зсуває акцент із довіри та процедурних гарантій на швидкість і адміністративну безапеляційність.

Європейська логіка: швидко рятувати, прозоро ліквідовувати

BRRD, Директива 2014/59/ЄС, заклала баланс: для системно важливих банків існує механіка resolution, а для інших — звичайні процедури неплатоспроможності під судовим контролем.

Директива 2014/49/ЄС про системи гарантування вкладів так само тримає рамку стабільності, поєднуючи захист вкладника з прозорістю та передбачуваністю. НБУ наголошував, що гармонізація в банківському секторі перевищує 74% за самостійною оцінкою, а BRRD імплементовано частково й для повної гармонізації важливо використати найкращі європейські практики.

На цьому тлі 13007-д підсилює саме той сегмент, де для ЄС критично важлива пропорційність: звуження можливостей судового перегляду та концентрація ключових рішень в адміністративній процедурі. Додатковий штрих — у картці законопроєкту вказано, що Головне юридичне управління Апарату ВРУ бачить окремі положення, які не відповідають Конституції України.

Для інвестора це маркер нестабільності правил гри; для країни-кандидата — зайвий подразник у діалозі з ЄС про верховенство права.

Календарний місяць як межа права

У порівняльній таблиці до другого читання закріплюється 30-денна позовна давність для оскарження рішень Фонду щодо умов продажу активів, зняття лоту або скасування результатів торгів. Так само фіксується правило, за яким банк припиняє приймання вимог кредиторів після 30 календарних днів від публікації, а запізнілі вимоги вважаються погашеними. Навіть акціонер, який прагне отримати залишкове майно після завершення розрахунків, має діяти протягом 30 календарних днів із дня опублікування відомостей про таке майно.

Такі строки на папері схожі на дисципліну. У реальному житті вони стають пасткою: складний спір із продажем активів, оцінкою, доступом до документів та експертизами рідко вкладається в календарний місяць. Коли часовий коридор вузький, ринкова ціна слабшає, а адміністративне рішення міцнішає. Саме так формується середовище, в якому бізнес платить і за капітал, і за страх.

Банки у режимі оборони, економіка — без довгих грошей

Зростання дискреції та правової невизначеності банки неминуче конвертують у захисну поведінку: дорожче фондування, вищі ставки, жорсткіші вимоги до застави, коротші горизонти кредитування. Найсильніше це б’є по малому й середньому бізнесу — тому самому, який має тягнути відновлення, експорт і податки.

І тут виникає незручне запитання до законодавця, Мінфіну та НБУ: чому стільки енергії йде на інструменти контролю, податкові та регуляторні бар’єри, тоді як інституційне кредитування й інвестування в український бізнес лишається «проектом на завтра»?

Ринок капіталу досі мілкий, повноцінної ліквідної біржової інфраструктури для масових інвестицій майже немає, синхронізація банківського та небанківського фінансового права з acquis рухається нерівномірно, а потужного суверенного фонду чи сильних інституцій розвитку, здатних давати довгі гроші в український бізнес, фактично бракує. У результаті маємо тиск на бізнес і багато імітації діяльності.

Україні потрібні правила, що одночасно захищають вкладника і захищають право власності. Для цього варто повернути у процедури ліквідації реальний судовий трек там, де банк не є системно важливим, посилити прозорість продажу активів і зробити строки оскарження такими, щоб вони працювали для справедливості.

Європейський Союз приймає до свого ринку країни, які вміють обмежувати державну силу правом; якщо 13007-д залишиться в нинішній логіці, він підвищить ціну довіри, зробить кредит дорожчим і відсуне Україну від ЄС у найчутливішому вимірі — у здатності накопичувати капітал, а не відлякувати його.