Як реформи зупинили мільярдні схеми і вивели сектор у прибуток?
Ще кілька років тому лісова галузь України була класичним прикладом дотаційної сфери з тіньовими «схемами», непрозорими правилами та вибірковими привілеями.
Формально – державна, по суті – розділена між вузьким колом «наближених» гравців, ця галузь була розсадником тотальної корупції. Фактично – джерело постійних втрат для бюджету.
За підсумками 2025 року лісова галузь демонструє 24,3 млрд грн доходу, без дотацій, із суттєвим зростанням податкових надходжень.
Це не диво і не випадковість. Це результат системних реформ.
Як було: галузь «для своїх»!
До початку реформ лісова галузь жила за неформальними правилами.
Прямі контракти, ручний розподіл ресурсів, «телефонне право», вибірковий доступ до деревини.
Частина деревообробних підприємств десятиліттями працювала в режимі привілеїв, отримуючи сировину поза конкурентними процедурами.
У цій системі не було ні ринку, ні стимулів для розвитку.
Чесний бізнес не міг планувати інвестиції, а держава – розраховувати на реальні доходи. Натомість існували багатомільярдні схеми, втрати та постійні дотації.
Що сьогодні змінилося: правила стали однаковими для всіх.
Ключовий перелом стався тоді, коли було прийнято політичне рішення: змінити систему, а не косметично її підправити. Реформи пішли одразу в кількох напрямках.
По-перше, було запроваджено прозорі ринкові механізми реалізації деревини.
Продаж через відкриті торги ліквідував ручний розподіл і позбавив систему «улюбленців».
По-друге, відбулася глибока цифровізація.
З’явилися нові інструменти – електронні сертифікати походження деревини, цифровий облік, фотофіксація деревини на автомобілі, яка має індивідуальний візерунок, що забезпечує простежуваність кожного кубометра. Це не просто ІТ-продукти – це запобіжники проти повернення тіньових практик.
По-третє, послуги з заготівлі деревини були виведені в прозорий конкурентний ринок, що зменшило корупційні ризики і підвищило ефективність.
У підсумку галузь перестала бути «сірою зоною» і почала працювати як бізнес – з доходами, відповідальністю і результатом.
Опір реформам наразі також виглядає закономірним і показовим
Будь-які реформи, що ламають старі схеми, неминуче викликають спротив. Лісова галузь – не виняток.
Опір йде з різних боків.
Частина правоохоронних органів досі намагається діяти за старою логікою, створюючи тиск і перешкоди там, де система вже працює прозоро.
Інша частина спротиву – це публічне невдоволення окремих підприємств, які втратили свої неформальні привілеї.
Це було добре видно й під час наради під головуванням Прем’єр-міністра.
Найгучніше критикують реформу саме ті, хто раніше мав «особливі умови» доступу до ресурсу. Не галузь у цілому, а конкретні бенефіціари старої системи, на мою думку.
Чому курс реформ не можна змінювати?
Сьогодні головне – не зупинитися і не звернути назад. Реформа дала результат: фінансовий, управлінський, інституційний. Повернення до «ручного режиму» означатиме не компроміс, а реванш схем.
Подальший розвиток можливий лише за умови:
• незмінності курсу реформ;
• поглиблення цифровізації;
• захисту прозорих правил від адміністративного та силового тиску;
• чіткої політичної підтримки.
Повна і послідовна підтримка з боку Офісу Президента та Уряду – критично важлива.
Не персоналії вирішують долю галузі, а системне розуміння, що реформи – це не разова кампанія, а довгостроковий важкий шлях.
Який може бути висновок?
Лісова галузь уже пройшла поворот на 180 градусів. З дотаційної, закритої та корупційно вразливої вона перетворилася на прибуткову і конкурентну.
Це одна з небагатьох реформ, результат якої вимірюється не гаслами, а мільярдами гривень у бюджеті.
Завдання сьогодні – не дати цю реформу згорнути під тиском тих, хто втратив свої привілеї.
Бо справжня поразка – це не критика реформ, а відмова від них.
