UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
24.04.2021 18:10

Процесуальний статус організацій колективного управління

У судовому процесі ОКУ, що здійснює колективне управління, може бути або стороною або представником або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі – Закон № 2415) розділяє колективне управління на три види: (1) добровільне, (2) розширене та (3) обов’язкове колективне управління.

Добровільне колективне управління здійснюється організаціями колективного управління (далі – ОКУ) виключно щодо об’єктів включених до каталогу відповідної ОКУ (каталог – сукупність об’єктів, майновими правами на які управляє ОКУ) – на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, укладеному з правовласником (його представником).

Розширене та обов’язкове колективне управління, на відміну від добровільного колективного управління, може здійснюватися незалежно від наявності об'єктів в каталозі ОКУ та без укладення договору з правовласником про управління майновими правами.

Отже, ОКУ, що здійснює добровільне колективне управління, діє на підставі договору з правовласником від свого імені та в інтересах правовласника. Дії в чужих інтересах, але від власного імені не є представництвом (ч.2 ст.237 ЦКУ).

ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, також діє від свого імені та в інтересах правовласника, але без його доручення. За своєю правовою природою такі дії ОКУ є окремим, передбаченим законом, випадком вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення (гл. 79 ЦКУ).

Відтак, повноваження ОКУ, що здійснює добровільне колективне управління, встановлюються договором про управління майновими правами на колективній основі, укладеним з правовласником. Повноваження ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, встановлюються нормами закону.


Участь ОКУ у процесуальних відносинах

Закон вказує, що ОКУ звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників (п.4 ч.1 ст.12 Закону № 2415).

Цей припис повністю відповідає для ОКУ, що здійснюють добровільне колективне управління на підставі договору про управління майновими правами, укладеному з правовласником, але не враховує особливості ОКУ, що здійснюють розширене або обов’язкове колективне управління без укладення договору про управління майновими правами з правовласником.

Як розширене, так і обов’язкове колективне управління здійснюються щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано ОКУ, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об’єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою ОКУ.

Згідно дефініції, що міститься у статті 1 Закону № 2415, "правовласник", це особа (крім ОКУ), яка має право на отримання частки "доходу від прав". "Дохід від прав", згідно визначення (там само), це грошові кошти, отримані ОКУ від користувачів або інших ОКУ як винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників.

Отриманий дохід від прав ОКУ розподіляє між усіма правовласниками, яких вона представляє, пропорційно до фактичного використання відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Це означає, навіть, якщо ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, звернеться до суду із позовом про стягнення винагороди за використання без дозволу правовласника конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, то кошти, отримані згідно рішення суду за таким позовом, повинні надійти до ОКУ, після чого така ОКУ розподілить ці кошти між усіма правовласниками, яких представляє ОКУ у цій сфері, а не тільки між правовласниками конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, протиправне використання яких було підставою позову.

Відтак, ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, звертається до суду в інтересах усіх правовласників (осіб, які мають право на отримання частки доходу від прав), яких представляє така ОКУ у сфері, щодо якої її акредитовано.

Тобто, якщо буквально слідувати припису закону, ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, звертаючись до суду, повинна отримати доручення від усіх правовласників, яких представляє така ОКУ у сфері, щодо якої її акредитовано, оскільки усі ці правовласники мають право на отримання частки доходу від прав, та між ними будуть розподілені грошові кошти у випадку задоволення позову.

Якщо ж припустити, що у п.4 ч.1 ст.12 Закону № 2415 під "правовласниками" розуміються не особи, які мають право на отримання частки доходу від прав, а особи, якім належать виключні майнові авторські або суміжні права, такий варіант тлумачення також не вирішує проблему, оскільки, як буде показано далі, не в кожній сфері колективного управління відбувається використання користувачем об'єктів авторського права та (або) суміжних прав. Якщо немає використання, не буде і порушення виключного права, відтак і доручення від правовласника на захист у суді його прав не потрібне.

Судова практика ще під час дії попередньої – до прийняття Закону № 2415 – редакції ЗУАіСП, що містила аналогічну норму у підпункті "г" частини першої статті 49, звернула увагу на невідповідність тексту норми реальному становищу. Наслідком чого стали відповідні роз'яснення ВГСУ і ВСУ. Про це далі.

Виключенням з правила про розподіл отриманих ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, доходів від прав між усіма правовласниками, яких представляє ОКУ, є сфера права слідування, що належить до обов'язкового колективного управління. Особа, яка має отримати суму у розмірі п'яти відсотків від суми продажу оригіналу твору образотворчого мистецтва безпосередньо вказана у законі – це автор оригіналу твору образотворчого мистецтва або його спадкоємці або спадкоємці цих спадкоємців (ст.27 ЗУАіСП; ст.448 ЦКУ). Тобто, у випадку колективного управління у сфері права слідування розподіл коштів між усіма правовласниками, яких представляє ОКУ у цій сфері, не здійснюється.

Відтак, акредитована у сфері права слідування ОКУ звертається до суду в інтересах конкретної особи-правовласника, без його доручення на підставі закону.

Взагалі, право слідування це відносне право автораправо вимагати від продавця оригіналу твору здійснити дії (сплатити гроші), на відміну від виключного права автораправа на дозвіл або заборону використання твору. Право слідування – це право вимоги за грошовим зобов'язанням. В момент продажу оригіналу твору у автора виникає право вимоги від продавця сплатити частку від ціни продажу оригіналу твору. У продавця, відповідно, виникає обов'язок сплатити автору частку від ціни продажу оригіналу твору.

Отже, у сфері права слідування акредитована ОКУ управляє (збирає відрахування та, у разі потреби, звертається до суду в інтересах правовласника) правом вимоги за грошовим зобов'язанням.


Сфери, у яких ОКУ здійснюють розширене або обов’язкове колективне управління, розрізняються між собою не тільки за способом використання та за об'єктом, що використовується. Якщо залишити лише способи використання та об'єкти, то розширене колективне управління здійснюється у наступних сферах:
1) публічне виконання музичних недраматичних творів;
2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів (крім кабельної ретрансляції);
3) публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань (публічна демонстрація відеограм і зафіксованих у них виконань);
4) публічне сповіщення фонограм (відеограм) і зафіксованих у них виконань (крім кабельної ретрансляції).

А обов’язкове колективне управління здійснюється у таких сферах:
5) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
6) репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків);
7) відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах (приватне копіювання);
8) кабельна ретрансляція об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Звертають на себе увагу пункти 5-7 (обов’язкове колективне управління). Користувачі, тобто особи, що повинні виплатити винагороду чи відрахування правовласникам у цих сферах, не вчиняють дій з використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Так, у сфері права слідування, продавець оригіналу твору образотворчого мистецтва, що зобов'язаний сплатити автору або його спадкоємцям суму у розмірі п'яти відсотків від суми продажу оригіналу твору образотворчого мистецтва, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором, не здійснює використання твору під час продажу матеріального об’єкту, в якому втілено твір *.
______________________________________
*
Оскільки право слідування виникає при кожному наступному продажу оригіналу твору, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору, такі наступні продажі підпадають під дію норми про "вичерпання прав" – ч.7 ст.15 ЗУАіСП – відтак, не потребують згоди автора та виплати авторської винагороди (крім права слідування, звісно).
Щодо природи "вичерпання прав", існує точка зору, що це обмеження авторського права. Ми дотримуємось тієї точки зору, що "вичерпання прав", це припинення дії режиму виключення з принципу незалежності одне від одного авторського права і права власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, виходячи з наступного.
Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки (ст.12 ЗУАіСП; ст.419 ЦКУ).
Виключенням з цього принципу є право автора дозволяти або забороняти розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом примірників твору. Тобто, виключне право автора на дозвіл чи заборону використання твору (нематеріальне благо) поширюється також на матеріальний об'єкт (річ), у якому втілено такий твір – автор має право забороняти перший продаж або відчуження іншим способом такого матеріального об'єкту (примірник). Іншими словами, у особи, якій належать виключні майнові авторські права на твір, є право обмежувати право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено такий твір.
Вказані правомочності виключного права автора, щодо обмеження права власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, припиняються із настанням факту першого продажу в Україні примірника твору.
Відтак, при продажу матеріального об’єкту, в якому втілено твір, наступному за першим його продажем, здійсненим автором твору, продавець не здійснює використання твору.
______________________________________

У сферах репрографічного відтворення та відтворення в домашніх умовах (приватне копіювання) користувачами є виробники і (або) імпортери обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення. Тобто, відрахування на користь правовласників сплачують не ті особи, що здійснюють відтворення, застосовуючи обладнання і матеріальні носії, а ті, що виробляють і (або) імпортують таке обладнання і матеріальні носії. Тут законодавець вдався до юридичної фікції з метою забезпечення компенсації для правовласників за репрографічне відтворення та відтворення в домашніх умовах, з огляду на практичну неможливість для правовласників здійснювати своє виключне право на таке відтворення. Виробництво та імпорт обладнання і матеріальних носіїв не є використанням об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виникає питання: від якого правовласника повинна отримати доручення ОКУ, що акредитована у сфері репрографічного відтворення або – у сфері відтворення в домашніх умовах, для того щоб звернутись до суду від його імені за стягненням відрахувань, якщо імпортер обладнання і (або) матеріальних носіїв всупереч припису статті 23 Закону № 2415 не сплатить відрахувань такій ОКУ протягом 30 календарних днів з дня митного оформлення обладнання і (або) матеріальних носіїв?

У випадку порушення імпортером обов'язку сплатити відрахування на користь ОКУ, відсутня особа виключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав якої порушені, оскільки під час імпорту обладнання і (або) матеріальних носіїв не відбувається використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Разом з тим є особи, які мають право на отримання частки доходу від прав (у формі відрахувань частки (у вигляді відсотків) вартості обладнання і матеріальних носіїв) за репрографічне відтворення та приватне копіювання, це – правовласники за термінологією закону.

Для сфери репрографічного відтворення правовласники – особи серед яких розподіляється дохід від прав, отриманий акредитованою ОКУ – це: (1) автори творів науки, художньої літератури; (2) автори образотворчих, фотографічних та інших подібних творів; (3) видавці.

Для сфери відтворення в домашніх умовах (приватне копіювання) правовласники – особи серед яких розподіляється дохід від прав, отриманий акредитованою ОКУ – це: (1) особи, що володіють майновими авторськими правами на музичні твори; (2) особи, що володіють майновими авторськими правами на аудіовізуальні твори; (3) автори і виконавці аудіовізуального твору чи їх спадкоємці; (4) особи, що володіють майновими суміжними правами на фонограми (відеограми); (5) виконавці творів, зафіксованих у фонограмах (відеограмах), чи їх спадкоємці.

Вказані правовласники отримають належні їм частки доходу від прав у відповідних встановлених законом розмірах після розподілення акредитованими ОКУ коштів, отриманих від користувачів.

Саме в інтересах цих осіб звертатиметься до суду акредитована ОКУ з позовом до імпортера обладнання і (або) матеріальних носіїв про стягнення відрахування частки вартості обладнання і матеріальних носіїв.


Позиція ВГСУ та ВСУ щодо недобровільного колективного управління

Роз'яснюючи правозастосування норм, що регулювали колективне управління, Пленум ВГСУ у пункті 49 Постанови № 12 від 17.10.2012 звернув увагу на особливості колективного управління на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними ОКУ, а також у випадку відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях (ст.42 ЗУАіСП), у випадку публічного виконання фонограм чи публічної демонстрації відеограм та у випадку публічного сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі в ефір або по проводах (ст.43 ЗУАіСП).

Пленум ВГСУ зазначив, що у вказаних випадках ОКУ, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 ЗУАіСП, звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Також Пленум ВГСУ вказав: спір за участю ОКУ може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).

Тобто, Пленум ВГСУ, дозволяючи ОКУ звертатись до суду без подання довіреностей суб'єктів на право представництва у суді та, навіть, вирішувати спір без їх участі (!), дав розширювальне тлумачення норми чинного на той час підпункту "г" частини першої статті 49 ЗУАіСП, згідно якої ОКУ звертаються до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

У чинному Законі № 2415 сфера відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях належить до обов'язкового колективного управління (п.6 ст.12), а сфери публічного виконання фонограм і зафіксованих у них виконань (публічна демонстрація відеограм і зафіксованих у них виконань) та публічного сповіщення фонограм (відеограм) і зафіксованих у них виконань (крім кабельної ретрансляції) належать до розширеного колективного управління (п.5 ст.12).

Пленум ВСУ у пункті 7 Постанови № 5 від 04.06.2010, роз'яснюючи правозастосування підпункту "г" частини першої статті 49 ЗУАіСП *, вказав, що ОКУ повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Вказавши на можливість ОКУ звертатися до суду без окремого доручення, Пленум ВСУ також дав розширювальне тлумачення норми підпункту "г" частини першої статті 49 ЗУАіСП. Вочевидь Пленум ВСУ мав на увазі випадки, коли ОКУ бере участь у судовому процесі, як особа, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Роз'яснюючи процесуальний статус ОКУ, Пленум ВСУ вказав, що така ОКУ, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 ЦПК **, за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
______________________________________
*
Статтю 49 ЗУАіСП разом із підпунктом "г" було скасовано Законом № 2415. Однак Закон № 2415 містить аналогічне положення: ОКУ звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників (п.4 ч.1 ст.12).

** У чинній на час прийняття Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 04.06.2010 редакції ЦПК стаття 45 регулювала участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
______________________________________

Необхідно також зазначити, що ОКУ, здійснюючи колективне управління, можуть звертатись до суду не тільки від імені правовласників, за захистом їхніх майнових прав, а і від свого імені, за захистом своїх майнових прав. Це ситуації, коли підставою позову є порушення договору про використання об’єктів, який ОКУ уклала із користувачем від свого імені та в інтересах правовласника. Відповідно і звертатись до суду ОКУ в такому випадку буде від свого імені – за захистом своїх майнових прав, що виникли з договору (наприклад, права вимоги виплати винагороди за використання твору).


Висновки:

Колективне управління розпадається на добровільне, що здійснюється на підставі договору, укладеного з правовласником, та розширене і обов’язкове (недобровільне), що здійснюється без укладення договору з правовласником – на підставі закону.

У спорах, що виникають з договірних відносин ОКУ будь-якого виду звертаються до суду від свого імені, за захистом своїх майнових прав, оскільки, здійснюючи колективне управління, ОКУ укладають з користувачами договори про надання дозволу на використання об’єктів та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об’єктів від свого імені та в інтересах правовласника, відтак і права за такими договорами набуває ОКУ, як сторона договору. У судовому процесі така ОКУ буде мати статус учасника справисторони.

У спорах, що виникають з позадоговірних відносин, тобто внаслідок неправомірного (без згоди суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав) використання об'єктів, ОКУ, що здійснює добровільне колективне управління, звертається до суду за захистом майнових прав правовласника на підставі доручення правовласника та від імені правовласника. Така ОКУ у судовому процесі виступатиме як представник правовласника, що здійснює від імені правовласника його процесуальні права та обов’язки (представник – учасник судового процесу, але – не учасник справи).
Можливість ОКУ, що здійснює добровільне колективне управління, бути представником у судовому процесі, є виключенням із загального правила про представництво лише адвокатами або законними представниками.

У спорах, що виникають з позадоговірних відносин ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, звертається до суду в інтересах правовласників, без доручень правовласників. Відсутність у ОКУ доручення від правовласників на ведення справи в суді говорить про відсутність у ОКУ повноважень на здійснення від імені правовласників їх процесуальних прав та обов’язків. Це означає, що ОКУ, яка здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, у судовому процесі діятиме в інтересах правовласників, без їх доручень, від свого імені та на підставі закону. Межі повноважень такої ОКУ встановлюються нормами закону.
ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, звертається до суду в інтересах усіх правовласників (осіб, які мають право на отримання частки доходу від прав), яких представляє така ОКУ у сфері, щодо якої її акредитовано.
ОКУ, що здійснює розширене або обов’язкове колективне управління, у судовому процесі буде мати статус особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб є учасником справи, вона має процесуальні права та обов’язки особи, в інтересах якої вона діє, за винятком права укладати мирову угоду.


Олександр Мисенко
[email protected]



Інші статті про авторське право:


А також інші статті:

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]