Чому фокус на людину став новою конкурентною перевагою бізнесу?

Як фокус на команду, довіру і відповідальність перетворився на конкурентну перевагу, змінив стиль лідерства і корпоративні комунікації та формує нову бізнес-реальність в Україні.

У час, коли бізнес працює в умовах війни, а команди щодня взаємодіють із невизначеністю, стає очевидним: традиційні моделі B2B і B2C більше не пояснюють того, як насправді функціонують компанії. Те, що раніше називали процесами, сьогодні все частіше називають людськими рішеннями. Зміна стала настільки відчутною, що підхід Human to Human перестав бути теорією й перетворився на головний критерій зрілості роботодавців.

Події останніх років відкинули зайве та повернули бізнес до основ: чесності, уваги і послідовності. Компанії, які відкрито говорять про свої слабкі місця й про те, як долають труднощі, отримують значно більше довіри, ніж ті, хто продовжує ховатися за корпоративними формулюваннями. Успішна комунікація більше не потребує ідеального шаблону, вона потребує чесної інтонації, яка звертається до досвіду людини, а не до ринку в абстракції.

Це особливо помітно у тому, як бізнеси підтримують своїх працівників. За даними дослідження ринку праці України, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією разом з експерткою ринку праці Тетяною Пашкіною, 94% компаній в Україні виплачують заробітну плату в повному обсязі, а 86% продовжують виплачувати премії і бонуси. І хоча практично всі респонденти відчувають сьогодні дефіцит кваліфікованих кадрів – у 74% компаній ця проблема є значною, і лише у 5% її не відчувають, підтримка людей залишається ключовою нормою управлінської практики. У 2025 році 96% компаній вже підвищили зарплати, а близько 60% організували освітні курси і понад половина забезпечили психологічну підтримку. Частина роботодавців компенсує оренду житла чи медичне страхування для працівників і їхніх родин, а також покриває витрати на електроенергію та інтернет для тих, хто працює віддалено чи з інших міст.

Багато компаній створюють середовище для неформальної взаємодії, де працівники можуть говорити про те, що їм важливо. Інші роблять крок далі: переглядають внутрішні політики, створюють програми адаптації для мобілізованих співробітників і супроводжують їх на кожному етапі повернення до роботи, допомагаючи адаптуватися до вимог сьогодення. Це не жест доброї волі, а нова норма, яку бізнес формує сам у відповідь на ринок праці, де дедалі складніше закривати вакансії робітничих, технічних і вузькопрофільних спеціалістів, а також менеджерів середньої ланки, де потрібні постійна присутність і компетенції, яких бракує сьогодні.

Паралельно з цим компанії приймають стратегічні рішення, виходячи не тільки з ринкової логіки, а й з людської відповідальності. Деякі відмовляються від скорочень штату, навіть коли цифри підказують інше, бо розуміють масштаб наслідків для команд. Інші змінюють операційні моделі, щоб зберегти робочі місця. Підприємства, які швидко адаптувалися до обстрілів, логістичних обмежень і падіння попиту, робили це не для того, щоб утримати бізнес, а для того, щоб люди мали де працювати. Це і є реальне втілення H2H, коли фінансові рішення враховують людський вимір.

У таких умовах змінюється і роль керівників. Замість дистанційного менеджменту, який був нормою до 2022 року, формується лідерство присутності. Керівники починають розмови з питання про стан команди, не бояться говорити про свою вразливість і визнають складні моменти. Це створює інший рівень довіри, який неможливо отримати ні через бренд, ні через посаду. Міжнародні партнери, які приїжджають до Львова, часто відзначають цю рису: зрілість українських управлінських команд, які приймають рішення з оглядом на людей, а не лише на показники.

Зміни в підході до людяності природно відобразилися і на корпоративній комунікації. Вона стала стриманішою, змістовнішою, чеснішою. Там, де раніше були відполіровані формулювання, з’явилися пояснення і контекст. Там, де була красива картинка, тепер є реальні історії. Комунікація перестала бути інструментом переконання і стала інструментом підтримки, як для команд, так і для партнерів чи клієнтів. У регіональних спільнотах це відчувається особливо гостро: діалог створює середовище, у якому можна вирішувати проблеми, що здавалися нерозв’язними.

Ця трансформація говорить про щось більше, ніж просто про нову еру в комунікаціях. Вона показує, що український бізнес формує нову систему координат, де людяність — це не декоративна риса, а основа розвитку. Компанії, які ставлять людину в центр, створюють сильні команди, а сильні команди формують сильні спільноти. У країні, якій доводиться тримати економічний фронт так само наполегливо, як і оборонний, людський вимір стає головним.

У стабільні часи людяність часто вважали додатком до стратегії. Сьогодні вона сама є стратегією. І це, мабуть, найважливіша зміна, яку принесла нам ця епоха.