Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
29.04.2020 08:53

Компенсація замість відшкодування збитків у авторському праві. Частина 6

Про судові прецеденти щодо критеріїв для розрахунку штрафних збитків та про публічний порядок

Інші статті на тему "Компенсація замість відшкодування збитків у авторському праві": [1], [2], [3], [4], [5].


У попередній статті було розглянуто регулювання статутних збитків у Кодексі законів Сполучених Штатів (17 U.S. Code § 504(c) “Statutory Damages”).

Право США відноситься до англо-саксонської правової сім'ї, або сім'ї загального права, у якій центральне місце в системі правових джерел належить судовому прецеденту.

Як зазначає Рене Давід, в Англії “завжди нададуть перевагу цитуванню замість тексту закону судових рішень, які застосовують цей закон. Тільки при наявності таких рішень англійський юрист буде дійсно знати, що ж хотів сказати закон, так як саме в цьому випадку норма права постане у звичайній для нього формі судового рішення” (Давид Р. Основные правовые системы современности. — М.: Прогресс, 1988).

Фактично закон мертвий без прецедентів, які тлумачать, роз'яснюють і уточнюють зміст правових приписів.

Отже, для розуміння змісту норми статті 504(c) “Статутні збитки” розділу 17 Кодексу законів Сполучених Штатів, необхідно дослідити судові прецеденти.

У справах про стягнення статутних збитків за порушення авторського права (наприклад, справа Sony BMG Music Entertainment v. Tenenbaum) Верховний суд США застосовує нижченаведені прецеденти щодо визначення розміру штрафних збитків.


Справа BMW of North America, Inc. v. Gore

Основоположні принципи необхідної процедури стосовно штрафних збитків були сформульовані Верховним судом США у справі BMW of North America, Inc. v. Gore, 517 U.S. 559 (1996) (далі справа Гора).

Позивач – доктор Айра Гор (Dr. Ira Gore) купив новий автомобіль BMW, а потім виявив, що автомобіль був перефарбований перш ніж він купив його – фарбу на декількох автомобілях було пошкоджено кислотним дощем під час доставки з Європи в США. Відповідач – «BMW» (BMW of North America, Inc.) заявив, що їх політика полягала в тому, щоб продавати пошкоджені автомобілі як нові, якщо збиток можна було усунути за менш ніж 3% вартості автомобіля. Доктор Гор подав до суду, і присяжні штату Алабама присудили 4 000 доларів у якості компенсації за шкоду (втрата товарної вартості автомобіля) і 4 мільйони доларів у якості штрафних збитків, які згодом були скорочені до 2 мільйонів доларів Верховним судом штату Алабама. Штрафні збитки виникли не тільки в результаті шкоди, завданої доктору Гору, а також в результаті кричущої поведінки «BMW» щодо широкого кола покупців «BMW» протягом багаторічного періоду часу, протягом якого «BMW» ремонтував пошкоджені автомобілі і продавав їх як нові покупцям, що нічого не підозрювали. Це була звичайна ділова практика. Рішення Верховного суду штату Алабама було оскаржене до Верховного суду США.

Верховний суд США встановив, що надмірно високі штрафні збитки в цій справі порушують положення про належну процедуру. Для того щоб штрафні збитки залишалися в силі, вони повинні бути в розумних межах необхідні для обґрунтування законного інтересу держави в покаранні і стримуванні. Штрафні збитки не можуть бути надмірно великими, якщо вони такі, то вони порушують належну правову процедуру по суті.

Верховний суд США застосував три критерії при прийнятті цього рішення:

1. Ступінь неналежності дій відповідача;

2. Співвідношення між шкодою, завданою позивачу, і штрафними збитками;

3. Порівняння розміру штрафних збитків і цивільних або кримінальних санкцій, які можуть бути накладені за співставні проступки.

Перший критерій – це ступінь неналежної поведінки, яка визначає, є штрафні збитки розумними або, навпаки, надмірними. Суд називає кілька факторів, що дозволяють судити про неналежність: шкода була фізичною у протилежність економічній; деліктна поведінка ясно показувала байдужість або необачну зневагу до здоров'я і безпеки інших; метою поведінки була фінансова вразливість; шкода була скоріше частиною системи, ніж ізольованим інцидентом; шкода була результатом злочинного наміру, шахрайства, обману або тільки випадковості.

Другий критерій полягає в співвідношенні між реальними збитками та штрафними збитками. На думку суду, максимальне співвідношення за загальним правилом становить 10 : 1. Більш високе співвідношення допустимо в ситуаціях, коли реальні збитки, що спричинені кричущою поведінкою, незначні, а більш низьке співвідношення – коли поведінка менш неналежна або присуджені компенсаційні збитки істотні.

Третій критерій (порівняння з цивільними або кримінальними санкціями, які можуть бути накладені за співставні проступки) полягає в тому, що поняття справедливості диктує необхідність повідомлення не тільки про поведінку, що є підставою для притягнення до відповідальності, але і про суворість санкцій, які можуть бути накладені. (До речі, таку ж позицію висловив ЄСПЛ у справі «Tolstoy Miloslavsky v United Kingdom» – див. нижче).

Використовуючи ці критерії, Верховний суд США встановив, що поведінка «BMW» не була особливо неналежною (без необачної зневаги до здоров'я або безпеки, і навіть до доказів недобросовісності). Співвідношення реальних або потенційних збитків до штрафних збитків було підозріло високим. Нарешті, кримінальні санкції, доступні за подібну поведінку, були обмежені 2 000 доларів, що робить оцінку в 2 мільйони доларів еквівалентом суворого кримінального покарання.

Верховний суд США передав справу до судів штату Алабама, а Верховний суд штату Алабама (справа BMW of North America, Inc. v. Gore, 701 So. 2d 507, 510 (Ala. 1997)) скоротив розмір штрафних збитків до 50 000 дол. США, використовуючи ці три критерії в якості факторів судового перегляду.


Справа State Farm Mutual Auto Insurance Co v. Campbell

Ще одна справа була розглянута Верховним судом США стосовно розміру штрафних збитків – State Farm Mutual Auto Insurance Co v. Campbell, 538 U.S. 408 (2003).

Кертіс Кемпбелл (Curtis Campbell) став причиною нещасного випадку, внаслідок чого одна людина загинула, а інша стала інвалідом. Згодом страхова компанія Кемпбелла «State Farm» відмовилася врегулювати вимоги про виплату страховки, пов'язані із цим нещасним випадком, і замість цього вирішила оскаржити відповідальність Кемпбелла, всупереч пораді свого власного страхового слідчого. Присяжні не розділили думку «State Farm» і визнали Кемпбелла на 100% винним. За рішенням журі відповідальність у три рази перевищила ліміт поліса. «State Farm» спочатку відмовилася покрити суму, що перевищує ліміт поліса, але потім змінила своє ставлення і заплатила повну суму. Кемпбелл подав до суду на «State Farm» за недобросовісну нездатність врегулювати претензію в рамках поліса, шахрайство і умисне заподіяння емоційного стресу. Присяжні присудили 2,6 мільйона доларів в якості компенсації збитку, який був зменшений до 1 мільйона доларів, і 145 мільйонів доларів в якості штрафних збитків, які суд першої інстанції зменшив до 25 мільйонів доларів. Верховний суд штату Юта застосував критерії справи Гора і відновив штрафні санкції до 145 мільйонів доларів. Згодом Верховний суд США витребував справу для вирішення питання, чи була компенсація у розмірі 145 мільйонів доларів США у вигляді штрафних збитків надмірної, а відтак, порушувала пункт про належну процедуру.

Верховний суд США для аналізу справи Кемпбелла застосував критерії справи Гора і дав додаткові вказівки по кожному з критеріїв.

Відносно критерію неналежності дій, Верховний суд США вказав, що суди не можуть розширити сферу охоплення справи, щоб відповідач міг бути покараний за будь-який посадовий проступок. У цьому випадку суди штату Юта визнали загальнонаціональну політику «State Farm» дратівливою, оскільки присуджували збитки, щоб покарати і стримати поведінку, що не має відношення до шкоди Кемпбелла.

Звертаючись до другого критерію, Верховний суд США зробив кілька практичних зауважень з приводу співвідношення і виявив, що штрафні збитки, що перевищують однорозрядне співвідношення (a single-digit ratio) між компенсаційними і штрафними збитками, можуть бути надмірними. У цьому випадку співвідношення 145 : 1 давало презумпцію проти відшкодування.

Що стосується третього критерію, Верховний суд США визначив, що слід враховувати цивільні санкції, а кримінальні санкції менш корисні для визначення суми в доларах. В іншому випадку цивільний процес може привести до оцінки кримінальних покарань і тим самим підірвати захист кримінального процесу. Тут сума в 145 мільйонів доларів була набагато вище цивільно-правових санкцій, наявних в штаті Юта – відповідно до законодавства штату Юта найбільш доречною цивільно-правовою санкцією щодо неправомірних дій, скоєних стосовно Кемпбелла, є штраф в розмірі 10 000 доларів (див. рішення на стор. 428) – і в підсумку суд ухвалив, що компенсація за штрафні збитки була надмірною і неконституційною.

Отже, при прийнятті рішення визначення розміру штрафних, а також і статутних збитків, судам необхідно звертати увагу на такі критерії:

1. Ступінь неналежності дій відповідача;

– чи була шкода фізичною у протилежність економічній;

– чи ясно показувала деліктна поведінка байдужість або необачну зневагу до здоров'я і безпеки інших;

– чи була метою поведінки фінансова вразливість;

– чи була шкода скоріше частиною системи, ніж ізольованим інцидентом;

– чи була шкода результатом злочинного наміру, шахрайства, обману або тільки випадковості.

2. Співвідношення між шкодою, завданою позивачу, і штрафними збитками;

максимальне співвідношення за загальним правилом становить 10 : 1.

Більш високе співвідношення допустимо в ситуаціях, коли реальні збитки, що спричинені кричущою поведінкою, незначні, а більш низьке співвідношення – коли поведінка менш неналежна або присуджені компенсаційні збитки істотні

3. Порівняння розміру штрафних збитків і цивільних або кримінальних санкцій, які можуть бути накладені за співставні проступки.

До речі, в Україні кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав (у 2020 році) наступає у випадку, якщо таке порушення завдало матеріальної шкоди у розмірі понад 21 020 грн. (20 × 1051 грн. (50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи)), а максимальний штраф складатиме 51 000 грн. (3000 × 17 грн.).


Уніфіковані (модельні) закони для штатів (Uniform Laws)

В американській правовій системі крім основних (первинних) джерел федерального права (Primary Sources of law), до яких відносять писане право (enacted law) та прецедентне право (case law) існують вторинні джерела права (Secondary Sources of law), до яких зокрема відносяться уніфіковані (модельні) закони для штатів (Uniform Laws). Вторинні джерела права не є обов'язковими для виконання і вважаються лише авторитетними джерелами, якими вправі скористатися правозастосовувачі в тих випадках, коли відсутнє первинне джерело права, або коли існує прогалина в праві.


Типовий закон про штрафні збитки (Model punitive damages Act, 1996)

Національна конференція уповноважених по Єдиним державним законам (National Conference of Commissioners on Uniform State Laws (NCCUSL) також відома як Uniform Law Commission (ULC)) розробила Типовий закон про штрафні збитки (Model punitive damages Act, 1996). 

У статті 7(а) цього закону вказано, що для визначення штрафних збитків суд повинен доручити присяжним при визначенні справедливої і розумної суми штрафних збитків розглянути будь-які докази, які були прийняті щодо наступних чинників:

(1) характер протиправної поведінки відповідача і його вплив на позивача та інших осіб;

(2) сума відшкодування збитків;

(3) будь-які штрафи, пені, збитки або реституція [аналог "доходів, одержаних особою, яка порушила право" в укранському праві], сплачені або такі, що підлягають сплаті відповідачем у зв'язку із протиправною поведінкою;

(4) поточний та майбутній фінансовий стан відповідача та вплив можливої виплати штрафних збитків на кожну з цих умов;

(5) будь-який прибуток або вигода, отримані відповідачем у результаті протиправної поведінки, понад ті, що можуть бути стягнуті з відповідача, як компенсаційні збитки або реституція;

(6) будь-який несприятливий вплив рішення суду на невинних осіб;

(7) будь-які заходи щодо виправлення становища, прийняті або неприйняті відповідачем з моменту протиправної поведінки;

(8) дотримання або недотримання будь-якого стандарту, який можна застосувати, оприлюдненого державною або іншою загальновизнаною установою або організацією, функція якої полягає у встановленні стандартів;

(9) будь-які інші обтяжуючі або пом'якшуючі фактори, що мають відношення до суми відшкодування.


Типовий Закон про стандарти штрафних збитків (Punitive damages standards Act)

Американська законодавча рада (American Legislative Exchange Council – ALEC) – організація, що об'єднує законодавців американських штатів – розробила типовий Закон про стандарти штрафних збитків (Punitive damages standards Act).

У статті 4(F) вказано, що суддя повинен враховувати при визначенні розміру штрафних збитків, наскільки це доречно, наступне:

(1) характер і неналежність дій відповідача;

(2) розмір шкоди, спричиненої позивачу у наслідок дій відповідача, у тому числі питання про те, чи була шкода фізичною, а не економічною;

(3) ступінь, у якій власна поведінка позивача сприяла збиткам;

(4) тривалість поведінки, обізнаність відповідача і будь-яке приховування відповідачем;

(5) прибутковість поведінки для відповідача;

(6) чи приводили попередні судові рішення або розрахунки по справам, що стосуються одних і тих самих або різних сторін і однієї і тієї ж поведінки або поведінки, яка пов'язана з цим позовом, до виплати штрафних збитків, відшкодування збитків замість майбутніх штрафних збитків або відмови від права на відшкодування штрафних збитків, так що присудження штрафних збитків в цій справі призведе до дублювання або надмірного покарання;

(7) чи може присудження штрафних збитків у цій справі потенційно підірвати здатність позивачів отримати задоволення у інших справах, що знаходяться на розгляді, будь-якого відшкодування компенсаційних збитків, які можуть бути зроблені на користь позивачів у цих справах, що не завершені;

(8) будь-яке кримінальне покарання, накладене на відповідача у результаті поведінки, на яку скаржиться позивач;

(9) сума будь-яких цивільних санкцій, нарахованих на відповідача у результаті дій, на які скаржився позивач.


Підхід Верховної Ради, ВСУ та ВГСУ до регулювання визначення суми компенсації замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків

Оскільки компенсація в українському авторському праві, що діяла з 1993 по 2018 рік, є результатом рецепіювання інституту статутних збитків – правового інституту загального права, цікаво поглянути, для порівняння, які критерії для визначення розміру компенсації розробили українські законодавець та правозастосовувачі.

З моменту запровадження інституту компенсації у 1993 році до змін 2001 року жодних вказівок щодо критеріїв для визначення розміру компенсації законодавець не надав.

У редакції 2001 року у ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” з'явилась вказівка про те, що суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи (1) обсяг порушення та (або) (2) наміри відповідача. У такому вигляді погляд законодавця на критерії, на які має звертати увагу суд при визначенні компенсації зберігся донині.

Значно цікавішим є підхід правозастосовувачів.

У пункті 42 Постанови № 5 від 04.06.2010 Пленум ВСУ вказав, що:

1. сума компенсації має бути адекватною порушенню; (принцип співмірності (пропорційності))

2. для визначення суми компенсації суд має дослідити:

– факт порушення майнових прав;

– яке саме порушення допущено;

– об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав;

– тривалість порушення;

– обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів);

– розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення;

– кількість осіб, право яких порушено;

– наміри відповідача;

– можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

3. суду слід враховувати справедливість, добросовісність та розумність.

Окремо ВСУ наголосив, що “відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні”.

Пленум ВГСУ 17.10.2012 прийняв Постанову № 12, у якій питання встановлення розміру компенсації розглядаються у пунктах 51.1-51.3.

ВГСУ до переліку критеріїв ВСУ додав ще два – при визначенні розміру компенсації суд має враховувати:

– передбачуваний розмір збитків потерпілої особи;

– наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача.


Підхід до визначення розміру статутних збитків в інших країнах


Канада

Право Канади відноситься до сім'ї загального права (крім провінції Квебек). У Законі Канади про авторське право (Copyright Act) статутні збитки регулюються статтею 38.1.

Встановлений законом розмір статутних збитків складає від $500 до $20 000 за всі порушення стосовно одного твору або предмету. Якщо відповідач доведе, що він не знав і не мав достатніх підстав вважати, що порушив авторські права, суд може зменшити суму відшкодування менше $500, але не менше $200.

У частині (5) статті вказані фактори, які необхідно враховувати суду при встановленні розміру статутних збитків:

(a) сумлінність або несумлінність відповідача;

(b) поведінка сторін до і під час розгляду;

(c) необхідність запобігання інших порушень авторського права.


Сінгапур

Право Сінгапуру відноситься до сім'ї загального права. У Законі Сінгапуру про авторське право (Copyright Act) статутні збитки регулюються статтею 119.

Встановлений законом розмір статутних збитків складає не більше $10 000 за кожний твір або предмет, стосовно якого порушено авторське право; але не більше $200 000 в сукупності, якщо тільки позивач не доведе, що його реальні збитки від такого порушення перевищують $200 000.

У частині (5) статті вказані критерії, які суд повинен враховувати при присудженні статутних збитків, передбачених підрозділом (2)(d) цієї статті:

(a) характер і мета порушення закону, в тому числі, чи було порушення дією комерційного характеру або іншим чином;

(b) ознака порушення;

(c) чи діяв відповідач недобросовісно;

(d) будь-яка втрата, яку позивач зазнав або може зазнати в наслідок порушення;

(e) будь-яка вигода, що доведена, для стягнення з відповідача внаслідок порушення;

(f) поведінка сторін до і під час розгляду;

(g) необхідність стримувати інші подібні порушення;

(h) всі інші відповідні питання.


Ізраїль

Ізраїльська правова система поєднує елементи загального і континентального права, чим нагадує змішані правові системи Луїзіани, Квебека і Шотландії. У Законі Ізраїлю про авторське право (Copyright Act) статутні збитки регулюються статтею 56.

Встановлений законом розмір статутних збитків складає не більше 100 000 шекелей.

У частині (b) цієї статті наведені критерії, які суд може розглянути при присудження статутних збитків:

(1) обсяг порушення;

(2) тривалість, протягом якої мало місце порушення;

(3) серйозність порушення;

(4) реальні збитки, завдані позивачу відповідно до оцінки суду;

(5) дохід, отриманий відповідачем від порушення, за оцінкою суду;

(6) характер діяльності відповідача;

(7) характер відносин між відповідачем та позивачем.

(8) сумлінність відповідача.


Підхід до штрафних збитків у ЄС


Німеччина

У статті про відношення європейського законодавства до штрафних збитків (punitive damages) було наведене рішення Федерального верховного суду Німеччини (нім. Bundesgerichtshof, скор. BGH) – BGH, 04.06.1992 - IX ZR 149/91, яким було відмовлено у визнанні та виконанні американського судового рішення, яке стосувалось стягнення штрафних збитків, із застосуванням застереження про публічний порядок.


Франція

Також для прикладу можна навести рішення першої цивільної палати Касаційного суду Франції, від 24.05.2018 по справі №16-26012 (France, Cour de cassation, Chambre civile 1, 24 mai 2018, 16-26012).

Вказаним рішенням було відмовлено у визнанні судового рішення, винесеного судом штату Каліфорнія, про штрафні збитки, які є не пропорційними завданій шкоді, що вважається таким, що суперечить публічному порядку.


Практика Європейського суду з прав людини

Невелика кількість рішень ЄСПЛ стосовно штрафних збитків, на наш погляд, пояснюється не притаманністю цього інституту законодавству більшості країн ЄС.


Tolstoy Miloslavsky v United Kingdom

У справі про дифамацію журі Високого Суду (High Court of Justice (Queen's Bench Division)) присудило до виплати компенсацію за заподіяну шкоду в розмірі 1,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Призначена сума в три рази перевищила розмір найбільшої компенсації у справі про дифамацію, раніше присудженої в Англії, і з тих пір не було призначено жодної компенсації порівнянної величини.

ЄСПЛ у рішенні по справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» («Tolstoy Miloslavsky v United Kingdom») (переклад рішення) вказав, що питання про компенсацію даного розміру повинно залишатися в дуже великій мірі відкритими, – з огляду на те, що існуючий національний закон, застосовуваний в той час, виявився не в змозі забезпечити необхідну умову співмірності (п. 49).

ЄСПЛ з посиланням на справу «Маргарета і Роджер Андерсон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden») зазначив, що від закону вимагається, щоб він був доступним для всіх осіб, які мають до нього відношення, і досить чітко сформульованим для того, щоб вони могли – користуючись відповідною консультацією, якщо це необхідно, – передбачити ступінь, яка є розумною в ситуації, що склалася, тих наслідків, які дана дія може спричинити за собою (п. 37).

До речі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.07.2016 по справі № К/800/11703/16 послався на цей пасаж з рішення ЄСПЛ (“…закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності». Тобто, «закон» повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість <…> передбачити <…> наслідки, до яких може призвести певна дія”).

ЄСПЛ зробив висновок, що компенсація була “передбачена законом”, але не була “необхідною в демократичному суспільстві”, оскільки не було, якщо взяти до уваги її розмір в сукупності зі станом національного права в даний час, гарантії розумної співмірності по відношенню до переслідуваної законної мети (п. 55).


Регламент ЄС “Рим II”

У ЄС прийнято Регламент № 864/2007 Європейського Парламенті і Ради від 11.07.2007 “Щодо права, яке підлягає застосуванню до позадоговірних зобов'язань (“Рим II”)”.

Відповідно до пункту 32 преамбули вказаного Регламенту, “Міркування публічного інтересу виправдовують у виняткових обставинах використання судами держав-членів таких механізмів, як застереження про публічний порядок і переважаючі імперативні положення. Зокрема, застосування положення права, зазначеного цим Регламентом, яке спричинило б призначення суми, що сплачується в порядку відшкодування шкоди, що має характер повчального заходу або покарання (в оригіналі – punitive damages) і є надмірною по відношенню до розміру завданого збитку, може з урахуванням обставин справи і правопорядку держави-члена суду, який розглядає справу, визнаватися таким, що суперечить публічному порядку суду”.

Отже, у випадку можливості призначення суми штрафних збитків (punitive damages), яка є надмірною по відношенню до розміру завданого збитку, суд держави-члена ЄС може визнати застосування положення права, яке спричинило б це таким, що суперечить публічному порядку суду.


Гаазька конвенція про угоди про вибір суду

Конвенція про угоди про вибір суду (Convention on Choice of Court Agreements) розроблена в рамках роботи Гаазької конференції з міжнародного приватного права для врегулювання питань взаємного визнання і виконання іноземних судових рішень, винесених у комерційних справах, на підставі угоди про вибір суду. Конвенція вступила в силу для країн Європейського Союзу та Мексики 01.10.2015.

Україна підписала цю конвенцію 21.03.2016 але ще не ратифікувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції, від визнання чи виконання судового рішення можна відмовитися, якщо та за умови, що це рішення присуджує сплату відшкодування за збитки, в тому числі за штрафні чи каральні збитки (в оригіналі – punitive damages), яке не компенсує стороні фактичні втрати чи заподіяну шкоду.

У Роз’ясненні Міністерства юстиції України від 12.06.2012 року «Перспективи і наслідки підписання Україною Конвенції про угоди про вибір суду» вказано, “Останнє положення [про присудження штрафних збитків] відображає компроміс, досягнутий в ході обговорення, що розгорнулося навколо можливості присудження судами окремих держав каральних та штрафних виплат, що багатократно перевищують розмір фактично понесених втрат чи заподіяної шкоди, та необхідності визнання та виконання таких рішень в державах, системи права яких не визнають таких збитків”.

Як указує Пояснювальний звіт до Конвенції, “34 Авторське право і суміжні права. Авторське право і суміжні права повністю охоплюються Конвенцією. Це стосується навіть суперечок щодо дійсності”.


Гаазька конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах

Конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах (Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments in Civil or Commercial Matters) було прийнято 02.07.2019 за результатами 22-ї Дипломатичної сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права.

Від імені України Конвенцію було підписано 04.03.2020. На даний час конвенція ще не набула чинності.

Частина перша статті 10 Конвенції, ідентична частині першій статті 11 Гаазької Конвенції 2005 року. Тобто, якщо судове рішення присуджує штрафні збитки, від визнання чи виконання такого рішення можна відмовитися.

Гаазька Конвенція 2019 року не застосовується до питань інтелектуальної власності (art. 2 (1) (m)).

Підписання Україною наведених Гаазьких конвенцій потягне їх ратифікацію та імплементацію норм конвенцій в українське законодавство.

Отже, згодом штрафні збитки, будуть суперечити публічному порядку України.


Попередні статті на тему "Компенсація замість відшкодування збитків у авторському праві": [1][2][3][4][5].



Інші статті про авторське право:

Теги: Компенсація замість відшкодування збитків, компенсація за порушення авторського права і суміжних прав, судовий прецедент, statutory damages, статутні збитки, Sony BMG Music Entertainment v. Tenenbaum, BMW of North America, Inc. v. Gore, Tolstoy Miloslavsky v United Kingdom, State Farm Mutual Auto Insurance Co v. Campbell, Model punitive damages Act, Punitive damages standards Act, National Conference of Commissioners on Uniform State Laws, Uniform Law Commission, American Legislative Exchange Council, авторське право, суміжні права, принцип співмірності, принцип пропорційності, BGH, 04.06.1992 - IX ZR 149/91, Cour de cassation, Chambre civile 1, 24 mai 2018, 16-26012, Маргарета і Роджер Андерсон проти Швеції, Margareta and Roger Andersson v. Sweden, Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства, Regulation (EC) No 864/2007, Регламент № 864/2007, Гаазька конвенція про угоди про вибір суду, Convention on Choice of Court Agreements, Гаазька конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах, Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments in Civil or Commercial Matters
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net