Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
13.05.2022 09:38

Поштова марка з точки зору авторського права

Випуск поштової марки «Русскій воєнний корабль, іді ... !», привернув увагу до співвідношення власне поштової марки та зображення, як твору, що міститься на такій марці

Поштова марка «Русскій воєнний корабль, іді ... !», худ. Борис Грох / Джерело – сайт LIGA.NET

Ескіз-переможець народного голосування за ескіз для поштової марки «Русский военный корабль, иди на#уй!», автор Борис Грох / Джерело – сайт BORISGROH.ARTSTATION.COM

За визначенням, поштова марка, це державний знак, виготовлений у встановленому законодавством порядку із зазначенням його номінальної вартості та держави, який є засобом оплати послуг поштового зв'язку, що надаються національним оператором (ст.1 Закону України "Про поштовий зв'язок").
Згідно з Розпорядженням КМУ від 10.01.2002 № 10-р, виконання функцій національного оператора поштового зв'язку покладено на АТ "Укрпошта".

Поштові марки (в тому числі надруковані на поштових конвертах і поштових картках) є засобом оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором (ч.1 ст.21 Закону України "Про поштовий зв'язок").

Отже, поштова марка, це (1) державний знак, який є (2) засобом оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором (АТ "Укрпошта").

Як вказав КСУ у Рішенні від 28.05.2003 № 10-рп/2003 (справа про організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток), "якщо виходити з того, що згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про поштовий зв'язок" "поштові марки (в тому числі надруковані на поштових конвертах і поштових картках) є засобом оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором", то розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток є невід'ємною умовою надання споживачам таких послуг."

Поштові марки, по суті, це – квазі-гроші, які використовуються для оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором поштового зв'язку (АТ "Укрпошта").


Свого часу Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-3310 кс 03 за позовом до Укрпошти, вказав в ухвалі від 24.03.2004р., що "ескіз марки після затвердження Державним комітетом зв'язку України та зазначенням його номінальної вартості перетворюється саме в марку, яка є державним знаком, відповідно до закону та не є об'єктом, що охороняється Законом України "Про авторське право і суміжні права"".

В тій справі позивач на підставі договору від 1997 року з Укрпоштою створив фотослайди унікальних пам’яток скіфського мистецтва: золота пектораль, золота пластина із зображенням лосеня, золота фігурка вепра та золота накладка до гориту. Щоправда, в ті часи типовий договір Укрпошти ще не містив положень про авторські права. Згідно договору з позивачем Укрпошта набула право власності на виготовлені позивачем 4 фотослайди до серії поштових марок "Золото скіфів".

Надалі ці фотослайди були використані для створення ескізів поштових марок серії "Золото скіфів". Ескізи поштових марок на підставі договору з Укрпоштою створив іншій автор.

Наказом Державного комітету зв'язку України поштові марки серії "Золото скіфів" (№ 237-240) були введені в обіг.

Золото скіфів. Серія поштових марок. Худ. О. Калмиков / Джерело – сайт BOMARKA.COM

На першій поштовій марці серії (№ 237) зображено золоту пластину – основну частину оббивки горита – скіфського предмета озброєння (дерев’яного чи шкіряного футляра з двома відділеннями для лука та стріл). Пластина, прикрашена міфологічними сюжетами про грецького героя Ахілла, була знайдена в 1862-1863 рр. під час археологічних досліджень царського кургану Чортомлик (IV ст. до Р.Х.) поблизу м. Нікополя на Катеринославщині (нині – Дніпропетровська область). Розкопки цього кургану були продовжені та завершені вже в 1979-1986 рр.
На другій поштовій марці серії (№ 238) зображено золоту фігурку дикого вепра (кінець IV – початок ІІІ ст. до Р.Х.), знайдену в 1970 р. під час археологічних досліджень скіфського кургану «Хомина Могила» на Дніпропетровщині.
На третій поштовій марці серії (№ 239) зображено золоту бляшку із зображенням молодого лося чи оленя, знайдена в 1889 р. під час розкопок одного зі скіфських поховань другої половини VІ ст. до Р.Х. на Сумщині.
На четвертій поштовій марці серії (№ 240) зображено унікальну, всесвітньо відому шийну царську прикрасу – пектораль із зображеними на її поверхні сценами побуту та міфологічними уявленнями скіфів, яку було знайдено під час розкопок 1971 р. поховання скіфського царського сімейства, що датується серединою IV ст. до Р.Х., у кургані «Товста могила» поблизу м. Покров (до 02.04.2016 – Орджонікідзе) Дніпропетровської області., що нині зберігається в Музеї історичних коштовностей України в Києві.
Виготовлена із золота 958-ї проби шийна прикраса скіфського царя має три яруси, що розділені стилізованими витими шнурами. Верхній ярус містить сцени господарських занять і побуту скіфів. Середній ярус – це рослинні та квіткові композиції. Нижній ярус пекторалі виконаний у скіфському «звіриному стилі» та містить міфологічні сцени битви коней з крилатими грифонами. Тут є леви, гепард, дикий кабан.

Позивач звернувся до суду оскільки Укрпошта видала марки серії "Золото скіфів" без зазначення його імені як автора фотографій. У каталозі поштових марок України 1992-1999р.р., в якому також не було зазначене його ім'я як автора використаних фотознімків, поряд із зображенням марок серії "Золото скіфів" зазначалось ім'я автора ескізів цих марок.
Позивач просив суд стягнути з Укрпошти компенсацію за порушення авторського права та відшкодувати моральну шкоду.
Суди першої та другої інстанцій частково задовольнили позов.
Судова палата у цивільних справах ВСУ задовольнила касаційну скаргу Укрпошти, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухвалу суду другої інстанції, направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судді судової палати у цивільних справах ВСУ дійшли висновку, що поштова марка, як державний знак, не є об’єктом авторського права. Відтак, використання поштової марки не порушує авторських прав.
До офіційного затвердження поштової марки її ескіз розглядається як твір і охороняється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі – ЗУАіСП).

Поштова марка з точки зору авторського права
VS_PS_01.jpg
Поштова марка з точки зору авторського права
VS_PS_02.jpg
Поштова марка з точки зору авторського права
VS_PS_03.jpg
Поштова марка з точки зору авторського права
VS_PS_04.jpg
Поштова марка з точки зору авторського права
VS_PS_05.jpg

Ухвала ВСУ від 24.03.2004 у справі № 6-3310 кс 03 (клікабельно)


Особливістю цієї справи є те, що для створення ескізу поштової марки використовувався такий специфічний об’єкт авторського права, як фотографічний твір.
Специфічність фотографічного твору полягає в тому, що не кожна фотографія буде фотографічним твором.


Більш детально про правову природу цифрової фотографії у статті "Фотографії, зроблені тваринами та авторське право".


Як зазначено у Меморандумі, підготовленому Міжнародним бюро ВОІВ та Секретаріатом ЮНЕСКО, – "Питання щодо охорони фотографічних творів" (Questions concerning the protection of photographic works – UNESCO/WIPO/GGE/PHW/3 від 14.12.1987), усі фотографії, що містять оригінальні елементи, повинні охоронятись авторським правом як фотографічні твори. Усі фотографії слід розглядати як такі, що містять оригінальні елементи і, таким чином, є фотографічними творами, за винятком тих, у яких особа, яка робить фотографію, не має впливу на композицію або інші важливі елементи зображення (принцип PHW1. (2)).
У Меморандумі наводяться приклади фотографій, що очевидно не охоплюються презумпцією наявності оригінальності, це – зображення, зроблені повністю автоматичними камерами контролю дорожнього руху, прості ксерокопії, фотографії, зроблені монетними автоматами тощо. Крім того, само собою зрозуміло, що ніякі фотографії, які є копіями фотографій, що існували раніше, не можуть охоронятися як оригінальні твори (параграф 42).
Також у Меморандумі вказано, що у деяких країнах фотографії, які не належать до творів, переходять до суспільного надбання, а в низці інших країн (таких як Австрія, ФРН, Угорщина, Італія) такі об'єкти охороняються спеціальними системами суміжних прав (які, як правило, припускають менш сприятливі умови, коротші терміни охорони і іноді, навіть, деякі формальності) (параграф 38).

Наприклад, Закон ФРН про авторське право та суміжні права (Gesetz über Urheberrecht und verwandte Schutzrechte – UrhG) до переліку творів, що охороняються, відносить "фотографічні твори (Lichtbildwerke), у тому числі твори, створені способами, аналогічними фотографії" (абз.5 п.1 §2 UrhG).
ЗУАіСП містить подібне положення у пункті 10 частини першої статті 8.
Разом з тим Закон ФРН у Частині 2 "Суміжні права" містить Розділ 2 "Захист фотографій", Параграф 72 якого вказує, що фотографії (Lichtbilder) охороняються відповідно до положень Частини 1, які застосовуються до фотографічних творів (Lichtbildwerke), фотограф має таке саме право, як і автор фотографічного твору, право на фотографію закінчується через 50 років після виходу фотографії у світ. Отже, німецький законодавець розрізняє фотографічні твори та фотографії, що не належать до творів, для яких у системі суміжних прав створено спеціальний режим.
Европейське законодавство також розрізняє фотографічні твори та фотографії.
Так у Директиві 2006/116/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 12.12.2006 про строк охорони авторського права та деяких суміжних прав, вказано, що
"(16) Охорона фотографій у державах-членах є предметом різних режимів. Фотографічний твір (photographic work) у розумінні Бернської конвенції вважається оригінальним, якщо він є власним інтелектуальним твором автора, що відображає його особистість, без урахування інших критеріїв, таких як достоїнства чи мета. Захист інших фотографій (photographs) слід залишити національним законодавствам" (п.16 Преамбули Директиви).
Ця теза повторюється у статті 6 цієї Директиви:
"Фотографії, які є оригінальними в тому сенсі, що вони є власним інтелектуальним твором автора, охороняються відповідно до статті 1. Жодні інші критерії не застосовуються для визначення їх придатності для охорони. Держави-члени можуть передбачити захист інших фотографій".
До прийняття Директиви 2006/116/ЄC аналогічні положення містились у Директиві Ради 93/98/ЄЕС від 29.10.1993 (див. п.17 Преамбули та ст.6 Директиви).
З тлумаленням статті 6 Директиви Ради 93/98/ЄЕС можна ознайомитись у рішенні Суду Європейського Союзу по справі Eva-Maria Painer v Standard Verlags GmbH and Others (CJEU, Case C145/10).
Український закон подібного розподілу не містить, залишаючи питання захисту фотографій на розсуд суду. Якщо фотографія не відповідатиме критеріям оригінальності, така фотографія в Україні не буде охоронятись ані авторським правом, ані суміжним правом.

Так, наприклад, фотографія картини не буде фотографічним твором, а буде лише фотокопією картини. Яким би відомим не був фотограф, яку б фотокамеру він не використовував, якими б оригінальними не були обрані ним технічні засоби (об'єктиви, світлофільтри, види чутливого матеріалу), яким би особливим чином не розміщував фотограф об'єкт зйомки, які б спеціальні світлові ефекти він не використовував, все одно це буде лише фотокопія картини. Фотограф, що сфотографував раніше створену картину або іншу фотографію, не набуде жодних авторських прав.

Якщо ж картина буде частиною фотографії, наприклад, на фотографії експозиції музею або виставки, тоді така фотографія може бути похідним фотографічним твором, звісно, за умови, що відповідатиме критеріям оригінальності.


Окреме питання – фотографія тривимірного об'єкту, в якому втілено твір.

При фотографуванні картини або іншого двовимірного зображення створюється копія такого твору, тобто, відбувається точне відтворення об'єкту, що цілком відповідає оригіналові.

При фотографуванні тривимірного об'єкту створюється проєкція його видимої фотографом частини на двовимірну площину. Іншими словами, фотографуючи, наприклад, скульптуру, ви отримаєте її вигляд лише з одного боку, тобто, на фотографії буде зображено не весь тривимірний об'єкт, а лише ту його частину, що видима з місця, де знаходиться фотограф.

Зрозуміло, що, навіть, якщо зробити фотографії скульптури з усіх можливих боків, така сукупність фотографій скульптури все одно не буде копією скульптури.

Різниця між скульптурою та картиною з точки зору їх об'єктивної форми полягає в тому, що об'єктивна форма твору – скульптури – візуально-тактильна, а об'єктивна форма твору – картини – візуальна. Тобто, скульптура сприймається не лише візуально, а також і тактильно. Натомість картина сприймається лише візуально. Наприклад, якщо вимкнути світло, візуально сприйняти картину буде не можливо, втім, так само, як і скульптуру, але тактильно (на дотик) можна відчути форму скульптури та зрозуміти її зміст. Якщо ж торкнутись в темряві до картини, жодної інформації про її зміст отримати не можна.

При фотографуванні картини об'єктивна форма твору не змінюється, тобто, фотографія картини матиме таку саму об'єктивну форму, як і картина, що була сфотографованавізуальну об'єктивну форму.

При фотографуванні скульптури об'єктивна форма твору змінюється: фотографія скульптури матиме візуальну об'єктивну форму на відміну від скульптури, що була сфотографована, яка має візуально-тактильну об'єктивну форму.

Зміна об'єктивної форми твору одночасно зі зменшенням кількості способів сприйняття твору, наприклад, зі скульптури – у фотографію, або одночасно зі збільшенням кількості способів сприйняття твору, наприклад, з драматичного твору (візуальна о.ф.) – на театральну постановку (аудіально-візуальна о.ф.), призводить до створення нового твору.

Більш детально про це у статті "Система об'єктів авторського права" та статті "Правова природа театральної постановки".

Отже, фотографія тривимірного об'єкту, в якому втілено твір (скульптура), буде похідним твором від такого твору, звісно, за умови, що фотографія відповідатиме критеріям оригінальності.

Необхідно відзначити, що в статті 26 ЗУАіСП законодавець, наводячи приклади "відтворення", вказує у дужках – "виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо".
Оскільки у статті 26 йдеться про твори образотворчого мистецтва, які включають, згідно визначення (ст.1 ЗУАіСП), як двовимірні зображення (картина, малюнок, гравюра, літографія), так і тривимірні об'єкти (скульптура, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну), термін "відтворення" у тексті норми цієї статті необхідно розуміти з урахуванням наведеного.
Тобто, "виготовлення примірнику" буде "відтворенням" для всіх об'єктів, що входять в об'єм поняття "твори образотворчого мистецтва".
"Виготовлення слайдів, карток" буде "відтворенням" для картин, малюнків, гравюр, літографій, тобто, для двовимірних зображень.
Для тривимірних об'єктів (скульптура, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну) "виготовлення слайдів, карток" буде переробкою.
Власне "переробка" не є "відтворенням" для жодного з об'єктів, оскільки переробка є окремим видом (п.6 ч.3 ст.15 ЗУАіСП) використання творів на рівні з відтворенням (п.1 ч.3 ст.15 ЗУАіСП) та не входить в об'єм поняття "відтворення".
Про право доступу до твору образотворчого мистецтва більш детально у статті "Право автора на доступ до свого твору ("droit d'accès a l'oeuvre")".

Автори похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав переробки (ч.1 ст.20 ЗУАіСП).

Відтак, автор фотографічного твору, на якому зображено скульптуру, має право користуватись авторським правом на створений ним фотографічний твір за умови отримання від автора скульптури дозволу на переробку скульптури (шляхом її фотографування) та дозволу на подальше використання зображення частини скульптури у складі фотографічного твору.

Свобода панорами
Згідно п. (h) ст. 5 Директиви 2001/29/EC від 22.05.2001, держави-члени ЄС можуть передбачати право на вільне використання архітектурних творів і скульптур, які розташовані в публічних місцях на постійній основі шляхом їх відтворення, публічного сповіщення або надання представникам публіки можливості отримати доступ до таких творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.
Наприклад, Закон ФРН про авторське право та суміжні права у §59 дозволяє відтворювати, розповсюджувати та публічно поширювати засобами живопису або графіки, фотографуючи або знімаючи на відеокамеру, твори, які розміщені на постійній основі у місцях, відкритих для вільного відвідування, – на дорогах загального користування, вулицях чи площах. Щодо творів архітектури ці правила стосуються лише зовнішнього вигляду.
Українське законодавство не передбачає свободи панорами.

Якщо твір, що втілений у тривимірному об'єкті, перейшов у суспільне надбання, такий твір може вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора (ч.2 ст.30 ЗУАіСП).

Звісно, якщо на фотографії буде використано зображення твору, що втілений у тривимірному об'єкті, який перейшов у суспільне надбання, і ця фотографія відповідатиме критеріям оригінальності, така фотографія буде похідним фотографічним твором, для використання якого необхідно буде дозвіл її автора. При цьому та частина фотографії, на якій зображено твір, що перейшов у суспільне надбання, охоронятись авторським правом не буде.

Відтак, використання частини фотографічного твору, на якій зображено твір, що перейшов у суспільне надбання, не порушуватиме авторське право.


Окреме питання, якщо на фотографії зображений об'єкт фольклору.

Визначення фольклору міститься у Рекомендації про збереження фольклору, ухваленої Генеральною конференцією ЮНЕСКО на її XXV сесії (Париж, 15.11.1989 р.):
Фольклор (або традиційна і народна культура) – є сукупність заснованих на традиціях культурної спільноти творінь, виражених групою чи індивідуумами та визнаних у якості відображення сподівань співтовариства, його культурної та соціальної самобутності; фольклорні зразки та цінності передаються усно, шляхом імітації чи іншими способами. Його форми включають, зокрема, мову, літературу, музику, танці, ігри, міфологію, обряди, звичаї, ремесла, архітектуру та інші види художньої творчості.

ЮНЕСКО, у Типових положеннях для використання у національному законодавстві, присвяченому захисту фольклорних форм від їх незаконного використання та інших дій, що завдають шкоди 1982 року наводить індикативні переліки фольклорних форм, що розділені на чотири групи залежно від характеру форми:
(і) усні форми (народні казки, народна поезія та загадки);
(ii) звукові форми (народні пісні та інструментальна музика);
(iii) форми виражені в дії (народні танці, ігри та художні форми чи ритуали);
(iv) форми виражені у матеріальній формі.

До форм, виражених у матеріальній формі, зокрема належать:
а) вироби народного мистецтва, зокрема малюнки, картини, різьблення, скульптура, кераміка, теракота, мозаїка, вироби з дерева, металеві вироби, ювелірні вироби, плетіння кошиків, рукоділля, текстиль, килими, костюми;
б) музичні інструменти; [(в) архітектурні форми].

Твори народної творчості (фольклор) не є об’єктом авторського права (п."б" ч.1 ст.10 ЗУАіСП).

Однією з підстав виникнення похідного твору законодавець вказує обробку фольклору (див. "похідний твір" – ст.1 ЗУАіСП).

Отже, якщо на фотографії зображений ювелірний виріб, що належить до об'єктів фольклору, така фотографія може бути похідним твором за умови, що відповідатиме критеріям оригінальності. Зображення власне ювелірного виробу, що належить до об'єктів фольклору, на такій фотографії охоронятись авторським правом не буде.



Інші статті про авторське право:


А також інші статті:

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи