Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
24.09.2020 10:26

Комп'ютерна програма – не типовий об'єкт авторського права

В статті розглядаються особливості комп'ютерної програми, як об'єкту авторського права

Визначення поняття твору не сформульоване в українському законодавстві *. Правова доктрина виробила таке визначення: твір, це результат інтелектуальної творчої діяльності, виражений у певній об’єктивній формі, що може бути відтворений.
________________________________
* У новому Законі України “Про авторське право і суміжні права” (далі: “ЗУАіСП”) під терміном “твір” розуміється “оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі;” (п.56 ст.1).
Оригінальність твору, це ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору; (п.35 ст.1).

Відтак, твір, це результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, що відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору, виражені в об’єктивній формі.
________________________________

Вираження твору в об'єктивній формі є надання витвору творчості, що знаходиться у свідомості автора, форми, доступної для сприйняття іншими людьми.

Слід розрізняти: об'єктивну форму твору (доступна для сприйняття форма); форму вираження твору; і форму поширення твору. [1, 59]

Об'єктивну форму мають навіть твори, якщо вони не закріплені в тій або іншій матеріальній формі, наприклад, усні літературні твори, усні музичні твори, танці, сценічні постановки.

Люди сприймають навколишній світ за допомогою п'яти основних органів чуттів: (1) вуха (слух); (2) очі (зір); (3) шкіра (дотик); (4) ніс (нюх); (5) язик (смак).

Залежно від органу чуття, через який людина сприймає інформацію про навколишній світ, така інформація може сприйматись: аудіально (через органи слуху), візуально (через органи зору), тактильно (через органи дотику), ольфакторно (через органи нюху) та густаторно (через органи смаку).

Відповідно до зазначених видів сприйняття людиною інформації, об'єктивна форма твору може бути: аудіальна, візуальна, тактильна, ольфакторна і густаторна.

Повертаючись до наведених прикладів творів, що не закріплені в тій або іншій матеріальній формі, так усні літературні твори мають аудіальну об'єктивну форму, оскільки сприймаються аудіально (через органи слуху); так само і усні музичні твори мають аудіальну об'єктивну форму; танці мають візуальну об'єктивну форму, оскільки сприймаються візуально (через органи зору); сценічні постановки мають аудіально-візуальну об'єктивну форму, оскільки сприймаються аудіально та візуально (через органи слуху та органи зору).

Більш детально про об'єктивні форми твору – у статті "Система об'єктів авторського права".

Отже, твір створюється людиною для сприйняття іншими людьми.

Аналізуючи у статті "Система об'єктів авторського права" різні твори з точки зору їх об'єктивної форми, тобто можливості їх сприйняття людьми, було виявлено цікаву аномалію.


Комп'ютерна програма, яка є твором (п.16 ч.1 ст.6 ЗУАіСП) та охороняється як літературний твір, не призначена для сприйняття людиною.

Згідно з визначенням, що міститься у Законі України "Про авторське право і суміжні права", "комп’ютерна програма, це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером (настільним комп’ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об’єктному кодах;" (п.26 ст.1).

Отже, комп'ютерна програма, це "набір інструкцій". Цей набір інструкцій повинен бути "придатним для зчитування комп’ютером та приводити його у дію". Тобто комп'ютерна програма призначена не для сприйняття людиною, а для приведення у дію комп'ютеру для "досягнення певної мети або результату".

Таке визначення комп'ютерної програми не є винаходом українського законодавця.

Так, згідно з визначенням, що міститься у Глоссарии терминов к Руководству к договорам ВОИС в области авторского права и смежных прав, комп'ютерна програма, це набір інструкцій, виражених в словах, кодах, схемах або в будь-який інший формі, який може, будучи виражений у машиночитаємій формі, привести «комп'ютер», електронний або інший подібний пристрій, що має можливість обробки інформації, у дію для виконання певного завдання або досягнення певного результату.

Отже, людина сприймає певний "результат дії комп'ютеру", а не саму комп'ютерну програму, як твір (літературний).

Результат приведення в дію комп'ютеру деякими комп'ютерними програмами людина не зможе сприйняти органами чуття. Це, так зване, "системне програмне забезпечення" – програми, що здійснюють управління внутрішніми компонентами комп'ютеру (процесором, оперативною пам'яттю, пристроями введення-виведення тощо) і забезпечують їх взаємодію з прикладними (для користувача) програмами.

Результат приведення в дію комп'ютеру прикладними (для користувача) комп'ютерними програмами, людина сприймає органами чуття через аудіовізуальні відображення, що виникають під час дії комп'ютеру.

Отже, у залежності від можливості сприйняття людиною результатів дії комп'ютеру, комп'ютерні програми можна поділити на дві категорії: ті, що приводять в дію комп'ютер, і результат дії комп'ютеру людина сприймає органами чуття (через аудіовізуальні відображення), і ті, що приводять в дію комп'ютер, але результат дії комп'ютеру людина не сприймає органами чуття.


Безпосередньо комп'ютерну програму людина може сприйняти лише, якщо програма виражена у вихідному або об’єктному коді.

Вихідний код – будь-який набір інструкцій, написаних комп'ютерною мовою програмування ("високого" рівня) у формі, що її може прочитати і модифікувати людина.

Об’єктний код – результат компілювання (переклад спеціальною програмою) вихідного коду на "низькорівневу" мову, зрозумілу комп'ютеру. Для людини об'єктний код – безглуздий набір символів.

Зворотній процес перетворення комп’ютерної програми з об’єктного коду у вихідний код (вихідний текст) називається декомпіляція. Декомпіляція комп’ютерної програми потребує згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, за винятком випадку передбаченого у п.2 ч.1 ст.25 ЗУАіСП.

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори.

Звичайні літературні твори у залежності від того, яку об'єктивну форму їм надасть автор, можуть мати аудіальну об'єктивну форму твору (усна форма вираження твору); візуальну об'єктивну форму твору (письмова (у т.ч. електронна) форма вираження твору); тактильну (що сприймається на дотик) об'єктивну форму твору (об'ємно-просторова форма вираження твору (якщо літературний твір створено рельєфно-крапковим шрифтом Брайля – для використання сліпими і особами з порушеннями зору)).

На відміну від звичайних літературних творів комп'ютерна програма, як літературний твір (коли вона виражена у вихідному або об’єктному кодах), може бути сприйнята людьми лише візуально, тобто, коли вона має візуальну об'єктивну форму та виражена письмово (має письмову форму вираження твору).

Якщо вихідний або об’єктний код комп'ютерної програми, як літературний твір, буде збережено у електронній формі (наприклад, файл у форматі PDF або DOC), в такому випадку комп'ютерна програма, як літературний твір, буде мати електронну форму вираження.


"Завантаження" комп'ютерної програми у комп'ютер є використанням комп'ютерної програми, як твору.

Після того, як комп'ютерна програма приводить у дію комп'ютер, результат такого приведення у дію комп'ютеру людина може сприймати органами чуття через аудіовізуальні відображення, що виникають під час дії комп'ютеру.

Ці аудіовізуальні відображення не є ані комп'ютерною програмою, ані її частиною **, це результат дії комп'ютеру, але на основі комп'ютерної програми.
________________________________
** При ознайомленні із дослідженнями російських юристів щодо авторсько-правової охорони програм для ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), необхідно зважати, що згідно з російським законодавством, програма для ЕОМ включає як "підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ", так і "породжувані нею аудіовізуальні відображення" (див. ст. 1261 ГК РФ). Українське законодавство не включає до комп'ютерної програми "породжувані нею аудіовізуальні відображення", до речі, як і європейське законодавство (див. Рішення Суду Справедливості ЄС, CJEU Case C393/09). Цей нюанс необхідно враховувати. Про "підготовчі матеріали" йдеться у статті "Комп'ютерна гра та авторське право".
________________________________

Можна провести аналогію, з автоматоном (маріонетка з механічним приводом, що виконує дії за заданою програмою) для якого написана програма, виконуючи яку автоматон малює картину. Виконуючи одну програму автоматон буде постійно малювати ту саму картину. Якщо програму змінити, автоматон намалює іншу картину.

Комп'ютерна програма – не типовий об'єкт авторського права
Automaton.jpg

Фото Автоматона Майларде з Wikipedia (стаття "Maillardet's automaton"),
автор фото – Daderot

Така картина не буде частиною програми, хоча і буде створена на основі такої програми.

Автором такої картини буде автор програми, який спочатку створив картину у своїй уяві, а після цього створив програму, виконуючи яку автоматон втілив творчий задум автора на полотні.

Тобто, програма та автоматон виступають для автора інструментами для створення твору – картини, а якщо точніше – для надання твору візуальної об'єктивної форми, після чого такий твір стає доступним для сприйняття іншими людьми та, відповідно, стає об'єктом авторського права. У випадку виконання автоматоном музичного твору об'єктивна форма буде аудіальна.

Так само і комп'ютерна програма та комп'ютер можуть виступати інструментами для створення твору.

Отже, якщо об'єктом аудіовізуальних відображень, що сприймаються людиною внаслідок дії комп'ютеру, є твори, такі аудіовізуальні відображення для цих творів будуть об'єктивною формою, що надана за допомогою комп'ютерної програми та комп'ютеру. У залежності від твору об'єктивна форма може бути або аудіальна або візуальна або аудіально-візуальна.

Твори, які людина сприймає внаслідок функціонування комп'ютеру, що приводиться у дію комп'ютерною програмою, є окремими об'єктами авторського права. Такі твори не є частиною комп'ютерної програми.


Згідно з новим ЗУАіСП, майнові права інтелектуальної власності на “твір образотворчого мистецтва, спеціально створений як елемент комп’ютерної програми”, переходять до замовника з моменту створення такого твору образотворчого мистецтва у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення (ч.2 ст.15 ЗУАіСП).

З цієї норми стає зрозуміло, що майнові права на твір образотворчого мистецтва (малюнок на екрані), який людина сприймає внаслідок функціонування комп'ютеру, що приводиться у дію комп'ютерною програмою, слідують долі майнових прав на комп'ютерну програму, принаймні у договорі авторського замовлення.

При застосуванні цієї норми необхідно враховувати наявність у автора комп’ютерної програми майнових прав на твір образотворчого мистецтва. Адже ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (D. 50,17,54, Ulpianus, libro XLVI, ad Edictum): "Nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" (див. правову позицію (п.35), викладену у Постанові ВС від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) та інші).

Автором такого твору образотворчого мистецтва, якщо він відповідає критеріям оригінальності, може бути, як художник, що створив образотворчий твір, так і програміст, який під час створення комп’ютерної програми за допомогою комп’ютерної мови програмування описав цей образотворчий твір у вихідному коді комп’ютерної програми у вигляді інструкцій. Звісно програміст може бути автором малюнку за умови, що він його створив. Лише описання малюнку, створеного іншим, у коді комп’ютерної програми у вигляді інструкцій не дає авторських прав на образотворчий твір, тільки – на вихідний та об’єктний коди комп’ютерної програми.


Висновки:

1. Комп'ютерна програма призначена для приведення у дію комп'ютеру для досягнення певної мети або результату, а не для сприйняття комп'ютерної програми людиною. Людина сприймає певний результат дії комп'ютеру, а не саму комп'ютерну програму.

2. За критерієм можливості сприйняття людиною результатів дії комп'ютеру, комп'ютерні програми можна поділити на дві категорії: ті, що приводять у дію комп'ютер, і результат дії комп'ютеру людина сприймає органами чуття (через аудіовізуальні відображення) – прикладні (для користувача) програми, і ті, що приводять в дію комп'ютер, але результат дії комп'ютеру людина не сприймає органами чуття "системне програмне забезпечення".

3. Безпосередньо комп'ютерну програму, як літературний твір, людина може сприйняти лише, якщо програма виражена у вихідному або об’єктному коді.

4. Комп'ютерна програма, як літературний твір (коли вона виражена у вихідному або об’єктному коді), має візуальну об'єктивну форму твору та письмову (у т.ч. електронну) форму вираження твору.

5. Твори, які людина сприймає через аудіовізуальні відображення внаслідок функціонування комп'ютеру, що приводиться у дію комп'ютерною програмою, є окремими об'єктами авторського права. Такі твори не є частиною комп'ютерної програми.


Використані джерела

1. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. – М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002.



Інші статті про авторське право:


А також інші статті:

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи