Кабмін-шатл: змінилися крісла, але не пілоти

Реформа – це коли змінюють правила гри. Нині – кадровий інцест, замаскований під трансформацію. Одні й ті самі обличчя просто пересідають у нові крісла, аби не забути, хто кому належить.

Як в Україні змінюється Кабмін: міністри міняються портфелями, а ліжка – місцями.

Коли президент говорить: «Ми починаємо трансформацію системи виконавчої влади», а реально віцепрем'єра просто пересаджують у крісло премʼєра – це не трансформація. Це перестановка ліжок у борделі. Клієнти ті самі. Працівниці ті самі. Сервіс той самий. Просто занавіски перекроїли.

Кабмін призначено в березні 2020 року. П’ять років одна й та сама команда імітує активність у стилі «ми працюємо». Жодних проривів. Суцільне латання, і то в кращому випадку.

А тепер – «титанічне оновлення». Ага – «Титанік» теж колись вважали непотоплюваним.

Юлію Свириденко, віцепремʼєрку, призначають премʼєром. Людина, яка всі ці роки була другою особою в уряді, раптом отримує суперздатність «оновити» цей самий уряд.

Питання: а що заважало вам оновлювати його до цього?! Працювали в Кабміні, чи гріли крісло до кращих часів? Писали стратегії, чи чекали поки Шмигаль піде, і залишиться вільна тумбочка?

Це не реформа. Це – «переставляємо табуретки, бо шефа викликали наверх».

Шмигаль – на Міноборони. Це вже не анекдот. Це пряма загроза. Людину, яка жодного разу не була помічена в стратегічному мисленні в умовах війни, яка максимально зручно почувалась у теплій ванні затвердження бюджету, призначають міністром оборони.

Оборони, Карл! У країні, яка щодня горить, втрачає, бʼється. І куди ми призначаємо Шмигаля. Людину, яка за 5 років так і не сформувала нормальний Кабмін – зате буде тепер «воювати».

Воювати з чим? З логікою? З військовими? З памʼяттю суспільства? Це не кадрові зміни. Це – кадровий інцест у політичному притулку для вічних призначенців. Міністри не йдуть – вони просто пересідають.Як в анекдоті: «Ми все змінили. Санька тепер не сантехнік, а електрик. А Петро — тепер сантехнік. А працювати ніхто не буде, бо то не входить у трансформацію».

І поки нам розповідають казки про “оновлення”, реальність виглядає так:Одні й ті самі обличчя. Ті самі провали. Ті самі кулуарні рішення без коаліції. І така сама відсутність відповідальності. Тому якщо вам ще хтось скаже, що «почалася реформа», спитайте в них прямо: у якому саме борделі?