Чому у відпустках приймають рішення про звільнення?

Чому після відпустки замість того аби бути вмотивованими працювати ще більше та ефективніше багато людей звільняються?

Здавалося б, відпустка створена для того аби відпочити, перезавантажитися та з новими силами повертатися до роботи. Але, чомусь на практиці ми часто помічаємо що відпустка стає каталізатором змін і після двотижневого релаксу багато людей просто пишуть заяви на звільнення. Чому так відбувається?

Чому люди взагалі звільняються?

Давайте спершу подумаємо чому людина приймає рішення піти з компанії? Найчастіші причини:

1. Не влаштовує дохід

2. Складні стосунки з колегами та/або керівництвом

3. Не подобаються умови роботи

4. Відсутність можливостей для розвитку у професійній діяльності

5. Знайшла кращу роботу

Будь-яка з цих причин достатньо вагома для того аби прийняти рішення про звільнення.

Але, тоді виникає цілком логічне зустрічне питання: чому людина довго працювала попри те, що її щось не влаштовує, а лише після відпустки вирішила звільнитися?

Абстрагування як каталізатор змін

Коли ми абстрагуємося від звичної рутини, то мимоволі починаємо її аналізувати та переосмислювати якісь речі:

• Моя робота щодня займає 12 годин разом з дорогою. Хмм, цікаво, а чи є вакансії біля дому?

• Мій дохід дозволяє мені ось так відпочивати лише один раз на рік. Чи влаштовує мене це?

• Через робочі чати я навіть не можу нормально відпочити разом з родиною. Чи хочу я завжди так працювати?

• Чому мене вже 3 роки не підвищують? Можливо, легше змінити компанію?

Маючи багато вільного часу, люди нерідко починають задавати собі екзистенційні питання і в пошуку відповіді на них часто приймають важливі рішення. Одне з таких - звільнення.

Також, дуже часто саме під час відпустки людина розуміє, що у неї професійне вигорання і після такого відпочинку часто змінюють не лише місце роботи, а й сферу діяльності. Але, це вже питання для окремої теми.