Порівняння італійського законопроєкту щодо використання творів у процесі генерування об'єктів ШІ з українським законом про авторське право і суміжні права
20 травня цього року у Сенаті Італії було представлено законопроєкт №1146 про положення щодо штучного інтелекту. Цим законопроєктом вносяться зміни зокрема до закону Італії про авторське право та суміжні права (Закон від 22 квітня 1941 р., №633).
Зміни до закону Італії про авторське право та суміжні права містяться у статті 24 законопроєкту (PDF), ця стаття має два пункти: 1. пункт “a)” – зміни до статті 1, які уточнюють, що всі твори мають бути створені людиною, а також доповнюють статтю положенням, що твори можуть бути створені з використанням засобів штучного інтелекту, за умови, що вони є результатом інтелектуальної діяльності людини. 2. пункт “b)” – доповнення закону новою статтею 70-septies: Відтворення та вилучення творів або інших матеріалів за допомогою моделей та систем ШІ, у тому числі генеративних, допускаються відповідно до положень, згаданих у статтях 70-ter та 70-quater.
Отже, у першій новелі італійський законодавець пропонує закріпити на законодавчому рівні визнання можливості створення творів з використанням засобів ШІ.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” (далі: ЗУАіСП) у частині першій статті 33 також містить норму, яку можна тлумачити як таку, що дозволяє вважати можливим створення творів за допомогою ШІ (“з використанням комп’ютерних технологій”).
Друга новела, запропонована італійським законодавцем, вводить до закону про авторське право та суміжні права нову статтю 70-septies. Ця стаття регулює відтворення та вилучення творів та інших об’єктів моделями та системами ШІ, у тому числі генеративними, при цьому поширюючи на таке відтворення mutatis mutandis режим, встановлений чинними статтями 70-ter та 70-quater.
Чинні статті 70-ter та 70-quater регулюють вільне відтворення для навчання базової моделі ШІ та є імплементацією положень статей 3 та 4 Директиви 2019/790/ЄС про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку від 17.04.2019.
Більш детально про вільне використання для навчання ШІ згідно із Директивою 2019/790/ЄС – у статті“Штучний інтелект та авторське право”.
У запропонованій статті 70-septies йдеться про відтворення та вилучення творів або інших матеріалів * моделями ШІ та системами ШІ, у тому числі генеративними. Отже, йдеться про відтворення творів не для навчання ШІ, а вже після такого навчання, коли модель ШІ та систему ШІ вже створено. ______________________________________ * Далі під “творами” також будуть розумітись об’єкти суміжного права та бази даних, що охороняються правом особливого роду (sui generis). Під “відтворенням” також буде розумітись “вилучення” щодо баз даних, що охороняються правом особливого роду (sui generis). ______________________________________
В принципі, ця нова стаття регулює ті самі відносини, що й частина сьома статті 33 ЗУАіСП, тобто – використання творів під час генерування об’єкта ШІ. Однак підхід італійського законодавця до регулювання цих відносин відрізняється від підходу українського законодавця.
ЗУАіСП у ч.7 ст.33 регулює використання творів у процесі генерування ШІ лише неоригінальних об’єктів, на які поширюється право особливого роду (sui generis). Якщо за допомогою ШІ буде згенеровано об’єкт, що буде визнаний твором, ця норма не застосовуватиметься. Натомість до використання творів у процесі генерування ШІ творів мають застосовуватись загальні положення про відтворення та про похідні твори (ч.2 ст.17 ЗУАіСП).
ЗУАіСП у ч.7 ст.33 застосовує таку саму конструкцію, яка використовується у нормах про похідні (ч.2 ст.17), складені (ч.1 ст.18) та включені (ч.2 ст.19) твори: “користується правом, за умови дотримання ним прав”.
Дозвіл або заборона переробки твору є виключним правом суб’єкта авторського права (п.9 ч.1 ст.12 ЗУАіСП). Відтак, створення похідного твору потребує дозволу на переробку від правоволодільця оригінального твору.
Разом з тим, переробка оригінального твору без дозволу правоволодільця створює не тільки юридичні наслідки, пов’язані з порушенням авторського права, також така неправомірна переробка призведе до створення похідного твору, та, відповідно, до виникнення авторського права на похідний твір внаслідок факту його створення.
Однак, у разі створення похідного твору без дозволу правоволодільця оригінального твору законодавець обмежує автора похідного твору у здійсненні авторських прав на створений ним похідний твір.
Право автора на переробку твору у неоригінальний об’єкт (sui generis) прямо у ЗУАіСП не згадується. Однак, у ч.7 ст.33 ЗУАіСП міститься норма, яка передбачає наслідки порушення права на використання творів (або об’єктів суміжних прав) у процесі генерування об’єкта ШІ, відтак, з цієї норми випливає наявність – у суб’єктів авторського права та суб’єктів суміжних прав – права дозволяти використання творів (об’єктів суміжних прав) у процесі генерування об’єкта ШІ.
Отже, якщо у процесі генерування ШІ неоригінального об’єкту буде використано твір без дозволу правоволодільця, суб’єкт права sui generis буде обмежений у користуванні правом на згенерований об’єкт. Якщо ж у процесі генерування ШІ твору буде використано інший твір без дозволу правоволодільця, автор створеного з використанням ШІ твору буде обмежений у здійсненні авторських прав на створений твір.
Це підхід українського законодавця.
Натомість італійський законодавець пропонує застосовувати для врегулювання відтворення творів під час генерування такий самий механізм, як при відтворенні творів для навчання ШІ. Тобто, або (1) вільне відтворення науково-дослідними організаціями та установами зі збереження культурної спадщини творів, до яких вони мають законний доступ, з метою наукових досліджень, або (2) вільне відтворення будь-якими особами творів, до яких вони мають законний доступ, за умови, що таке відтворення творів чи інших об'єктів не було чітко обмежене їх правоволодільцями у належний спосіб.
Отже, італійський законодавець для процесу генерування об’єктів ШІ робить виняток лише з права на відтворення. До використання твору шляхом переробки у процесі генерування ШІ іншого твору застосовуватимуться загальні положення про похідні твори. Використання твору шляхом переробки, що відбувається у процесі генерування неоригінальних об’єктів ШІ, не охоплюється італійським законопроєктом.
Варто розглянути правовідносини: (1) використання творів для навчання базової моделі ШІ та (2) використання творів під час генерування об’єкта ШІ.
Використання творів для навчання базової моделі ШІ
Коли відбувається навчання базової моделі ШІ ще немає ані самої базової моделі ШІ, ані системи ШІ. ВИРОБНИК базової моделі ШІ використовує чужі твори шляхом їх відтворення.
Саме таке використання може підпадати під випадок вільного використання для навчання ШІ (“Text and Data Mining” (TDM)).
ЗУАіСП містить виняток з права на відтворення творів для навчання ШІ у п.14 ч.2 ст.22. Цей виняток стосується лише творів та не стосується відтворення об’єктів суміжного права та вилучення баз даних, що охороняються правом особливого роду (sui generis).
Згідно із Директивою 2019/790/ЄС, якщо навчанням ШІ займаються науково-дослідні організації та установи зі збереження культурної спадщини, з метою наукових досліджень, то можливе вільне відтворення творів чи інших об’єктів, до яких вони мають законний доступ (ст.3). Якщо ж таке навчання ШІ здійснюється будь-якими особами, тоді вільне відтворення творів чи інших об’єктів, до яких у цих осіб має бути законний доступ, можливе лише за умови відсутності чіткого обмеження такого використання для навчання ШІ їх правоволодільцями у належний спосіб (ст.4).
Отже, виробник базової моделі ШІ, що є науково-дослідною організацією або установою зі збереження культурної спадщини, з метою наукових досліджень, має право на вільне використання шляхом відтворення. Якщо ж виробник базової моделі ШІ діє з комерційною метою, то вільне використання шляхом відтворення можливе лише за умови відсутності заборони правоволодільця. Саме такий режим закріплено у чинних статтях 70-ter та 70-quater італійського закону про авторське право та суміжні права, на які посилається нова стаття 70-septies.
Використання творів під час генерування об’єкта ШІ
Тут вже є система ШІ, тобто базова модель та комп’ютерна програма, яка управляє базовою моделлю і генерує об’єкти, є правоволоділець такої системи ШІ (що, до речі, не завжди збігається з виробником базової моделі ШІ), а також є користувач.
Використання творів шляхом їх відтворення у процесі генерування можливо як (1) користувачем так й (2) системою ШІ.
(1) Наприклад, користувач заходить на веб-сайт, на якому розміщена система ШІ, пише промпт, приміром, згенерувати зображення Мони Лізи Леонардо да Вінчі у стилі Пабло Пікассо, та завантажує на цей веб-сайт твір Мона Ліза Леонардо да Вінчі, який [користувач] знайшов на теренах Інтернету, система ШІ для виконання цього промпту обробляє завантажений користувачем твір у стилі Пабло Пікассо, використовуючи базову модель, після чого об’єкт згенерований ШІ стає доступним користувачеві.
(2) Інший приклад, користувач заходить на веб-сайт, на якому розміщена система ШІ, пише промпт, скажімо, згенерувати зображення Мони Лізи Леонардо да Вінчі у стилі Пабло Пікассо, а система ШІ для виконання цього промпту виходить он-лайн, знаходить та завантажує твір Мона Ліза Леонардо да Вінчі та обробляє його у стилі Пабло Пікассо, використовуючи базову модель, після чого об’єкт згенерований ШІ стає доступним користувачеві.
В обох випадках має місце використання творів під час генерування об’єкта ШІ: спочатку – відтворення твору, потім – переробка твору за допомогою базової моделі ШІ.
Переробку твору в обох випадках здійснює система ШІ.
В першому випадку, коли користувач завантажує твір на веб-сайт з системою ШІ, особою, що здійснює відтворення твору буде користувач.
Натомість в другому випадку, коли система ШІ для виконання промпту користувача виходить он-лайн, знаходить та завантажує твір, відтворення здійснює не користувач, а – система ШІ.
До речі, від правоволодільця ШІ залежить також й надання можливості користувачеві завантажувати на веб-сайт з ШІ твір. Адже існують генеративні системи ШІ, які не допускають не тільки виходу он-лайн, а також й завантаження творів на веб-сайт з системою ШІ.
Застосування італійським законодавцем до процесу генерування об’єктів ШІ mutatis mutandis винятків з права на відтворення для навчання ШІ дають два варіанти:
(1) Вільне відтворення творів, що здійснюється у процесі генерування об’єктів ШІ, допускається, якщо таке відтворення здійснюють науково-дослідні організації або установи зі збереження культурної спадщини, з метою наукових досліджень, та, якщо до творів, що відтворюються, такі організації мають законний доступ.
(2) Вільне відтворення творів, що здійснюється у процесі генерування об’єктів ШІ будь-якими особами (з комерційною метою) допускається, за умови законного доступу до творів та відсутності обмеження такого відтворення у процесі генерування об’єктів ШІ їх правоволодільцями у належний спосіб.
Натомість норма ч.7 ст.33 ЗУАіСП [використання твору у процесі генерування об’єкта ШІ] охоплює не тільки відтворення, а також й переробку, втім, як й будь-яке використання.
Разом з тим, український законодавець вимагає обов’язкового отримання дозволу на використання твору у процесі генерування об’єкта ШІ, під загрозою неможливості “користування” правом на згенерований об’єкт.
Впадає в око використання законодавцем терміну – “користування правом”, на відміну від терміну – “здійснення права”, що використовує законодавець в інших подібних випадках – про похідні твори (ч.2 ст.17), про складені твори (ч.1 ст.18) та про включені твори (ч.2 ст.19).
Взагалі суб’єкт права особливого роду (sui generis) має (1) право використовувати неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, будь-яким способом (способами), а також (2) виключне право дозволяти або забороняти використання неоригінального об’єкту, згенерованого комп’ютерною програмою, іншими особами (відсилання з ч.4 ст.33 до ч.1 ст.12 ЗУАіСП).
В цьому контексті обмеження “здійснення права” особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою було б зрозумілим.
Щодо обмеження “користування правом” особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, виникає питання:
Чи охоплює це обмеження як право особистого використання суб’єктом згенерованого об’єкту, так й виключне право дозволяти або забороняти використання згенерованого об’єкту, іншими особами. Або, можливо, це обмеження охоплює лише виключне право дозволяти або забороняти використання згенерованого об’єкту, іншими особами, тобто заборона “користуватись” правом, у сенсі отримання доходів.
В такому випадку, якщо не буде отримано дозвіл на використання твору у процесі генерування об’єкта ШІ, суб’єкт права особливого роду (sui generis) матиме право використовувати згенерований ШІ об’єкт лише для особистого некомерційного користування.
Само собою, використаний у процесі генерування об’єкта ШІ твір, до його відтворення, мав бути правомірно розміщений в Інтернеті, та не містити обмежень для його використання у процесі генерування об’єктів ШІ.
Висновки:
1. Схоже, визнання можливості створення творів з використанням засобів ШІ стає тенденцією.
2. Щодо регулювання використання творів у процесі генерування об’єктів ШІ, це новий тренд, пов’язаний із розвитком технології генеративного ШІ. Цей вид використання творів поки що не охоплений Директивами ЄС, на відміну від використання творів для навчання ШІ, тому європейські законодавці вільні у виборі шляхів регулювання такого використання. Показовим є те, що у пояснювальній записці італійського законопроєкту, серед цілей законопроєкту на першому місці вказане підвищення конкурентоспроможності Італії.
3. Чи відповідає підхід українського законодавця до регулювання використання творів для навчання ШІ та у процесі генерування об’єктів ШІ вимогам часу покаже час. Сподіваємося, що Україна згодом увійде до переліку країн-лідерів з кількості стартапів у сфері ШІ.
