Як українська освіта готує мільйони "непотрібних" людей

Аналіз сучасної української освіти.

Дані ЄДБО щодо кількості заяв, що подали українські абітурієнти під час вступної кампанії-2025, викликають відчуття, ніби майбутнє, постійно прискорюючись, проноситься повз Україну. Сказати, що ми рухаємося повільно – замало, якщо існуючі тенденції збережуться, то через 10-15 років ми, ймовірно, перетворимося у спостерігачів (не учасників) світового технічного та технологічного прогресу.

Маємо ТОП-5 найпопулярніших професій серед абітурієнтів: «менеджмент» - 68 274 заяви, «філологія» - 55 786 заяви, «психологія» - 54 451 заява, «маркетинг» - 37 029 заяв, «економіка та міжнародні економічні відносини» - 33 362 заяви. Чи відповідає це викликам, які стоять перед Україною, та повстануть, одразу після закінчення бойових дій?

Відповідь на це питання можна знайти в останньому звіті McKinsey Technology Trends Outlook, де проаналізовано 13 проривних технологічних трендів, що можуть суттєво трансформувати глобальний бізнес. Отже, згідно з зазначеним звітом майбутнє визначатимуть наступні тренди:

• розвиток автономних ШІ агентів; • загальний розвиток ШІ, включно з генеративним та аналітичним AI;• технології виробництва спеціалізованих чіпів для AI тренування, інференсу, пам’яті, мереж передачі даних;• нові мережеві технології (Advanced connectivity);• гібридні хмарні рішення; • AR/VR; • кібербезпека;• квантові обчислення, автономна робототехніка;• автономні транспортні засоби;• біотехнологія, генна інженерія, синтетична біологія;• супутники, ракети, космічні системи зв’язку й стеження, міжпланетна інфраструктура;• відновлювана енергія, батареї, зелені технології.

Порівняйте з ТОП-5 бажаних професій українських абітурієнтів. Це не просто різні напрямки, а різні світи, де наш – уявний, а світ аналітиків McKinsey - реальний.

Чи все у нас так погано? Поки що ні. Маємо певну надію з тих молодих людей, які подалися в цьому році на: «комп’ютерні науки» - 31 277 заяв, «інженерія програмного забезпечення» - 22 242 заяви, «кібербезпека та захист інформації» - 20 354, «комп’ютерна інженерія» - 9 705 заяв.

Загальну кризу української науки та державної політики в цій галузі підкреслюють результати подачі заяв абітурієнтів на: «біологію» - всього 2 тис, «математику» - більше 1 тис, «хімію» - близько 900 та «фізику» - 600. Отже, на українські наукові прориви в найближче десятиріччя не сподіваємося, хіба що вони відбудуться за принципом «не завдяки, а всупереч».

Наведені дані наочно показують, що повоєнна Україна матиме жорсткий дефіцит саме тих спеціалістів, які найбільше будуть у пригоді для відновлення країни, а саме спеціалістів технічних спеціальностей, спеціалістів із комп’ютерних технологій та вчених. Такий розрив не подолати одним рішенням Кабміну чи ВРУ, навіть за умови ухвалення необхідних державних рішень на подолання дефіциту зазначених кадрів підуть роки.

Маємо взяти до уваги також нещодавнє дослідження, оприлюднене компанією Microsoft. В ньому зазначається, що протягом наступних 3-8 років через стрімкий розвиток ШІ людина стане непотрібною (чи майже непотрібною) в таких професіях, як: перекладачі, пасажирські асистенти, торгівельні представники, письменники, автори текстів, спеціалісти служб підтримки клієнтів, програмісти станків з ЧПУ, телефоністи-оператори, касири, працівники туристичних бюро, ведучі етерів і радіодіджеї, брокери, автори технічних інструкцій, коректори текстів, консьєржі, хостес, розпорядники гостей, архіваріуси. Під загрозою все ще залишаються програмісти, адже можливості ШІ у програмуванні швидко зростають.

Як бачимо, під загрозою однаково опиняються, як низько кваліфіковані, так і високо кваліфіковані працівники. Головне питання, яке постає перед нами – чи враховує система освіти України наведені вище тренди та прогнози? Судячи із запитів абітурієнтів на опанування професій – НІ. Судячи з наповнення учбових програм у більшості провідних українських вишах – НІ. Судячи зі стратегії розвитку освіти та науки до 2030 року – НІ.

Майбутнє не просто стукає у двері України, майбутнє б’є в набат, а наше Міносвіти на пару з профільним Комітетом ВРУ продовжують плисти за течією «реформ». Світ стрімко рухається вперед, а наші топ-чиновники від освіти, схоже, перестали розуміти, що робиться навколо та куди рухається прогрес людства. Ми всі добре знаємо, що відбувається із націями, які відстали від науково-технічного прогресу – вони занепадають.

Україні потрібно не тільки змінити весь освітній менеджмент, а й кардинально змінити українську освітню парадигму. Вона повинна і має не тільки відображати усі сучасні технічні та технологічні тренди, а й працювати на випередження. Ми не програли війну за свій суверенітет і не маємо програти битву за своє майбутнє, яке починається з правильної освіти.