Скандальний законопроект 5572 про ОКУ прийнято

Перефразовуючи відомий вислів Ден Сяопіна про кішку: неважливо, яка саме ОКУ буде збирати винагороду. Якщо вона може робити це ефективно – це гарна ОКУ

Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому законопроект № 5572 щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління.
Законопроектом пропонується надати право будь-якій зареєстрованій організації колективного управління (далі – ОКУ) тимчасово здійснювати добровільне колективне управління у сферах – публічне виконання музичних недраматичних творів; та публічне сповіщення музичних недраматичних творів.

На даний момент ці сфери відносяться до розширеного колективного управління. Це означає, що за кожною сферою розширеного колективного управління визначається лише одна ОКУ, яка отримала акредитацію.

Скандальність ситуації в тому, що рішення про акредитацію ОКУ у вказаних сферах Мінекономіки вже прийняло.

У сфері публічного виконання музичних недраматичних творів, акредитованою ОКУ є – Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами".
У сфері публічного сповіщення музичних недраматичних творів, акредитованою ОКУ є – Громадська спілка "Автори та видавці".

До 2 читання до тексту законопроекту були внесені деякі зміни (див. наш Коментар змін до 2 читання – 217 КБ, PDF).

Зокрема, у тексті до 1 читання планувалось узгоджувати тарифи в договорах ОКУ з користувачами.
У тексті до 2 читання залишився варіант – "визначення тарифу ОКУ" одноосібно.
Нагадаю, що норму про зобов’язання користувачів до початку використання у своїй діяльності об’єктів авторського права і (або) суміжних прав укладати договори про використання таких об’єктів з ОКУ ніхто не відміняв (ч.3 ст.20 Закону № 2415).
Тобто, ОКУ може прийти до будь-якого користувача у сферах публічне виконання музичних недраматичних творів або публічне сповіщення музичних недраматичних творів та примусити його (в тому числі – в судовому порядку) укласти договір на умовах тарифу, що визначений самою ж ОКУ.
І це буде відповідно до закону.
Публічне виконання музичних недраматичних творів здійснюють заклади, у яких грає музика та у яких присутня публіка – кафе, ресторани, магазини, дискотеки тощо.
Публічне сповіщення музичних недраматичних творів здійснюють українські телеканали, українські радіостанції, провайдери програмної послуги, ОТТ-провайдери та інші особи.

У тексті до 2 читання також було визначено строк, протягом якого ОКУ "мають право тимчасово здійснювати добровільне колективне управління".
Цей строк складає – "не довше ніж 60 днів з дня публікації на офіційному веб-сайті Установи оголошення про встановлення тарифу у відповідній із зазначених сфер за результатами узгодження шляхом переговорів або визначеного судом".
Отже, поки тривають переговори про узгодження тарифу у зазначених сферах та протягом ще 60 днів з дня публікації оголошення про встановлення тарифу, звичайні ОКУ мають право здійснювати добровільне колективне управління у вказаних сферах.

Відтак, повинні бути встановлені тарифи за результатами узгодження шляхом переговорів або визначеного судом.
Виникає питання, а хто повинен вести ці переговори?

Згідно оголошень, розміщених на офіційному веб-сайті Установи, на даний час такі переговори ведуться акредитованими ОКУ у вказаних сферах:
– Переговори акредитованої ОКУ ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» з метою встановлення тарифів винагороди щодо сфери розширеного колективного управління – «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів»;
– Переговори акредитованої ОКУ ГС «Автори та видавці» з метою встановлення тарифів винагороди щодо сфери розширеного колективного управління – «публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції».

Відповідь на питання – хто повинен вести переговори про узгодження тарифів – міститься у пункті 4 Прикінцевих положень цього ж закону:
ОКУ, акредитовані у сферах, у яких цим законом встановлюється тимчасове добровільне колективне управління, зобов’язані подати до Установи інформацію про встановлення тарифу у відповідній сфері протягом 10 календарних днів з дня узгодження тарифу шляхом переговорів або з дня набрання законної сили рішенням суду про визначення тарифу.

Відтак, згідно закону, вказані акредитовані ОКУ продовжують виконувати свої функції, принаймні щодо ведення переговорів про встановлення тарифу.

У попередній статті про законопроект № 5572, яку було написано після прийняття законопроекту у першому читанні, виникло питання, а що буде з акредитацією цих двох ОКУ?

Після прийняття законопроекту № 5572 у другому читанні також виникає питання, а закон взагалі скасовує акредитацію цих двох ОКУ?

Згідно пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" закону, з дня набрання чинності цим Законом:
визнаються такими, що втратили чинність,
рішення Установи про акредитацію ОКУ та
рішення комісії з акредитації ОКУ Установи про акредитацію ОКУ у визначених сферах,
які були прийняті до дня набрання чинності цим Законом.

Отже, рішення Установи та рішення комісії про акредитацію ОКУ, які були прийняті до дня набрання чинності цим Законом, визнаються такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, не з моменту введення їх в дію в минулому, а з моменту набрання чинності цим Законом – на майбутнє.

Також закон достроково припиняє повноваження комісії з акредитації ОКУ, склад якої затверджений Установою до дня набрання чинності цим Законом.

У тексті законопроекту до 1 читання була ще норма про визнання такими, що не відбулися, оголошених на момент набрання чинності цим Законом конкурсів на визначення акредитованої ОКУ у визначених сферах. Але цю норму чомусь вирішили прибрати з тексту законопроекту до 2 читання.

Рішення Установи про акредитацію ОКУ та рішення комісії про акредитацію ОКУ є юридичними фактами.
Рішення Установи про акредитацію ОКУ це юридичний факт, що завершує юридичний склад норми, який є підставою для настання правових наслідків – акредитації ОКУ.
Відтак, після прийняття Установою рішення про акредитацію ОКУ, згідно закону, виникає нове правовідношення у якому бере участь акредитована ОКУ.

Підстави припинення цього правовідношення, тобто – акредитації ОКУ, чітко обумовлені законом.
Акредитація ОКУ, згідно ч.2 ст.19 Закону № 2415, може бути скасована:
1) за заявою ОКУ;
2) у разі скасування реєстрації ОКУ;
3) за рішенням Установи про скасування акредитації у зв’язку з порушенням ОКУ вимог цього Закону.

Як видно, визнання такими, що втратили чинність, рішень Установи про акредитацію ОКУ та рішень комісії про акредитацію ОКУ не призводить до скасування акредитації ОКУ.
І це правильно, оскільки юридичний факт – рішення Установи про акредитацію ОКУ та юридичний факт – рішення комісії про акредитацію ОКУ, знаходяться поза межами правовідношення, у якому бере участь акредитована ОКУ.

Рішення Установи про акредитацію ОКУ та рішення комісії про акредитацію ОКУ є актами індивідуальної дії, яку вони вичерпали з моменту їх видання.
Тому визнання цих рішень такими, що втратили чинність не з моменту введення їх в дію в минулому, а після того, як вони вичерпали свою індивідуальну дію, не мають правових наслідків для правовідношення, у якому бере участь акредитована ОКУ.

Отже, прийнятий закон жодним чином не згадує про скасування акредитації ОКУ у визначених сферах.

Прийнятим Законом визнаються такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, рішення Установи та рішення комісії про акредитацію ОКУ, які були прийняті до дня набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, згідно закону, визнання такими, що втратили чинність, рішення Установи та рішення комісії про акредитацію ОКУ, не призводить до правових наслідків – скасування акредитації ОКУ.

Більш того, згідно пункту 4 "Прикінцевих та перехідних положень" закону, вказані акредитовані ОКУ продовжують виконувати свої функції щодо ведення переговорів про встановлення тарифу.

Отже, законодавець підтверджує, що акредитація ОКУ цим законом не скасовується.

Щодо конкурсів на визначення акредитованих ОКУ у вказаних сферах

Згідно пункту 3 "Прикінцевих та перехідних положень" закону, Установа має протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом оголосити конкурси на визначення акредитованих ОКУ у вказаних сферах.

Відповідно до ч.12 ст.16 Закону № 2415, строк акредитації ОКУ становить три роки. За чотири місяці до закінчення строку акредитації ОКУ Установа оголошує новий відкритий конкурс.

Оскільки акредитацію ОКУ не скасовано, конкурс, що проводитиме Установа відповідно до пункту 3, має закінчитись із спливом трирічного строку акредитації ОКУ. Тобто, законом змінено лише дату оголошення нового відкритого конкурсу. Замість чотирьох місяців до закінчення строку акредитації ОКУ, як передбачено у ч.12 ст.16 Закону № 2415, в даних конкретних випадках оголошення нового відкритого конкурсу відбувається за двадцять два місяці (приблизно) до закінчення строку акредитації ОКУ.

Оскільки рішення Установи про акредитацію обох ОКУ було прийнято 17.12.2020, перебіг трирічного строку акредитації починається з 18.12.2020. Відтак, трирічний строк акредитації обох ОКУ закінчується 18.12.2023.

Якщо конкурс буде призначено на іншій день, аніж 18.12.2023, будуть порушені приписи закону № 2415 та права акредитованих ОКУ.

По суті, єдиний правовий наслідок цього закону, це надання права іншім зареєстрованим ОКУ тимчасово здійснювати добровільне колективне управління у визначених сферах з моменту набрання чинності цим законом і до закінчення 60-и денного строку з дня публікації оголошення про встановлення тарифу у відповідній із зазначених сфер за результатами узгодження шляхом переговорів або визначеного судом.

При цьому, протягом 60 днів після встановлення тарифу право укладати договори з користувачами будуть мати одночасно, як акредитовані ОКУ, що здійснюватимуть розширене колективне управління, на підставі тарифів, узгоджених шляхом переговорів з користувачами, так і ОКУ, що набувають, згідно цього закону, право тимчасово здійснювати добровільне колективне управління, на умовах тарифу, що визначається самою ж ОКУ одноосібно.

Питання дійсності укладених ОКУ, на підставі тимчасових повноважень, договорів з користувачами, після спливу 60-и денного строку (коли в ОКУ скінчаться тимчасові повноваження), вочевидь, за задумом законодавця, мають вирішуватись в судах.

Адже, презумпцію дійсності договору ніхто не скасовував.

Висновки:

1. Закон не скасовує акредитацію ОКУ у сферах публічне виконання музичних недраматичних творів та – публічне сповіщення музичних недраматичних творів. Згідно закону, ці ОКУ продовжують виконувати визначені законом функції.

2. Конкурс, що проводитиме Установа відповідно до пункту 3 "Прикінцевих та перехідних положень" закону, має закінчитись із спливом трирічного строку акредитації ОКУ – 18.12.2023.