2025-й: нові провали без нових прізвищ

Поки за минуле роздають кримінальні провадження, фронт у 2025-му залишається без потрібного озброєння. Бо дрони, які мали рятувати життя, приїхали тоді, коли вже не потрібні.

Підозри 2022 року — це, звісно, правильно. Але хто відповість за провали 2025-го?

За даними «Української правди», підозри у справі про постачання непридатних протитанкових установок на понад 90 мільйонів гривень вручили:

▪️ Олександру Лієву — колишньому очільнику департаменту військово-технічної політики Міноборони (і це вже друга підозра);

▪️ Денису Харитонову — екскерівнику оборонного підприємства;

▪️ Олександру Наконечному — ще одному колишньому керівнику того ж заводу.

Ці особи працювали ще за часів Олексія Резнікова.

Так, підозри в розтраті і саботажі — це крок у правильному напрямку.

Але є одне “але”. Величезне. І болюче.

У січні 2025 року Іван Юрійович Гаврилюк, тодішній перший заступник міністра оборони, в якого я мала честь працювати радницею, поставив чітке завдання Агенції оборонних закупівель:

Терміново законтрактувати FPV-дрони на оптоволокні дальністю до 5 км. Завдання було нагальне. Кошти — виділені. Загроза — очевидна.

Станом на липень, ці дрони тільки-но починають потрапляти на склади командування Сил логістики.

‼️ 6 місяців з моменту доручення.

‼️ В умовах повномасштабної війни.

‼️ І головне — дрони вже неактуальні.

Бо росія застосовує FPV-дрони на оптоволокні з дальністю 20–40 км. А ми тільки зараз отримуємо 5-кілометрові “пташки”. І військові відмовляються їх брати. Бо для того, щоб ефективно застосувати такі дрони, потрібно підводити операторів ближче до ворога.

А це — неприпустимий ризик.

Бо оператор FPV — це не просто “людина з пультом”. Це місяці навчання, ресурси, знання, досвід.

Ми не маємо права втрачати таких людей. Але фактично — ми їх підставляємо.

І тепер питання:

— Де відповідальність за системне зволікання у 2025 році?

— Хто відповість за провал термінової закупівлі?

— Чому мовчить АОЗ?

— Чому мовчать департаменти, які мали дофінансувати закупівлі?

— Чому мовчить Міністр оборони?

Це вже не історія про “все буде колись”.

Це — про зараз, тут, на передку, де наші воїни не мають чим відповідати ворогу, який уже зайшов глибше.

Поки одні “воюють із тінями” 2022 року — інші реально не мають чим воювати у 2025-му.

Я знаю, що це неприємні питання.

Але я не мовчатиму.