Що треба знати про договір створення за замовленням твору

На що треба звертати увагу при укладенні договорів про створення за замовленням і використання твору. Чи може бути укладений договір про створення за замовленням з юридичною особою?

Договір створення за замовленням твору (далі також: авторський договір замовлення) досить поширений на практиці.

За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до вимог другої сторони і передати майнові права інтелектуальної власності на створений твір замовникові. Замовник зобов'язаний виплатити авторові авторську винагороду.

Виконавцем в авторському договорі замовлення є автор. Автор – фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір (п.1 ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", далі: "ЗУАіСП"). Юридична особа за своєю природою не здатна до творчих дій. Про договори авторського замовлення, що укладаються з юридичними особами буде йтися далі.

Обов'язок автора виконати зобов'язання особисто випливає з суті зобов'язання. Зобов'язання автора в авторському договорі замовлення є особистим.

У договорі авторського замовлення автор має два зобов'язання: (1) створити у майбутньому твір і (2) передати майнові права інтелектуальної власності на створений твір замовникові.

Передача твору відбувається через передачу майнових авторських прав на такий твір.

Законодавець не деталізує ані обсяг майнових прав (повністю або частково) на твір, що передаються, ані класифікацію (виключні або не виключні тощо) таких прав, залишаючи відповіді на ці питання на розгляд сторін договору.

Щодо обсягу майнових прав на створений за замовленням твір, що передаються замовнику та моменту переходу прав

Моментом переходу до замовника майнових прав на твір, створений за замовленням, закон визначає – момент створення твору. Права переходять до замовника у повному складі. Ця норма є диспозитивною, відтак сторони можуть погодити у договорі інший момент переходу до замовника майнових прав на твір та/або інший обсяг майнових прав на твір, що переходить до замовника (ч.2 ст.15 ЗУАіСП; ч.4 ст.440 ЦКУ).

У новому ЗУАіСП законодавець відмовився від встановлення презумпції належності майнових прав на створений за замовленням твір: лише авторові або лише замовникові або авторові та замовникові спільно, натомість законодавець пропонує сторонам договору про створення за замовленням твору варіант визначення моменту переходу до замовника майнових прав на твір, створений за замовленням.

Виключенням з цього правила є створення за замовленням твору образотворчого мистецтва (крім твору, спеціально створеного як елемент комп’ютерної програми), у такому випадку майнові права інтелектуальної власності належатимуть його автору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст.15 ЗУАіСП).
Твір образотворчого мистецтва – скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього дизайну (у тому числі сценічного дизайну, накреслення (дизайну) шрифтів) тощо; (п.58 ст.1 ЗУАіСП).

Отже, майнові права інтелектуальної власності на "твір образотворчого мистецтва, спеціально створений як елемент комп’ютерної програми", підпорядковуються загальному режимові, якщо інше не встановлено договором або законом.

Більш детально про комп’ютерні програми – у статті Комп'ютерна програма – не типовий об'єкт авторського права.

Які саме майнові авторські права – виключні або не виключні – передаються замовнику

У статті 1112 Цивільного кодексу законодавець врегулював договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, згідно з яким автор зобов'язаний створити твір та передати замовнику права на використання такого твору (ч.1-ч.2 ст.1112 ЦКУ).

Отже, згідно з договором створення твору за замовленням замовнику можуть бути передані не виключні права на використання, а в автора залишаться виключні права на твір.

До речі, якщо провести аналогію з договором підряду, важко уявити договір про створення речі, згідно з яким виконавець створює річ та передає її в оренду замовнику. При цьому замовник оплачує як створення речі, так і її подальше використання, а право власності на річ залишається за виконавцем.

Натомість договір авторського замовлення твору з правом лише використання такого твору замовником досить легко уявити. Прикладом такого договору буде замовлення видавництвом книги для її подальшого видання. Для цього видавництву не потрібне виключне право, достатньо і не виключного, тобто – ліцензії. Інші права, наприклад, право на екранізацію книги, видавництву також не потрібні.

Окремо законодавець врегулював створення за замовленням твору образотворчого мистецтва. Твір образотворчого мистецтва – скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього дизайну (у тому числі сценічного дизайну, накреслення (дизайну) шрифтів) тощо; (п.58 ст.1 ЗУАіСП). Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника, При цьому майнові авторські права на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.1112 ЦКУ).

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає передання (відчуження) майнових прав на твір і навпаки (ч.1 ст.10 ЗУАіСП; ст.419 ЦКУ).

Очевидно, створення за замовленням твору образотворчого мистецтва, це виняток з правила, коли замовник, замовляючи створення твору, взагалі не отримує авторських прав на створений твір, а лише право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір.

Відтак, сторони договору про створення твору за замовленням вільні, як у виборі розміру поділу майнових авторських прав, так і у визначенні самих прав, що передаватимуться.

Передання авторських прав на твір, створений за замовленням

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення (ч.1 ст.9 ЗУАіСП). Авторське право виникає у його автора в момент створення твору (ч.1 ст.437 ЦКУ). Автор твору є первинним суб’єктом авторського права (ч.2 ст.5 ЗУАіСП).

Факт створення твору визначається самим автором, коли він вирішить, що твір є завершеним.

Після створення твору автор приймає рішення чи буде твір оприлюднено. Оприлюднення (розкриття публіці) твору – це будь-яка дія, що вперше робить твір доступним для необмеженого кола осіб (п.32 ч.1 ЗУАіСП; ч.1 ст.442 ЦКУ). Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора.

Авторським правом охороняються твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені (ч.1 ст.7 ЗУАіСП).

Отже, якщо автор не вважає свій твір завершеним, автор має право забороняти його оприлюднення, а також протидіяти будь-якому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Автора не можна примусити до передачі замовнику, створеного автором твору, який ще не оприлюднено, якщо автор цього не бажає. В цьому ще одна відмінність договору авторського замовлення від договору підряду.

Замовник набуває майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, відповідно до закону або договору з моменту створення такого твору, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.15 ЗУАіСП; ч.4 ст.440 ЦКУ). З огляду на вищевикладене зрозуміло, що момент набуття замовником майнових авторських прав не може бути раніше ані факту створення твору автором, ані факту виникнення авторських прав у автора. Цей момент може бути зсунутий сторонами лише у майбутнє, наприклад, якщо момент набуття замовником майнових авторських прав буде пов'язаним зі спеціальним додатковим фактом (виплата авторської винагороди тощо).

Якщо замовник спробує визнати через суд за собою майнові авторські права на твір, який ще не оприлюднений, проти волі автора, то автор, що з якихось міркувань не бажає оприлюднювати свій твір, завжди зможе заявити, що створення його твору ще не завершено, відтак, факт створення твору не відбувся. Як наслідок – замовник не набуде майнових авторських прав на твір відповідно до закону.

Якщо автор вирішить, що створений ним твір за договором замовлення може буде оприлюднений, він передає майнові авторські права на цей твір замовнику, а замовник, відповідно, набуває такі права.

Не важливо, яку назву дадуть сторони документу, у якому буде зафіксовано таку передачу, акт приймання-передачі майнових авторських прав або додаткова угода до авторського договору замовлення, важливо щоб цей документ мав усі істотні умови договору про передання майнових авторських прав та підтверджував волевиявлення автора на передання майнових авторських прав.

Законодавець встановив презумпцію згоди автора на внесення замовником змін до твору, створеного за замовленням, супроводження його ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо. Така презумпція може бути спростована окремою вказівкою у договорі замовлення (ч.4 ст.16 ЗУАіСП).
Право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора є особистим немайновим правом автора (п.4 ч.1 ст.11 ЗУАіСП).

Про договори авторського замовлення, що укладаються з юридичними особами

При замовленні деяких об'єктів авторського права, у створенні яких беруть участь декілька осіб (наприклад, комп'ютерна програма), договір на створення таких об'єктів часто укладають з юридичною особою.

Зобов'язання створити твір у договорі авторського замовлення лежить на авторі – фізичній особі. Виникає питання, яку правову природу буде мати договір створення твору, укладений з юридичною особою, як виконавцем.

Юридична особа за своєю природою не здатна до творчих дій. Відтак і твір створити юридична особа не в змозі.

Коли юридична особа за договором отримує замовлення на створення твору, вона зазвичай звертається до власних працівників з відповідним службовим завданням. Працівники (фізичні особи) створюють твір, майнові авторські права на який передаються їх роботодавцю.

Майнові права на комп’ютерні програми та (або) бази даних, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором (ч.2 ст.14 ЗУАіСП; ч.3 ст.440 ЦКУ).

Роботодавець (виконавець у договорі авторського замовлення) передає майнові авторські права на створений його працівниками твір замовнику.

Можливий варіант, коли юридична особа (виконавець у договорі авторського замовлення) звертається до сторонніх осіб (субзамовлення / аутсорсинг). Якщо це буде фізична особа, то майнові авторські права на створений такою особою за замовленням твір перейдуть до юридичної особи (субзамовника). Якщо ж замовлення отримає інша юридична особа (субвиконавець), то така особа звернеться до своїх працівників зі службовим завданням на створення твору, майнові авторські права на який після створення перейдуть до роботодавця (субвиконавець), який передасть їх субзамовнику. Субзамовник передасть такі права замовнику.

У будь-якому випадку творцями (авторами) твору будуть фізичні особи. Саме ці фізичні особи і будуть первинними суб'єктами, яким належить авторське право.

У результаті виникає система договорів (трудових або цивільних), згідно з якими створюється замовлений твір, майнові права на який передаються від фізичних осіб (авторів) прямо або через субзамовників до юридичної особи, яка є виконавцем.

Юридична особа – виконавець після того, як буде створено замовлений твір, передасть набуті від авторів майнові авторські права замовнику.

Отже, діяльність юридичної особи, яка є виконавцем в авторському договорі замовлення, полягає не у створенні твору, а в організації процесу створення такого твору.

Якщо йдеться про створення аудіовізуального твору, то особа, яка організує або організує і фінансує створення, виробництво і опублікування аудіовізуального твору називається продюсером аудіовізуального твору (п.41 ст.1 ЗУАіСП).

Режим авторського договору замовлення не поширюється на договори, у яких виконавцем є юридична особа. Це буде договір про організацію створення твору та передання майнових авторських прав.

З боку замовника особливу увагу у такому договорі слід приділити контролю за динамікою (перехід) майнових авторських прав від фізичних осіб, що створили твір, до юридичної особи – організатора створення.

Якщо у якомусь трудовому договорі або у цивільному договорі з автором твору не буде зазначено про передання від автора всіх майнових авторських прав, то частина таких прав залишиться у автора. Відтак замовник твору не отримає усіх майнових авторських прав, не дивлячись навіть на запис про передання йому майнових авторських прав від юридичної особи – організатора створення твору.

Якщо майнові права не були передані до юридичної особи – організатора, то, відповідно, така юридична особа не зможе передати таких майнових прав замовнику.

Знання імен авторів створеного твору необхідно також для того, щоб не порушувати особисте немайнове право автора на зазначення імені автора на творі і його примірниках.

Будь-яка комп'ютерна програма містить розділ у якому правоволоділець розміщує інформацію про управління правами (інформація, що ідентифікує об'єкт авторського права та особу, яка має на цей об'єкт авторське право). Саме в цьому розділі місце для зазначення імені автора чи авторів комп'ютерної програми. Єдиний випадок, коли можна не вказувати ім'я автора, якщо автор заборонив згадувати його ім'я при використанні твору (автор твору бажає залишитись анонімом). Така заборона автора повинна бути у замовника твору, оскільки не вказуючи у комп'ютерній програмі ім'я автора, порушується особисте немайнове право автора на авторство (право вимагати зазначення імені автора).

Опублікування твору анонімно накладає на видавця твору обов'язки представника автора та надає йому право захищати права автора (ч.4 ст.9 ЗУАіСП). Це один з випадків законного представництва.

Відтак замовник твору у будь-якому випадку повинен знати імена авторів: або ж для того, щоб зазначити їх імена (не порушити їх право на авторство) або ж для того, щоб знати чиї інтереси він представляє та чиї права захищатиме (якщо автор твору бажає залишитись анонімом).

У договорі про організацію створення твору необхідно також звернути увагу на положення про запевнення та гарантії з боку юридичної особи – організатора. А також – передбачити наслідки порушення таких запевнень та гарантій.

До звичайних гарантій необхідно додати гарантії дотримання юридичною особою – організатором прав авторів створеного твору.

Більш детально про запевнення та гарантії дивіться у статті "Запевнення та гарантії ("Representations and Warranties") в авторських договорах".