Комп'ютерна гра, це різновид комп'ютерних програм. Інколи, говорячи "комп'ютерна гра", мають на увазі ігровий процес – взаємодію людини (групи людей) з комп’ютером (несоціальна версія гри) або декількох людей між собою за допомогою комп’ютера. Тому, для зручності, ігровий процес будемо називати "грою на комп'ютері", на відміну від власне "комп'ютерної гри", як комп'ютерної програми.
Отже, оскільки комп'ютерна гра, це різновид комп'ютерних програм, то визначення "комп'ютерної програми", що міститься у ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі – ЗУАіСП), буде застосовуватись mutatis mutandis також і до комп'ютерних ігор.
Відтак, комп'ютерна гра, це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у діюз метою розваг, навчання чи тренування користувачів (гравців).
Комп'ютерна гра, як окремий випадок комп'ютерної програми, є твором (п. 3 ч. 1 ст. 8 ЗУАіСП) та охороняється як літературний твір (ст. 18 ЗУАіСП).
Безпосередньо комп'ютерну гру, як літературний твір, людина може сприйняти лише, якщо комп'ютерна гра виражена у вихідному або об’єктному коді.
Комп'ютерна гра, як літературний твір (коли вона виражена у вихідному або об’єктному коді), має візуальнуоб'єктивну форму твору та письмову (у т.ч. електронну) форму вираження твору.
За критерієм можливості сприйняття людиною результатів дії комп'ютеру, комп'ютерні програми можна поділити на дві категорії: (1) ті, що приводять у дію комп'ютер, і результат дії комп'ютеру людина сприймає органами чуття (через аудіовізуальні відображення) – прикладні (для користувача) програми, і (2) ті, що приводять у дію комп'ютер, але результат дії комп'ютеру людина не сприймає органами чуття – "системне програмне забезпечення".
Комп'ютерні ігри відносяться до прикладних (для користувача)комп'ютерних програм.
Виходячи з наведеного вище визначення, комп'ютерна гра є "набором інструкцій". Цей набір інструкцій повинен бути "придатним для зчитування комп’ютером та приводити його у дію".
Набір інструкцій, що написаний комп'ютерною мовою програмування ("високого" рівня) у формі, що її може прочитати і модифікувати людина, називається вихідний код.
Якщо вихідний код перекласти за допомогою спеціальної програми – компілятора – на "низькорівневу" мову, зрозумілу комп'ютеру, буде отримано об’єктний код. Для людини об'єктний код – безглуздий набір символів.
Саме вихідний код та об’єктний код, у яких виражена комп'ютерна гра, охороняються, як літературні твори.
Отже, з точки зору авторського права комп'ютерна гра – це вихідний код та об’єктний код, що охороняються, як літературні твори.
Під час гри на комп'ютері користувач сприймає органами чуття аудіовізуальні відображення, що виникають внаслідок дії комп'ютеру.
Ці аудіовізуальні відображення не є ані комп'ютерною грою, ані її частиною *, це результат дії комп'ютеру, але на основі комп'ютерної гри (як програми). Мова їде саме про аудіальні та візуальні відображення, а не про вихідний код, що лежить в основі таких відображень. ________________________________ * При ознайомленні із дослідженнями російських юристів щодо авторсько-правової охорони програм для ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), необхідно зважати, що згідно російського законодавства, програма для ЕОМ включає як "підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ", так і "породжувані нею аудіовізуальні відображення" (див. ст. 1261 ГК РФ). Українське законодавство не включає до комп'ютерної програми "породжувані нею аудіовізуальні відображення", до речі, як і європейське законодавство (див. Рішення Суду Справедливості ЄС, CJEU Case C‑393/09). Цей нюанс необхідно враховувати. Про "підготовчі матеріали" йдеться далі. ________________________________
Виникає питання, як захистити авторські права на такі відображення у випадку, якщо не буде скопійований вихідний код, що лежить в основі таких відображень, а буде скопійоване лише власне відображення.
Зазвичай до аудіовізуальних відображень, що сприймає користувач (гравець) під час функціонування комп'ютеру, що приведений у дію комп'ютерною грою, відносять: – графічні елементи, – тексти всередині гри (правила, вказівки героям, діалоги), – шрифти, – саундтреки, – відеозаставки, фотографії тощо.
Всі ці об'єкти можуть відображатись під час "гри на комп'ютері" внаслідок виконання комп'ютером інструкцій "комп'ютерної гри".
Такі об'єкти знаходяться поза охороною авторським правом комп'ютерної гри, як літературного твору, вираженого у вихідному або об’єктному коді.
Приведення у дію комп'ютеру, внаслідок чого виникають аудіовізуальні відображення, не є використанням літературного твору.
Відтак, авторські права на вихідний та об’єктний код комп'ютерної гри не дають права забороняти використання аудіовізуальних відображень, що виникають внаслідок приведення комп'ютерною грою у дію комп'ютеру.
Право на дозвіл чи заборону використання аудіовізуальних відображень належить правовласникам цих об'єктів.
При оформленні авторських прав на комп'ютерну гру необхідно також звернути увагу на об'єкти, що виникають внаслідок приведення у дію комп'ютеру комп'ютерною грою **. ________________________________ **Законом № 1667-IX від 15.07.2021, який набрав чинності 14.08.2021, статтю 440 ЦКУ було доповнено частиною четвертою, згідно якої майнові права інтелектуальної власності на "твір образотворчого мистецтва, спеціально створений як елемент програмного забезпечення", належать замовникові, якщо інше не встановлено договором або законом. З цієї норми стає зрозуміло, що майнові права на твір образотворчого мистецтва (малюнок на екрані), який людина сприймає внаслідок функціонування комп'ютеру, що приводиться у дію комп'ютерною програмою, слідують долі майнових прав на комп'ютерну програму, принаймні у договорі авторського замовлення. ________________________________
Аудіовізуальні відображення можуть використовуватись не тільки окремо – поодинці. Наприклад, при відеозапису – з екрану – проходження комп'ютерної гри, згідно українського законодавства, виникає відеограма – об'єкт суміжного права.
Якщо така відеограма буде містити інші об'єкти авторського або суміжного права, її використання буде поставлено у залежність від дотримання прав правовласників цих об'єктів.
Деякі російські юристи відносять до цього переліку також персонажі ігор. Це пояснюється тим, що згідно російського законодавства "персонаж" є окремим об'єктом авторського права (див. ч. 7 ст. 1259 ГК РФ).
У Постанові від 02.06.2020 по справі № 916/807/19 український Верховний Суд наголосив, що "персонаж" як такий (у т.ч. персонаж аудіовізуального твору) не визначається як об`єкт авторського права (п. 24 Постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, "Щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією".
Також до аудіовізуальних відображень відносять озвучування гри людьми, у т.ч. персонажів гри, яке відноситься до виконання – об'єкту суміжного права.
Відеозаставки, що використовуються у комп'ютерній грі, можуть бути, як аудіовізуальними творами (їх фрагментами), так і відеограмами.
Часто серед охоронюваних об'єктів у зв'язку із комп'ютерною грою називають сценарій гри.
Взагалі слово "сценарій" є запозиченням з італійської, де scenario походить від латинського scaenarium – "той, що має відношення до сцени", утвореного від scaena – "сцена".
Зазвичай в авторському праві поняття "сценарій" застосовується відносно аудіовізуальних творів та театральних постановок. Автор сценарію вважається автором аудіовізуального твору та театральної постановки. Про це написано у Законах України "Про авторське право і суміжні права" та "Про театри і театральну справу".
Щодо сценарію комп'ютерної гри закон мовчить, але, в принципі, це не забороняє при замовленні розробки комп'ютерної гри мати заздалегідь підготовлений детальний план – що буде називатись "сценарієм" – комп'ютерної гри, яку замовник хоче бачити, як результат написання комп'ютерної гри програмістами.
Такий сценарій комп'ютерної гри буде літературним твором у буквальному значенні (не як вихідний та об’єктний код).
Наявність сценарію дозволить довести авторські права на такі об'єкти, як тексти всередині гри (правила, вказівки героям, діалоги).
Ані сюжет гри, ані послідовність проходження гри сценарієм не захистити.
У зв'язку із сценарієм комп'ютерної гри варто згадати про охорону "попередніх дослідних матеріалів".
Згідно частини 1 статті 180 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС термін "комп'ютерні програми" включає попередні дослідні матеріали (у англійському тексті – "preparatory design material").
Визначення "комп'ютерної програми" у чинному Законі України "Про авторське право і суміжні права" не включає "попередні дослідні матеріали". Виконуючи міжнародні зобов'язання за Угодою про асоціацію, до закону повинні бути внесені зміни щодо включення до терміну "комп'ютерна програма" "попередніх дослідних матеріалів".
Частина 1 статті 180 Угоди про асоціацію дослівно відтворює частину 1 статті 1 Директиви 2009/24/ЄС від 23.04.2009 "Про правову охорону комп'ютерних програм".
У пункті 7 преамбули Директиви 2009/24/ЄС вказано, що термін "комп'ютерна програма" включає також попередні дослідні роботи (preparatory design work), результатом яких є розроблення програми за умови, що характер попередньої роботи (preparatory work) дає можливість створення комп'ютерної програми на наступній стадії.
В українському тексті Директиви 2009/24/ЄС, що розміщений на сайті Мінюсту, термін "preparatory design material" зі ст. 1 (1) перекладено, як "підготовча документація". Ми надаємо перевагу перекладу цього терміну, як в Угоді про асоціацію – "попередні дослідні матеріали".
Як зазначено у коментарі до Договору ВОІВ про авторське право 1996, "Слід підкреслити, що попередній матеріал в тому вигляді, як він, наприклад, розуміється в Директиві про комп'ютерні програми ***, не відповідає поняттю власне "комп'ютерної програми". Це пояснюється тим, що такий попередній матеріал ще не може розглядатися як набір інструкцій, мета яких змусити комп'ютер виконати певне завдання або функцію; він служить лише основою для створення такого набору інструкцій на наступному етапі" (див. п. ДАП-4.3 на стор. 197). ________________________________ *** У коментарі йдеться про Директиву 91/250/ЄEC Ради від 14.05.1991 "Про правову охорону комп'ютерних програм" (див. посилання 214 на стор. 228). Вказана Директива 91/250/ЄEC від 14.05.1991 містить аналогічні положення (див. ст. 1.1) щодо "preparatory design material" тим, що містяться у Директиві 2009/24/ЄС від 23.04.2009. Переклад українською Директиви 91/250/ЄEC розміщено на сайті Мінюсту. У статті 1 (1) термін "preparatory design material" перекладено, як "підготовчі дослідні матеріали". Згідно статті 10 Директиви 2009/24/ЄС, скасованоДирективу 91/250/ЄЕС. ________________________________
Отже, попередні дослідні матеріали, це ще не інструкція, що може привести у дію комп'ютер, але і не будь-який матеріал, такі попередні матеріали повинні давати можливість створення комп'ютерної програми на наступній стадії.
Зрозуміло, що таке тлумачення не достатнє для правозастосування.
Рішення Верховного суду Нідерландів (ECLI: NL: HR: 2018: 56)
Цікаве рішення щодо авторських прав на попередні дослідні матеріали прийняв Верховний суд Нідерландів у справі №16/02711 від 19.01.2018 (ECLI: NL: HR: 2018: 56).
Спір виник між компанією DIPLOMATIC CARD S&B SA (DC SA) та фізичними особами, які розробляли для DC SA комп'ютерну програму під назвою DF Card, на підставі трудових договорів або договорів про надання послуг. Після розірвання договорів, фізичні особи заснували або працювали в компанії NV Forax.
DC SA звинуватила їх у використанні без дозволу деяких попередніх дослідних матеріалів до комп'ютерної програми DF Card, зокрема, специфікацій функціонального дизайну DC. Ці функціональні специфікації були розроблені третьою стороною – компанією Atos Worldonline SAS, але в кінцевому підсумку належали DC SA в результаті передачі прав інтелектуальної власності.
Друга інстанція у справі – Апеляційний суд у своєму рішенні (ECLI: NL: GHDHA: 2016: 217) вказав, якщо для переходу від попередніх дослідних матеріалів до комп'ютерної програми ще необхідно виконати етап програмування з творчими кроками, це не можна назвати попереднім дослідним матеріалом, який вже має такий характер, що це може пізніше призвести до комп'ютерної програми (п. 6.5 Рішення Апеляційного суду).
Позиція Апеляційного суду полягала в тому, що для того, щоб перетворити функціональний дизайн DC в комп'ютерну програму, необхідна ще одна окрема фаза програмування з безліччю творчих можливостей вибору інструментів, методів реалізації, які будуть використовуватися в комп'ютерній програмі, яка ще повинна бути розроблена. Це фактично означає, що функціональний дизайн DC не може розглядатися як попередній дослідний матеріал, який (на даному конкретному етапі його розробки) має таку природу, що може привести до створення комп'ютерної програми.
Верховний суд Нідерландів повністю підтвердив позицію другої інстанції. Він пояснив, що було б помилковим думати, що всі продукти, вироблені в процесі розробки комп'ютерної програми, є підготовчими матеріалами в сенсі Директиви 2009/24/ЄC "Про правову охорону комп'ютерних програм".
Отже, на думку Верховного суду Нідерландів, не будь-який попередній матеріал до комп'ютерної програми може розглядатись, як "попередній дослідний матеріал" у сенсі Директиви 2009/24/ЄC, а лише той, що призвів до створення комп'ютерної програми.
