У центрі цього зрушення двигуни внутрішнього згоряння на водні (Hydrogen Internal Combustion Engine, або H₂-ICE). На перший погляд, може здатися, що це старі технології в новій обгортці. Насправді ж це глибока трансформація цілої індустрії. Виробники, які десятиліттями вдосконалювали інженерні рішення на дизельних та бензинових платформах, знайшли у водні можливість не просто скоротити викиди, а й зберегти ключові ланки своєї промислової екосистеми - виробничі потужності, робочі місця, сервісні центри, ланцюги постачання.
Це рішення парадоксально просте, але водночас стратегічно ефективне, коли автовиробники не відкидають ДВЗ, а адаптують його. Саме тому великі концерни вже зараз виводять на випробування нові моделі вантажівок, автобусів, спецтехніки з H₂-ICE, і водночас не забувають про споживача, пропонуючі автомобілі, оснащені водневими ДВЗ, які вже проходять публічні тести в Японії та Європі.
Це не просто тренд, а радше початок технологічного зсуву. І в цій новій енергетичній парадигмі машинобудування Україна має унікальне вікно можливостей.
Чому це важливо для України?
Українське машинобудування має потужну інженерну школу, металургійну базу, традиції виробництва транспортної техніки та вкрай зацікавлене у новому промисловому імпульсі. Сектор, який сьогодні стоїть перед викликами відновлення після війни, отримає новий сенс, якщо інтегрується у глобальні ланцюги виробництва водневої техніки.
Для компаній на кшталт AVL List GmbH, що є одним зі світових лідерів у сфері випробувального обладнання для двигунів, відкриття виробництва в Україні може бути стратегічною інвестицією в новий ринок. Адже саме тут формується новий контекст: з одного боку - потреба в локалізації техніки для власного ринку, а з іншого виведення її на сусідні країни з високим попитом на водневий транспорт.
Україна може зробити не лише вклад у вигляді робочої сили, але й здійснити інтелектуальний внесок. Співпраця з технічними університетами, адаптація існуючих виробництв, створення пілотних зон для випробування техніки - усе це може стати аргументом для приходу транснаціональних компаній, які вже зараз шукають «вікна входу» до Центральної та Східної Європи.
Тренд, який не можна ігнорувати
Водень у транспорті - це не просто "зелений" тренд, це вже логіка майбутнього. Там, де електромобілі обмежені інфраструктурою зарядок і тривалим часом відновлення енергії, водень пропонує швидкість, потужність і автономність. Саме тому воднева техніка має сенс у комунальному транспорті, на будівництві, в аграрному секторі, а згодом і в легковому сегменті.
Не йдеться про конкуренцію з електротягою, а скоріше про співіснування різних технологій в одному сталому транспортному середовищі. І саме тут H₂-ICE є містком між звичним та новим. Технологія, яка зменшує бар’єри входу, дозволяє швидше адаптуватися до змін і зменшити витрати на трансформацію.
Час бути дотичними
Якщо Україна не стане частиною цього тренду зараз, вона знову буде змушена наздоганяти. Але цього разу зі ще більшим відставанням і ще більшими втратами. Промислові кластери, які запрацюють у Польщі, Угорщині чи Словаччині, не залишать для нас «місця в черзі».
Саме тому вже сьогодні варто розробляти дорожню карту інтеграції H₂‑ICE в український промисловий ландшафт; створювати пілотні виробничі майданчики; ініціювати діалог з компаніями на кшталт AVL, MAN, Toyota, Cummins. І нарешті головне - позиціювати Україну не лише як споживача, а як партнера у розбудові водневого транспортного майбутнього Європи.
Водень уже на колесах. І це не метафора. Це реальність, яка набирає обертів.
