Критерій "безпосередньої участі" людини в утворенні об’єкта, згенерованого ШІ

Чим відрізняється промпт користувача, що призводить до генерування неоригінального об’єкта, від промпту користувача, що призводить до створення твору [з використанням комп’ютерної технології]

Частина перша статті 33 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі: “ЗУАіСП”) містить дві норми, згідно з першою (абз.1), об’єкт, утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об’єкта, є неоригінальним об’єктом, згенерованим комп’ютерною програмою.

Друга норма (абз.2) вказує, що твори, створені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою.

Отже, чи буде вважатись об’єкт – неоригінальним об’єктом, згенерованим комп’ютерною програмою, або такий об’єкт буде вважатись – твором, створеним людиною з використанням комп’ютерної технології, залежатиме від того, чи була участь фізичної особи в утворенні цього об’єкта безпосередньою.

Перш за все необхідно розглянути, в чому полягає участь людини (користувача) у процесі генерування ШІ об’єкту.

Коли користувач заходить на веб-сайт із генеративним ШІ, він [користувач] дає текстове завдання (промпт), у якому описує вимоги до майбутнього об’єкту, що буде згенерований ШІ.

Виконуючи текстове завдання користувача генеративний ШІ буде використовувати інформацію, яка була отримана внаслідок аналізу великих наборів даних. Така інформація міститься у базовій моделі. Результатом такого виконання текстового завдання користувача буде генерування тексту, зображення, звуків або зображень разом зі звуком (відео).

Генерування тексту

Генерування тексту є найпростішим прикладом для відповіді на питання: чому в одному випадку промпт користувача може призвести до генерування неоригінального об’єкта, а в іншому – до створення твору (з використанням комп’ютерної технології).

Адже як вхідний об’єкт (промпт), так і вихідний об’єкт (результат генерування ШІ) належать до одного виду – літературні твори.

Достатньо лише порівняти вхідний та вихідний тексти і стане зрозуміло автором чого є користувач, а що згенерував ШІ.

Якщо користувач, наприклад, напише текст та попросить ШІ придати тексту певний стиль, перевірити наявність помилок, правильність розставляння знаків пунктуації тощо, тут у ШІ чисто технічна функція, а користувач, відповідно, є автором згенерованого тексту. Якщо ж користувач попросить ШІ написати текст на певну тему, в такому випадку користувач є автором ідеї, а форму для цієї ідеї згенерує ШІ. Отже, в такому випадку користувач не зможе претендувати на авторство згенерованого ШІ тексту.

Більш складним випадком серед літературних творів є вірш.

Якщо користувач сам напише вірш та попросить ШІ відредагувати його, це одна ситуація. Якщо користувач попросить ШІ написати вірш на певну тему, це інша ситуація. Вони схожі з попередніми прикладами. А от якщо користувач, наприклад, завантажить до ШІ текст закону про авторське право та попросить ШІ викласти цей текст у віршах та ще й у стилі Вільяма Шекспіра, до речі, саме цей приклад наводить Відомство з авторських прав США у Посібнику з реєстрації авторських прав, щодо творів, що містять матеріали, створені ШІ, тоді ситуація ускладнюється.

Якщо користувач напише прозаїчний текст та попросить ШІ зробити з цього тексту віршований, виникає запитання, чи буде користувач автором саме віршованого тексту.

Відомство з авторських прав США у Посібнику з реєстрації авторських прав, щодо творів, що містять матеріали, створені ШІ, наводячи приклад з законом про авторське право, написаним у віршах та у стилі Вільяма Шекспіра, вказує, що технологія ШІ визначатиме тип рими, слова у кожному рядку та структуру тексту. Коли технологія ШІ визначає виразні елементи своєї продукції, отриманий матеріал не є продуктом людського авторства. Внаслідок цього цей матеріал не захищений авторським правом і від нього необхідно відмовитися у заявці на реєстрацію.

Отже, міркуючи від супротивного, користувач буде вважатись автором віршованого твору, згенерованого ШІ, якщо користувач не тільки є автором прозаїчного тексту, а також визначить тип рими, слова у кожному рядку, структуру тексту тощо.

Генерування зображення

Генерування зображення є більш складним випадком у порівнянні з генеруванням тексту, з огляду на те, що вхідний об’єкт (промпт) належить до літературних творів, а вихідний об’єкт (результат генерування ШІ) належить до образотворчих творів.

Якщо згенероване ШІ зображення буде вважатись твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, це означатиме, що літературний твір (промпт) перетворився на образотворчий твір (зображення) за допомогою використання комп’ютерної технології.

Аби згенероване ШІ зображення вважалось твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, необхідно щоб у літературному творі (промпт) були описані усі елементи зображення (образотворчого твору).

Інакше кажучи, недостатньо просто написати у промпті прохання, наприклад, згенерувати зображення зебри в африканській савані. Необхідно описати саму зебру: її стать; вік (доросла чи дитинча); положення зебри на зображенні. Також необхідно описати африканську савану: це буде просто ділянка, укрита травами, чи будуть також дерева та чагарники. Якій час доби, від цього залежатиме колір неба: нічний – темно-синій з яскравими зорями; ранішній або вечірній – синій з червоним колом сонця над обрієм; полуденний – блакитне з жовтогарячим сонцем. Можливо небо буде затягнуто хмарами.

Отже, аби згенероване ШІ зображення вважалось твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, а користувач, відповідно, вважався автором такого зображення, необхідно аби перш ніж написати промпт, користувач створив зображення у своїй уяві.

Якщо згенероване ШІ зображення максимально детально описати словами, це і буде, по суті, промпт для такого зображення, але створений вже після генерування зображення. Такий опис можна порівняти з промптом, виконуючи який ШІ згенерував зображення.

Промпт для створення (з використанням комп’ютерної технології) образотворчого твору не обов’язково має бути в одному повідомленні, адже творчий процес може бути тривалим. Тобто, цілком нормально, що користувач, отримавши згенероване ШІ зображення, не буде одразу задоволений результатом та захоче внести до нього зміни шляхом написання нових промптів.

Генерування зображень разом зі звуком (відео)

Якщо згенеровані ШІ зображення разом зі звуком (відео) будуть вважатись твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, такий твір буде аудіовізуальним твором. Це означатиме, що літературний твір (промпт) перетворився на аудіовізуальний твір (зображення разом зі звуком) за допомогою використання комп’ютерної технології.

Аудіовізуальний твір, це послідовність епізодів або кадрів зі звуком або без нього, поєднаних між собою цілісним творчим задумом, що утворює рухоме зображення.

Аби згенеровані ШІ зображення разом зі звуком вважалось аудіовізуальним твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, а користувач, відповідно, вважався автором таких зображень разом зі звуком (аудіовізуального твору), необхідно аби промпт, написаний користувачем, детально (можливо, навіть, покадрово) описував згенерований об’єкт. Крім цього у промпті має бути описаний звуковий супровід до зображень з прив’язкою до часу. Таке описання у промпті для майбутнього аудіовізуального твору буде говорити про наявність в автора промпту цілісного творчого задуму.

Такий промпт буде схожим на режисерський сценарій.

Перетворення літературного твору (сценарій) на аудіовізуальний твір є одним з виключних прав автора – дозволяти кінематографічну переробку і відтворення своїх творів (ст.14(1)(і) Бернської конвенції).

До речі, “право на кінематографічну переробку твору” належить до мінімального рівня охорони, що гарантується Бернською конвенцією (ч.1 ст.5). Це означає, що автори користуються цим правом безпосередньо на підставі Бернської конвенції, не залежно від того, чи закріплене таке право у законі країни, де надається охорона.

Бернська конвенція розрізняє “право на переробки, аранжування й інші зміни своїх творів” (ст.12) та “право на кінематографічну переробку твору” (ст.14(1)(і)). Виключне право автора на дозвіл переробки, аранжування й інших змін своїх творів також належить до мінімального рівня охорони, що гарантується Бернською конвенцією.

ЗУАіСП не згадує виключне право автора на кінематографічну переробку твору.

Необхідно додати, що для записів зображень (відеозапис) або зображень із звуком (відеозвукозапис) з недостатнім рівнем творчості в ЗУАіСП існує спеціальний режим у межах суміжних прав – суміжне право на відеограму.

Якщо “видозміна (монтаж) відеозапису, упорядкування і видозміна відеозаписів із звуковим супроводом або без нього” (п.9 ст.1 ЗУАіСП) здійснюватиметься з використанням генеративного ШІ, щодо результату генерування може виникнути конкуренція між режимом права sui generis на неоригінальні об’єкти та режимом суміжного права на відеограму. З одного боку такі дії підпадатимуть під вироблення відеограми, а з іншого – під генерування ШІ неоригінального об’єкту.
ЗУАіСП прямо допускає можливість генерування неоригінальних об’єктів в результаті використання об’єктів суміжного права у процесі генерування такого неоригінального об’єкта (ч.7 ст.33 ЗУАіСП).

Генерування звуку

ШІ може генерувати музичні композиції або у вигляді нот, або у вигляді аудіосигналів.

Згенерована музика у вигляді нот буде мати візуальну об’єктивну форму, тобто сприйматиметься людиною очима. Згенерована музика у вигляді аудіосигналів буде мати аудіальну об’єктивну форму, тобто сприйматиметься на слух.

Більш детально про об’єктивну форму творів – у статті “Система об'єктів авторського права”.

Зазвичай, коли ми чуємо музику, ми розуміємо, що має місце виконання музичного твору. Виконання є об’єктом суміжного права. Тобто, музичний твір у вигляді аудіосигналів з точки зору права, це два об’єкти – (1) твір (об’єкт авторського права) та (2) виконання (об’єкт суміжного права).

Якщо згенерована ШІ музична композиція у вигляді аудіосигналів буде вважатись твором, створеним користувачем з використанням комп’ютерної технології, виникне питання з виконанням такого твору, яке також було згенеровано ШІ.

Адже виконання це не є об’єкт авторського права. Крім того, користувач жодного відношення до створення виконання не має. У промпті користувач описував саме музичну композицію, як твір. Хоча, можливо уявити, що у промпті також буде описаний інструмент, на якому має бути виконано твір та стиль виконання. Але це все одно не призводить до виникнення авторського права на виконання, радше – на виникнення суміжного права.

Якщо ж користувач у промпті не торкався виконання, то, у випадку, якщо згенерована ШІ музична композиція у вигляді аудіосигналів буде вважатись твором, матимемо ситуацію, коли згенерована ШІ музична композиція буде вважатись музичним твором, а його, згенероване ШІ, виконання, буде вважатись об’єктом права sui generis. Обсяг майнових прав на таке виконання, згенероване ШІ, визначатиметься “згідно із статтею 12 ЗУАіСП” (ч.4 ст.33 ЗУАіСП), тобто буде тотожним обсягу майнових прав на твір.

Якщо ж користувач у промпті настільки детально описав виконання музичного твору, що його можна вважати виконавцем, що виконує музичний твір “за допомогою пристрою та процесу”, тоді, за логікою українського законодавця таке згенероване ШІ виконання музичного твору мало б вважатись об’єктом суміжного права (виконання), створеним фізичною особою з використанням комп’ютерних технологій. Наразі подібна норма в українському законі відсутня.

Також виникає питання щодо правового режиму власне звукозапису, згенерованого ШІ, тобто – фонограми.

Якщо ШІ згенерує не тільки музичну композицію, а також і вокал, аби вважатись виконавцем (співаком) тексту користувачу необхідно буде завантажити до генеративного ШІ файл зі зразком свого голосу. Адже кожен індивід має власний унікальний голос, унікальність якого обумовлена індивідуальними фізіологічними особливостями індивіда і виявляється у висоті, силі, тембрі, регістрі, чіткості, емоційному забарвленні видобутого звуку.

Генерування ШІ музичних композицій з вокалом або без вокалу має певні юридичні складнощі, оскільки навчання базових моделей для таких генеративних ШІ пов’язано з використанням об’єктів авторського та суміжних прав. Натомість права на музичні твори та на їх виконання належать та/або управляються компаніями, які мають досвід захисту таких прав у суді.

Наприклад, Sony Music, яка представляє таких артистів, як Бейонсе, Адель, Селін Діон та Lil Nas X, розіслала листи більш ніж 700 фірмам, у яких забороняє без дозволу використовувати пісні будь-кому для навчання чи розроблення інструментів ШІ.

На нашу думку, така невизначеність буде тривати до прийняття у США прецедентного судового рішення щодо використання об’єктів інтелектуальної власності для навчання ШІ.

До речі, ЗУАіСП не містить винятків з використання об’єктів суміжного права для навчання ШІ, лише для творів (див. п.14 ч.2 ст.22 ЗУАіСП).

Промпт для генерування ШІ музичної композиції може бути не тільки літературним (текст), а також як записаний голос користувача, на базі якого ШІ згенерує музичну композицію з різними інструментами та під різні жанри, та, навіть, – як зображення, на базі якого ШІ згенерує музичну композицію.

Щодо конкуренції між режимом права sui generis на неоригінальні об’єкти та режимом суміжного права на фонограму можна висловити ті самі зауваження, що й стосовно відеограми. Звукозапис виконання або інших звуків, або відображень звуків охороняється, як об’єкт суміжного права на фонограму. Якщо звукозапис (фонограму) пропустити з метою її видозміни (монтажу) або упорядкування через генеративний ШІ, такі дії будуть підпадати під визначення вироблення фонограми (п.10 ст.1 ЗУАіСП), відтак, результат буде об’єктом суміжного права на фонограму. Разом з тим, така згенерована ШІ фонограма буде об’єктом права sui generis на неоригінальні об’єкти.
ЗУАіСП прямо допускає можливість генерування неоригінальних об’єктів в результаті використання об’єктів суміжного права у процесі генерування такого неоригінального об’єкта (ч.7 ст.33 ЗУАіСП).

Фонограма, це вироблений (кінцевий) звукозапис (п.62 ст.1 ЗУАіСП).
Вироблення фонограми є фактом, внаслідок якого виникають суміжні права на фонограму (п.2 ч.1 ст.36 ЗУАіСП).
До визначення “вироблення фонограми” в новому законі (п.10 ст.1 ЗУАіСП) окрім власне (1) “звукозапису” було також додано (2) “видозміна (монтаж) звукозапису” та (3) “упорядкування і видозміна звукозаписів”. Отже, “видозміна (монтаж) звукозапису”, це один з фактів, внаслідок якого виникають суміжні права на фонограму.
Разом з тим, “будь-яка видозміна фонограми” є одним зі способів використання, виключне право дозволяти який належить суб’єкту суміжних прав на фонограму (п.6 ч.1 ст.39 ЗУАіСП). Тобто, це дія, що відбувається з вже існуючим об’єктом (фонограма).
Отже, дію з використання об’єкту було прирівняно до факту, внаслідок якого виникають суміжні права на такий об’єкт.
Також до фактів, внаслідок яких виникають суміжні права на фонограму було прирівняно “упорядкування і видозміна звукозаписів”.
Те саме можна сказати щодо відеограм.

Обсяг права sui generis в Україні на об’єкт, згенерований ШІ за кордоном

Правовідносини з генерування ШІ здебільшого відбуваються з використанням мережі Інтернет, тобто генеративний ШІ розміщено на веб-сайті, а користувач через мережу Інтернет отримує доступ до такого веб-сайту. За своїм характером такі правовідносини є транскордонними, відтак, є велика ймовірність наявності іноземного елементу у таких правовідносинах.

Хоча, звісно, гіпотетично можна припустити вірогідність ситуації, коли і користувач і правоволоділець генеративного ШІ є громадянами України та/або юридичними особами України, а сервер (комп’ютер, підключений до мережі Інтернет) – на якому завантажена комп’ютерна програма, що управляє базою даних (базовою моделлю) і генерує об’єкти – знаходиться на території України.

Коли громадянин України заходить на веб-сайт з генеративним ШІ, (зазвичай такий веб-сайт хоститься на сервері, що знаходиться за межами України, а правоволодільцем ШІ є іноземна юридична особа) та погоджується з умовами використання ШІ, укладається договір на використання ШІ. Предметом такого договору є використання користувачем ШІ, генерування ШІ об’єкту та передача майнових прав (всіх або частини) на згенерований об’єкт від правоволодільця ШІ до користувача.

З огляду на наявність у такому правовідношенні іноземних елементів, право, що підлягає застосуванню до цього правовідношення, визначатиметься згідно з колізійними нормами (ч.1 ст.4 Закону України “Про міжнародне приватне право”, далі: “ЗУ МПП”), звісно, якщо в умовах використання ШІ окремо не зазначено право, що підлягає застосуванню до цього правовідношення.

Колізійні норми, залежно від кваліфікації договору на використання ШІ, відсилають до права держави особи, що є виконавцем (п.8 ч.1 ст.44 ЗУ МПП), якщо договір на використання ШІ кваліфікувати як договір про надання послуг; або – до права держави особи, що є ліцензіаром (п.20 ч.1 ст.44 ЗУ МПП), якщо договір на використання ШІ кваліфікувати як ліцензійний договір. Навіть, якщо договір на використання ШІ кваліфікувати як договір про надання у користування ШІ, це все одно призведе до права держави особи, що є наймодавцем (п.5 ч.1 ст.44 ЗУ МПП).

Результатом генерування ШІ є об’єкти, які можуть бути визнані творами у випадку, якщо користувач докладе достатньо творчих зусиль, використовуючи комп’ютерну технологію (генеративний ШІ). Якщо ж творчих зусиль користувача під час генерування ШІ об’єкту виявиться недостатньо, тоді такий згенерований ШІ об’єкт не буде вважатись твором.

Підходи до правового регулювання подібних недостатньо творчих об’єктів різняться. Деякі країни ще не визначились, натомість в Україні для неоригінальних об’єктів, згенерованих ШІ, встановлено спеціальний правовий режим особливого роду (sui generis).

Підхід до правового регулювання згенерованих ШІ об’єктів, дещо нагадує ситуацію з правовим регулюванням фотографій: у деяких країнах для охорони фотографій, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами) створюється спеціальний режим у межах системи суміжних прав, у деяких країнах такі фотографії переходять до суспільного надбання. Деякі країни (серед яких, до речі, й Україна) не визначились зі спеціальним правовим режимом для фотографій, що не є фотографічними творами. Хоча, український законодавець, в принципі, визнає факт існування фотографій, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами), а відтак, не охороняються авторським правом (див. п.8 ч.1 ст.8 ЗУАіСП). Якщо фотографія не є фотографічним твором та не охороняється авторським правом, а також не охороняється у межах іншого спеціального правового режиму, така фотографія буде охоронятись як об’єкт права власності.

Більш детально про те, чим є фотографія, яка не охороняється авторським правом – у статті “Фотографії, зроблені тваринами та авторське право”.

Встановлення українським законодавцем для неоригінальних об’єктів, згенерованих ШІ, спеціального правового режиму особливого роду (sui generis), з огляду на транскордонність відносин щодо генерування таких об’єктів, викликає низку запитань стосовно взаємодії такого українського правового режиму з правовими режимами інших країн щодо об’єктів, згенерованих ШІ.

Якщо у країні, у якій ШІ було згенеровано об’єкт, такий об’єкт має інший правовий режим, наприклад, режим об’єкта права власності, чи буде мати це якесь значення для охорони такого об’єкту в Україні правом sui generis?

Для об’єктів авторського права існує спеціальна колізійна норма – lex loci protectionis – право держави, у якій вимагається захист. Ця норма міститься у статті 5(2) Бернської конвенції: обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

Ця колізійна норма також міститься у статті 37 ЗУ МПП: до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Однак об’єкти права sui generis в Україні не належать до об’єктів права інтелектуальної власності, відтак, на них ця колізійна норма не поширюватиметься.

Отже, якщо у країні походження об’єкт має один правовий режим, а в іншій країні існує інакший правовий режим для подібних об’єктів, як має охоронятись у другій країні об’єкт, походженням з іншої країни (якщо не йдеться про об’єкти права інтелектуальної власності).

Як приклад для розв’язання схожої колізії, щоправда, тут йдеться про твори, можна навести Бернську конвенцію (ст.2(7)): щодо творів [прикладного мистецтва], які охороняються у країні походження виключно як рисунки та зразки, в інших країнах Союзу може бути передбачена лише спеціальна охорона, надавана в даній країні малюнкам і зразкам, проте, якщо в даній країні не надається такої спеціальної охорони, ці твори охороняються як художні твори.

У коментарі до цього положення Бернської Конвенції Клод Мазує (Claude Masouyé), директор Департаменту авторських прав та публічної інформації Міжнародного бюро ВОІВ *, вказав:
“2.25. В цьому випадку можна вимагати взаємності. Для творів, охоронюваних у країні походження як промислові зразки (охорона яких залежить від реєстрації), можна вимагати в інших країнах тільки таку охорону, яку останні надають власним промисловим зразкам. Однак – і це було новим положенням, прийнятим у Стокгольмі у 1967 р., – країна у якій не передбачено спеціальної охорони для промислових зразків, має завжди охороняти твори прикладного мистецтва як художні твори, іншими словами, у відповідності зі своїм авторсько-правовим законодавством та без виконання будь-яких формальностей.”
______________________________________
* Коментар до Бернської конвенції, авторства Клода Мазує, було видано ВОІВ у 1978 році (WIPO Publication No 615 (E)). Переклад цього Коментарю російською міститься у книзі “Международные конвенции об авторском праве: Комментарий”, видавництво Прогресс, 1982. Крім коментаря Бернської конвенції книга також містить коментар Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, авторства Арпада Богша (Arpad Bogsch), генерального директора ВОІВ, а також коментар Всесвітньої конвенції про авторське право, переглянутої у 1971 році, авторства Клода Мазує.
______________________________________

Отже, з цієї норми можна вивести наступний принцип: якщо об’єкт з незначним рівнем творчості ** у країні походження має певний режим охорони, для цього об’єкту в інших країнах можна вимагати тільки таку охорону, яку останні надають власним об’єктам з таким режимом охорони. Якщо ж в іншій країні, де вимагається охорона, такого режиму охорони не передбачено, тоді такий об’єкт може охоронятись у цій іншій країні, як твір.
У цій нормі застосовується колізійна прив’язка – Закон місця походження (lex originis).
______________________________________
** Твори з незначним рівнем творчого характеру отримали у західній літературі найменування “kleine Münze” (букв. “дрібна монета” – нім.), “small change” (букв. “невеликі зміни” – англ.), “works of low authorship” (букв. “твори з низьким (незначним) авторством” – англ.), “petite monnaie” (букв. “дрібна монета” – франц.).
______________________________________

Якщо застосувати цей принцип до згенерованих ШІ об’єктів, отримаємо наступне: якщо об’єкт, згенерований ШІ, у країні походження охороняється правом власності, в інших країнах для цього об’єкту можна вимагати тільки таку охорону, яку останні надають власним об’єктам з режимом охорони правом власності.

Зрозуміло, що країн, у яких відсутній режим охорони правом власності не існує, тому другу частину принципу – про застосування більш високого рівня охорони у випадку відсутності режиму охорони правом власності – можна опустити.

На нашу думку, для українських громадян, що згенерували об’єкт за кордоном та отримали на нього право власності (повне або обмежене) від іноземця, українські суди застосовуватимуть національний режим sui generis для згенерованих за кордоном об’єктів. Але чи будуть суди це робити для іноземців.

Ось, наприклад, якщо громадянин Польщі згенерує на американському ШІ об’єкт, а потім, наприклад, громадянин України протиправно використає цей об’єкт, чи буде застосовано українським судом право sui generis до такого об’єкту, якщо громадянин Польщі звернеться до українського суду за захистом свого права на згенерований об’єкт. Якби такий об’єкт був твором, питань би не виникло – стаття 5(2) Бернської конвенції, а от, якщо такий об’єкт не буде визнаний твором. Ані Польща, ані США не мають режиму sui generis для згенерованих ШІ об’єктів, а в Україні існує правовий режим права власності.

Іноземці та особи без громадянства відповідно до (1) міжнародних договорів чи на основі (2) принципу взаємності мають однакові з громадянами України права, передбачені цим Законом (ч.2 ст.3 ЗУАіСП).

Міжнародного договору щодо права, застосовуваного до захисту згенерованих ШІ об’єктів поки що немає. Щодо принципу взаємності, чи будуть інші країни надавати на своїй території для громадян України більш високий режим охорони sui generis (який фактично тотожній режиму охорони авторським правом), якщо громадянин України буде просити захисту для права на згенерований ШІ об’єкт у суді такої країни. Наприклад, якщо громадянин України згенерує на американському ШІ об’єкт, а потім, наприклад, громадянин Польщі протиправно використає цей об’єкт, а громадянин України звернеться до польського суду за захистом свого права на згенерований об’єкт, чи надасть польський суд громадянину України режим охорони sui generis, керуючись принципом взаємності.

Фактично обсяг майнових прав на об’єкт права sui generis, згенерований ШІ, є тотожним обсягу майнових прав на твір (“визначається згідно із статтею 12 ЗУАіСП”). Виняток – строк чинності права, для об’єкту права sui generis цей строк складає 25 років.

Режими охорони авторського права та права особливого роду (sui generis) також однакові за невеличким винятком щодо компенсації. Так особи, яким належить право особливого роду (sui generis) обмежені у виборі компенсації (разового грошового стягнення) лише як фіксованої подвоєної, а в разі умисного порушення – потроєної суми винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об’єкта, з приводу якого виник спір.

Згідно з п.4 ч.3 ст.55 ЗУАіСП, особи, передбачені у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, мають право вимагати стягнення компенсації (разового грошового стягнення) лише “як фіксованої подвоєної, а в разі умисного порушення – потроєної суми винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об’єкта, з приводу якого виник спір”. Особи, яким належить право особливого роду (sui generis) передбачені у пункті 5 частини 1 статті 55 ЗУАіСП.

Натомість суб’єкти авторського права (передбачені у п.1 ч.1 ст.55 ЗУАіСП) мають право вимагати стягнення компенсації (разового грошового стягнення), на власний розсуд
або
у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМПО)
або
як фіксованої подвоєної, а в разі умисного порушення – потроєної суми винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об’єкта авторського права, з приводу якого виник спір.

Отже, на відміну від суб’єктів авторського права особи, яким належить право особливого роду (sui generis), не мають права на компенсацію “у розмірі від 2 до 200 ПМПО”.

Чи впливає обсяг майнових прав, що отримав згідно із договором на використання ШІ користувач від правоволодільця генеративного ШІ на об’єкт, згенерований ШІ за кордоном, на обсяг майнових прав sui generis такого користувача на цей об’єкт в Україні

Якщо користувач, згідно із договором на використання ШІ, до якого застосовується право країни, у якому такий об’єкт визнається об’єктом права власності, отримав від правоволодільця ШІ право власності (всі майнові права) на згенерований об’єкт, в Україні такий користувач буде мати всі майнові (включно із виключними) права sui generis на такий об’єкт.

Якщо ж користувач, отримав від правоволодільця ШІ право на користування згенерованим об’єктом, який обсяг майнових прав sui generis буде у такого користувача в Україні?

Практичне значення це питання буде мати, якщо користувач (український громадянин) отримав від іноземної особи, згідно з договором на використання ШІ, право на користування згенерованим ШІ об’єктом, а інша (третя) особа використає в Інтернеті цей об’єкт без дозволу такого користувача.

Чи буде порушене виключне майнове право користувача на дозвіл або заборону використання об’єкта права особливого роду (sui generis)?

Чиє майнове право буде порушене таким використанням в Інтернеті: користувача (український громадянин), що визнається суб’єктом права особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт або правоволодільця генеративного ШІ, якому належить право власності на об’єкт, та який має право дозволяти його використання?

А якщо “порушник”, що використовує в Інтернеті об’єкт без дозволу користувача, отримав дозвіл на таке використання від правоволодільця генеративного ШІ, це якось вплине на ситуацію?

На нашу думку, якщо користувач отримав від правоволодільця генеративного ШІ обмежене речове право (наприклад, право некомерційного користування) на згенерований ШІ об’єкт, в Україні (за умови не визнання такого об’єкта твором), таке право має “конвертуватись” до невиключного права особливого роду (sui generis) на використання (некомерційне), без права дозволяти або забороняти використання об’єкту. По суті, це буде невиключна ліцензія.

Відтак, використання в Інтернеті без дозволу об’єкту, згенерованого ШІ, не порушуватиме майнове право особливого роду (sui generis) особи, що отримала від правоволодільця генеративного ШІ право на використання такого об’єкту.

Щодо обсягу авторського права в Україні на об’єкт, згенерований ШІ за кордоном

Якщо в Україні згенерований ШІ об’єкт буде визнано твором, так само як і у випадку з об’єктом права sui generis, можливі два варіанти:

(1) якщо користувач, згідно з договором на використання ШІ, отримав від правоволодільця генеративного ШІ право власності (всі майнові права) на об’єкт, згенерований ШІ, в такому випадку отримані майнові права мають “конвертуватись” в авторські права (майнові та особисті немайнові).

(2) якщо користувач, згідно з договором на використання ШІ, отримав від правоволодільця генеративного ШІ право на користування об’єктом, згенерованим ШІ, в такому випадку отримане право на користування має “конвертуватись” у право використовувати твір будь-яким способом (способами), звісно, якщо отримане користувачем право користування об’єктом, згенерованим ШІ, не було обмежене у договорі з правоволодільцем генеративного ШІ, наприклад, лише право на некомерційне користування. В такому випадку право використовувати твір будь-яким способом (способами) буде відповідно звужене. Зрозуміло, що виключні права дозволяти або забороняти використання твору у користувача в такому випадку не виникають. А от особисті немайнові авторські права – виникають.