Генеративний штучний інтелект з точки зору авторського права
Генеративний штучний інтелект (англ. Generative AI), це різновид “систем штучного інтелекту” [AI system], спеціально призначений для генерування об’єктів, таких як складний текст, зображення, аудіо або відео (див. визначення “generative AI” у проєкті закону ЄС про штучний інтелект: Поправка 399 до статті 28 b, частина 4 [Amendment 399, Proposal for a regulation Article 28 b (new)].
Для генерування об’єктів генеративний ШІ управляє моделлю машинного навчання (або базовою моделлю).
Базова модель (англ. Foundation model), це модель, при розробці якої для її навчання використовується великий набір даних (зокрема, творів). Під час навчання моделі використовується метод “глибинного аналізу тексту та даних” (“Text and Data Mining” (TDM)). В подальшому базова модель управляється генеративним ШІ для генерування об’єктів.
З точки зору авторського права базова модель є спеціальною базою даних.
Базова модель може бути об’єктом правочинів (ліцензійних, відчуження тощо).
Про “foundation model” дивіться у проєкті закону ЄС про штучний інтелект: Поправка 99 до пункту 60 e Преамбули проєкту [Amendment 99, Proposal for a regulation Recital 60 e (new)]; та Поправка 399 до статті 28 b [Amendment 399, Proposal for a regulation Article 28 b (new)].
Генеративний ШІ з точки зору авторського права є системою, що складається з (1) комп’ютерної програми, яка управляє базою даних (базова модель), і генерує об’єкти, та (2) бази даних (базова модель).
Під час створення базової моделі для її навчання використовується метод “глибинного аналізу тексту та даних” (“Text and Data Mining” (TDM)).
Термін “глибинний аналіз тексту та даних” не використовується у Законі України “Про авторське право і суміжні права” (далі: ЗУАіСП), але саме так перекладено термін “Text and Data Mining” (TDM) в офіційному перекладі Директиви 2019/790/ЄС.
Термін “глибинний аналіз тексту та даних” (далі: TDM) означає будь-який автоматизований аналітичний метод, призначений для аналізу тексту та даних у цифровій формі з метою отримання інформації, яка охоплює, серед іншого, моделі, тенденції та кореляції (ст.2(2) Директиви 2019/790/ЄС).
Під час TDM для навчання базової моделі може відбуватись відтворення творів з метою отримання інформації (моделі, тенденції та кореляції тощо). Відтворення є одним зі способів використання твору, відтак, відтворення потребує дозволу правоволодільця твору.
Надалі, виконуючи текстове завдання (промпт) [Prompt] користувача, генеративний ШІ буде використовувати базову модель, тобто не твори, що були відтворені під час TDM для навчання базової моделі, а інформацію (моделі, тенденції та кореляції тощо), що була отримана внаслідок такого навчання.
Оскільки під час TDM використовується великий набір даних (зокрема, творів), аби розробникам базових моделей не доводилось отримувати дозволи від усіх правовласників цих творів (що практично неможливо), законодавці встановлюють виняток з права на відтворення для TDM.
В різних країнах обсяг такого винятку для TDM може бути не однаковим. Чим більш широким є виняток для TDM, тим кращим є режим для розробників базових моделей. Отже, обсяг винятку для TDM безпосередньо впливає на конкурентоспроможність країни у сфері ШІ в частині сприятливості законодавства для розробників базових моделей.
В ЗУАіСП виняток з права на відтворення творів для TDM міститься у п.14 ч.2 ст.22. Саме так ця норма розглядається у Дослідженні ВОІВ (WIPO SCCR/44/4, див. посилання #56, p.24).
ЗУАіСП містить ще дві норми, що можуть бути віднесені до винятків з права на відтворення для TDM, це стаття 27 та п.4 ч.1 ст.43 ЗУАіСП (вільне тимчасове відтворення творів та об’єктів суміжних прав), які є аналогом статті 5(1) Директиви 2001/29/ЄС.
Як зазначено у Директиві 2019/790/ЄС, стаття 5(1) Директиви 2001/29/ЄС може застосовуватись до методів глибинного аналізу тексту та даних, які не передбачають виготовлення копій за межами сфери застосування такого винятку (див. п.9 Преамбули Директиви 2019/790/ЄС).
Виняток з відтворення передбачений у статті 5(1) автори Директиви 2001/29/ЄС, прийнятої у далекому 2001 році, навряд чи планували застосовувати до навчання базових моделей штучного інтелекту. Однак Європейський Суд Справедливості, даючи тлумачення цієї статті у рішенні в об’єднаних справах C‑403/08 та C‑429/08 (пар. 164), вказав, що “такий виняток повинен дозволяти та забезпечувати розвиток і функціонування нових технологій і гарантувати справедливий баланс між правами та інтересами правоволодільців, з одного боку, і користувачів творів, що охороняються, які бажають скористатись такими новими технологіями, з іншого”.
В подальшому Європейський Суд Справедливості підтвердив такий підхід у рішенні в справі C‑360/13 (пар. 24).
Більш детально про винятки з права на відтворення для TDM у статті “Штучний інтелект та авторське право” та статті “Штучний інтелект та авторське право: порівняння правових режимів”.
Генеративний ШІ може генерувати об’єкти не лише на основі текстового завдання (промпт) користувача, а також – на основі текстового завдання (промпт) разом з зображеннями (звуками тощо), що надаються користувачем (або, які ШІ може брати онлайн). Це, так звані, багатомодальні моделі [Multimodal AI].
Багатомодальна модель не передбачає перетренування (додаткове TDM) базової моделі, отже, зображання (звук тощо) використовується генеративним ШІ безпосередньо (як є). На основі такого зображення (звуку тощо), виконуючи текстове завдання (промпт) користувача, та використовуючи базову модель, ШІ генеруватиме об’єкт.
Такі дії з точки зору авторського права є використанням твору, що потребують дозволу правоволодільця. Під час завантаження зображення (звуку тощо) відбувається відтворення (п.1 ч.1 ст.12; п.14 ст.1 ЗУАіСП). Відтворення у процесі генерування не охоплюється винятком з права на відтворення для TDM. Під час генерування штучним інтелектом об’єкту на основі зображення (звуку тощо), відбувається утворення нового об’єкту, але на основі іншого існуючого об’єкту, тобто переробка (п.9 ч.1 ст.12; ч.1 ст.17 ЗУАіСП).
ЗУАіСП містить норму, яка регулює ситуацію, коли твір або об’єкт суміжних прав використовується у процесі генерування неоригінального об’єкта, це ч.7 ст.33 ЗУАіСП:
“У разі якщо неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, є результатом використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, відповідний суб’єкт користується правом особливого роду (sui generis) на такий неоригінальний об’єкт, за умови дотримання ним прав суб’єкта (суб’єктів) авторського права або суміжних прав, твір (твори) або об’єкт (об’єкти) суміжних прав якого зазнав (зазнали) використання у процесі генерування такого неоригінального об’єкта”.
В цій нормі законодавець застосовує такий самий підхід, який він застосовує у випадку переробки для похідних творів (ч.2 ст.17 ЗУАіСП).
