Система об'єктів авторського права

До тих пір, поки думки і образи автора не проявилися назовні, а існують лише у вигляді творчого задуму, вони не можуть бути сприйняті іншими людьми [1, 136].

Тільки після надання творові об'єктивної форми цей твір стає об'єктом авторського права.

Як образно висловився В. Я. Іонас: "витвір творчості може стати об'єктом авторського права лише за тієї умови, якщо він покинув душевний світ автора і прийняв об'єктивну форму, доступну для сприйняття людей" [2, 70].

Автор самостійно обирає, яку об'єктивну форму надати своєму творові, що знаходиться у його свідомості, щоб твір став доступним іншим людям.

Так, автор літературного твору може розповісти його і тоді він буде почутий. Або ж автор може записати його і тоді він буде прочитаний. Автор також може записати його за допомогою рельєфно-крапкового шрифту (шрифт Брайля – для використання сліпими та особами з порушеннями зору) і тоді його літературний твір буде сприйнято на дотик.

Делія Ліпцик у визначенні поняття твору однією з ознак називає його "проявлення у доступній для сприйняття формі" [3, 54].

Далі Д. Ліпцик зазначає, що для охорони авторського права на твір не має значення форма вираження твору (письмова або усна), не має значення і форма поширення або повідомлення твору для загального відома [3, 59].

Слід розрізняти: (1) об'єктивну форму твору (доступна для сприйняття форма); (2) форму вираження твору; і (3) форму поширення твору.

Надання твору його автором об'єктивної форми означає доступність такого твору для сприйняття людьми.

Люди сприймають навколишній світ за допомогою п'яти основних органів чуттів: (1) вуха (слух); (2) очі (зір); (3) шкіра (дотик); (4) ніс (нюх); (5) язик (смак).

Ще Аристотель у своєму трактаті «Про душу» вказав на п'ять основних органів чуття. Іноді п'ять основних почуттів поділяють на більшу кількість почуттів, іноді додаються почуття, що виникають у результаті сприйняття і переробки інформації із внутрішнього середовища організму, але на кількість людських органів, за допомогою яких людина сприймає інформацію із зовнішнього середовища (про навколишній світ), це не впливає.

Оскільки для цілей цієї статті має значення виключно сприйняття інформації людиною із зовнішнього середовища, в цій статті ми будемо дотримуватися точки зору сприйняття людиною навколишнього світу за допомогою п'яти основних органів чуттів.

Залежно від органу чуття, через який людина сприймає інформацію про навколишній світ, така інформація може сприйматись: аудіально (через органи слуху), візуально (через органи зору), тактильно (через органи дотику), ольфакторно (через органи нюху) та густаторно (через органи смаку).

Відповідно до зазначених видів сприйняття людиною інформації, об'єктивна форма твору може бути: аудіальна, візуальна, тактильна, ольфакторна і густаторна.

Зовнішнім проявом аудіальної об'єктивної форми твору, доступної сприйняттю людини, будуть звукові хвилі, що сприймаються органами слуху.

Зовнішнім проявом візуальної об'єктивної форми твору, доступної сприйняттю людини, буде візуальний образ, що відбиває світлові хвилі певної довжини, які сприймаються органами зору. Хоча око людини сприймає світлові хвилі (електромагнітне випромінювання), відбиті від об'єкту, автор, який створює твір, що сприймається органами зору, створює не світлові хвилі, а візуальний образ, що відбиває світлові хвилі певної довжини, які і сприймаються органами зору. Таким чином, зовнішнім проявом візуальної об'єктивної форми твору буде візуальний образ.

Зовнішнім проявом тактильної об'єктивної форми твору, доступної сприйняттю людини, буде тактильний / дотиковий об'єкт, при торканні до якого виникне відчуття в органах дотику.

Зовнішнім проявом густаторной об'єктивної форми твору, доступної сприйняттю людини, буде молекула речовини, при взаємодії з розчином якої виникає відчуття смаку.

Зовнішнім проявом ольфакторної об'єктивної форми твору, доступної сприйняттю людини, буде молекула пахучої речовини, при взаємодії з якою виникає відчуття запаху.

Залежно від об'єктивної форми, об'єкти авторського права можна класифікувати на аудіальні, візуальні, тактильні, ольфакторні, густаторні, а також їх комбінації, наприклад, аудіально-візуальні.

Твори можуть сприйматися людиною за допомогою одного органу чуття, наприклад, літературні твори, або – за допомогою декількох органів чуттів, наприклад, аудіовізуальні твори.

Залежно від кількості органів чуттів, за допомогою яких сприймається твір, об'єкти авторського права можна класифікувати на унарні (від лат. unarius – "одиничний") – що сприймаються одним органом чуття; бінарні (від лат. binarius – "подвійний") – що сприймаються двома органами чуттів; тернарні (від лат. ternarius – "потрійний") – що сприймаються трьома органами чуттів; кватернарні (від лат. quaternarius – "четверний") – що сприймаються чотирма органами чуттів і квінарні (від лат. quinarius – "п'ятірний") – що сприймаються п'ятьма органами чуттів.

Сучасному авторського праву відомі тільки унарні та бінарні об'єкти авторського права.

Система об'єктів авторського права складається з компонентів, які сформовані у залежності від кількості органів чуттів, за допомогою яких може бути сприйнятий об'єкт авторського права (див. таблицю № 1).

Загальна кількість компонентів системи становить 31 компонент: 5 – що сприймаються одним органом чуття (унарні); 10 – що сприймаються двома органами чуттів (бінарні); 10 – що сприймаються трьома органами чуттів (тернарні); 5 – що сприймаються чотирма органами чуттів (кватернарні); 1 – що сприймається п'ятьма органами чуттів (квінарний).

Поіменовані законом об'єкти авторського права в основному є унарними – що сприймаються одним органом чуття – або органами слуху, або органами зору. Єдиний випадок твору, що сприймається тільки органами дотику, це літературний твір, записаний рельєфно-крапковим шрифтом Брайля – для використання сліпими та особами з порушеннями зору (див. таблицю № 2).

Серед унарних творів два можуть мати кілька об'єктивних форм, у тому сенсі, що автор має вибір, між способами доступу до свого твору для його сприйняття різними органами чуттів інших людей.

Так, музичний твір може сприйматися людьми, як органами зору (візуальна об'єктивна форма), якщо він має нотну форму вираження (нотний запис), так і органами слуху (аудіальна об'єктивна форма), якщо він має усну форму вираження.

Літературний твір може сприйматися людьми через органи зору (візуальна об'єктивна форма), у разі письмової (в т.ч. електронної) форми вираження; через органи слуху (аудіальна об'єктивна форма), у разі усної форми вираження; через органи дотику (тактильна об'єктивна форма), у разі об'ємно-просторової форми вираження (рельєфно-крапковий шрифт Брайля).

Хореографічний твір при одній об'єктивній формі може мати різні форми вираження – письмову форму вираження (якщо він записаний за допомогою особливої ​​техніки нотації, наприклад, системи запису рухів людського тіла, розробленої хореографом Р. фон Лабаном) або – танцювальну форму вираження. В обох випадках хореографічний твір буде сприйматися через органи зору і, відповідно, мати візуальну об'єктивну форму твору.

Частина об'єктів авторського права є бінарними – що сприймаються двома органами чуття.

До таких об'єктів належать твори, які мають об'ємно-просторову форму вираження, що сприймаються органами зору і органами дотику (візуально-тактильна об'єктивна форма): скульптури; твори художнього (у тому числі сценічного) дизайну; твори архітектури [за виключенням креслень, ескізів, планів населених пунктів], твори містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності.

Також до бінарних творів належать твори, які сприймаються органами слуху і органами зору (аудіально-візуальна об'єктивна форма): аудіовізуальні твори та театральні постановки.

Деякі об'єкти можуть бути унарними або бінарними.

Так, аудіовізуальний твір у залежності від наявності або відсутності звукового супроводу може бути або бінарним, що сприймається органами слуху і органами зору (аудіально-візуальна об'єктивна форма), або – унарним, що сприймається тільки органами зору (візуальна об'єктивна форма), – у випадку "німого" кіно.

Комп'ютерна програма може бути бінарною або унарною, залежно від можливості сприйняття органами чуття людини результату приведення в дію комп'ютеру такою комп'ютерною програмою. Результат приведення в дію комп'ютеру прикладними (для користувача) комп'ютерними програмами, людина сприймає органами чуття через аудіовізуальні відображення, що виникають під час дії комп'ютеру. Людина не сприймає органами чуття, результат приведення в дію комп'ютеру комп'ютерними програмами ("системне програмне забезпечення"), що здійснюють управління внутрішніми компонентами комп'ютеру (процесором, оперативною пам'яттю, пристроями введення-виведення і т.і.) і забезпечують їх взаємодію з прикладними (для користувача) програмами. У разі, якщо результат приведення в дію комп'ютеру комп'ютерною програмою не сприймається органами чуття людини, таку програму людина може сприйняти лише у вигляді вихідного або об’єктного коду.

Комп'ютерна програма буде бінарною, якщо результат приведення в дію комп'ютеру такою програмою сприймається людиною через аудіовізуальні відображення (аудіально-візуальна об'єктивна форма), або – унарною, якщо комп'ютерна програма може бути сприйнята людиною лише у вигляді вихідного або об’єктного коду (візуальна об'єктивна форма).

Зміна об'єктивної форми твору

Можлива зміна об'єктивної форми твору, у результаті чого такий твір буде сприйматися іншими органами чуття.

Наприклад, у літературного або музичного твору, що має візуальну об'єктивну форму і сприймається органами зору (письмова форма вираження), може бути змінена об'єктивна форма сприйняття твору на аудіальну об'єктивну форму, що сприймається органами слуху (усна форма вираження). При цьому новий твір не створюється.

Особа, що змінила об'єктивну форму твору, набуває правового статусу виконавця, а створений ним результат буде об'єктом суміжного права – виконанням.

Якщо візуальна об'єктивна форма літературного твору буде змінена на тактильну об'єктивну форму (рельєфно-крапковим шрифтом Брайля), то новий твір також не створюється.

Однак, якщо літературний твір, що має будь-яку об'єктивну форму, буде перекладено на іншу мову і при цьому не важливо, збережеться та ж об'єктивна форма або буде змінена, то буде створений новий твір, хоча і похідний від оригінального.

Слід гадати, що правило це стосується і перекладу літературних творів на іншу мову рельєфно-крапковим шрифтом Брайля.

Таким чином, зміна об'єктивної форми твору, яка не призводить до зміни виду твору (унарний, бінарний), не призводить до створення нового твору.

Якщо драматичному твору, що має візуальну об'єктивну форму, буде надана аудіально-візуальна об'єктивна форма, що сприймається органами слуху і органами зору, то буде створено новий твір – театральну постановку.

Якщо візуальна об'єктивна форма креслень архітектурного твору (зображувальна форма вираження) буде змінена на візуально-тактильну об'єктивну форму (об'ємно-просторова форма вираження), то буде створено новий твір – архітектурний (наприклад, будинок).

Якщо твір, що має візуально-тактильну об'єктивну форму, наприклад, скульптура (об'ємно-просторова форма вираження), буде наділений візуальною об'єктивною формою, то буде створено новий твір, наприклад, картину або фотографію.

Таким чином, зміна об'єктивної форми твору, яка також призводить до зміни виду твору (унарний, бінарний), призводить до створення нового твору.

Закон не згадує творів, доступних за допомогою органів нюху або смаку.

Хоча, в різних країнах мають місце спроби захистити твори, що сприймаються за допомогою органів запаху і органів смаку.

Так, Перша цивільна палата Касаційного Суду Франції 13.06.2006 у справі № 02-44.718 (Arrêt n ° 1006 du 13 juin 2006 Cour de cassation Première chambre civile) [8] за позовом творця аромату парфумів до її колишнього роботодавця – компанії Haarmann & Reimer про компенсацію за духи D'une, які вона створила для вказаної компанії, не визнала аромат парфумів об'єктом авторського права.

За три дні – 16.06.2006 – Верховний Суд Нідерландів у справі № C04/327HR за позовом Lancôme проти Kecofa про копіювання запаху парфумів «Trésor» (ECLI:NL:HR:2006:AU8940) ухвалив, що духи у принципі можуть охоронятися авторським правом, якщо їх аромат є оригінальним [9].

Щодо захисту смаку, як об'єкту авторського права, можна навести Рішення Європейського Суду Справедливості (European Court of Justice) від 13.11.2018 у справі № C-310/17 (Levola Hengelo BV v Smilde Foods BV) [10].

Апеляційний суд Арнему-Леувардену (Нідерланди), розглядаючи скаргу на рішення суду першої інстанції за позовом Levola Hengelo BV проти Smilde Foods BV про порушення прав інтелектуальної власності на смак харчового продукту "Heksenkaas" (спред, що містить вершковий сир і свіжі трави), вирішив зупинити провадження і поставити перед Європейським Судом Справедливості питання: чи передбачає законодавство ЄС авторсько-правовий захист смаку харчового продукту, як інтелектуального творіння автора?

Європейський Суд Справедливості вказав, щоб бути твором, що охороняється авторським правом, об'єкт повинен бути виражений таким чином, щоб його можна було ідентифікувати з достатньою точністю і об'єктивністю, навіть якщо таке вираження не має постійної форми (п. 40). Однак смак харчового продукту не може бути визначений точно і об'єктивно (п. 42). Крім того, в нинішньому стані наукового розвитку технічними засобами неможливо домогтися точної і об'єктивної ідентифікації смаку харчового продукту, що дозволяв би відрізняти його від смаку інших продуктів того ж типу (п. 43). Відповідаючи на поставлене запитання, Європейський Суд Справедливості вказав, що Директиву 2001/29 слід тлумачити як таку, що виключає захист авторським правом смаку харчового продукту (п. 46).

Хоча Європейський Суд Справедливості і дав негативну відповідь, але зробив це із застереженням про поточний стан наукового і технічного розвитку.

Іншими словами, як тільки з'явиться технічна можливість ідентифікувати смак, тоді й виникнуть умови для авторсько-правової охорони смаку.

Можливість така виникне з появою пристроїв, що дозволяють передавати смак на відстань. Смак, що передається таким пристроєм, буде повністю ідентифікований. Це також можна віднести і до запаху.

Що стосується передачі дотикових відчуттів на відстань, це також питання технологій.

Як тільки з'явиться можливість передачі і сприйняття на відстань запахів, смаків і дотиків, почнуть створюватися об'єкти авторського права, які сприйматимуться не тільки аудіально і візуально, а й іншими чуттями.

А поки що такі об'єкти очікують на свій час.

Використані джерела

1. Гражданское право : учебник : в 3 т. Т. 3 / Е. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева [и др.]; под ред. А. П. Сергеева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2016.
2. Ионас В. Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике. М. : Юрид. лит., 1963.
3. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. – М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002.
4. Этинген Л. Чудо-ухо // «Наука и жизнь» №4, 2006. Доступно на: URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/5207/ (дата звернення: 14.06.2020).
5. Белоконева О. Почему мир разноцветный // «Наука и жизнь» №10, 2008. Доступно на: URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/14787/ (дата звернення: 14.06.2020).
6. Сколько чувств у человека? // «Наука и жизнь» №2, 2006. Доступно на: URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/3953/ (дата звернення: 14.06.2020).
7. Майоров В. Восприятие запахов // «Наука и жизнь» №2, 2007. Доступно на: URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/9034/ (дата звернення: 14.06.2020).
8. Сайт касаційного суду Франції.
URL: https://www.courdecassation.fr/jurisprudence_2/premiere_chambre_civile_568/arr_ecirc_8764.html (дата звернення: 14.06.2020).
9. Сайт судової системи Нідерландів.
URL: https://uitspraken.rechtspraak.nl/inziendocument?id=ECLI:NL:HR:2006:AU8940 (дата звернення: 14.06.2020).
10. Сайт Європейського Суду Справедливості.
URL: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=207682&pageIndex=0&doclang=EN&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=1961964 (дата звернення: 14.06.2020).

ПРИМІТКИ ДО ТАБЛИЦІ № 2

[1] У пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі – ЗУАіСП) законодавець навів приклади літературних творів, але поділив їх у залежності від форми вираження твору – на письмові та усні.
Літературному твору може бути надана (1) усна форма вираження твору або (2) письмова (у т.ч. електронна) форма вираження твору або (3) об'ємно-просторова форма вираження твору (якщо літературний твір створено рельєфно-крапковим шрифтом Брайля – для використання сліпими і особами з порушеннями зору).
Відповідно, у першому випадку це буде аудіальна об'єктивна форма твору, у другому – візуальна об'єктивна форма твору, а в третьому – тактильна (що сприймається на дотик) об'єктивна форма твору.

[2] Комп’ютерна програма за визначенням, наведеним у ст. 1 ЗУАіСП, – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).
Отже, комп'ютерна програма, це "набір інструкцій". Цей набір інструкції повинен бути "придатним для зчитування комп’ютером та приводити його у дію". Тобто комп'ютерна програма призначена не для сприйняття людиною, а для приведення у дію комп'ютеру для "досягнення певної мети або результату". Людина сприймає певний "результат дії комп'ютеру", а не саму комп'ютерну програму, як твір. Результат приведення в дію комп'ютеру деякими комп'ютерними програмами людина не зможе сприйняти органами чуття. Це, так зване, "системне програмне забезпечення" – програми, що здійснюють управління внутрішніми компонентами комп'ютеру (процесором, оперативною пам'яттю, пристроями введення-виведення і т.і.) і забезпечують їх взаємодію з прикладними (для користувача) програмами. Результат приведення в дію комп'ютеру прикладними (для користувача) комп'ютерними програмами, людина сприймає органами чуття через аудіовізуальні відображення, що виникають під час дії комп'ютеру.
Комп'ютерні програми можна поділити на дві категорії: ті, що приводять в дію комп'ютер, і результат дії комп'ютеру людина сприймає органами чуття (через аудіовізуальні відображення), і ті, що приводять в дію комп'ютер, але результат дії комп'ютеру людина не сприймає органами чуття.
Якщо результат дії комп'ютеру, на підставі комп'ютерної програми, сприймається органами чуття людини (через аудіовізуальні відображення), об'єктивною формою твору буде – аудіально-візуальна, а формою вираження твору буде електронна форма.
Якщо результат дії комп'ютеру, на підставі комп'ютерної програми, не може бути сприйнятий органами чуття людини, таку програму людина зможе сприйняти тільки у вигляді вихідного або об’єктного коду. В такому випадку об'єктивною формою твору буде – візуальна, а формою вираження твору буде письмова форма.
Згідно ст. 18 ЗУАіСП, всі комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження, як на "системне програмне забезпечення" (операційну систему та ін.), так і на прикладні програми (для користувачів).
З розвитком технологій напевно з'являться комп'ютерні пристрої, результат функціонування яких може бути сприйнятий людиною не тільки аудіально чи візуально, але також й іншими органами чуттів.

[3] База даних (компіляція даних) за визначенням, наведеним у ст. 1 ЗУАіСП, є "сукупністю" творів. Форма бази даних є довільною формою, в тому числі – електронна.
Якщо база даних має письмову форму вираження твору, то об'єктивною формою твору буде – візуальна. Якщо база даних має електронну форму вираження твору, то об'єктивною формою твору буде – аудіально-візуальна.

[4] Музичному твору може бути надана (1) нотна форма вираження твору (якщо він записаний за допомогою нот) або (2) усна форма вираження твору (у вигляді публічного виконання).
Відповідно, у першому випадку це буде візуальна об'єктивна форма твору, а, у другому – аудіальна об'єктивна форма твору.

[5] Хореографічному твору може бути надана письмова форма вираження твору (якщо він записаний за допомогою особливої техніки нотації, наприклад, системи запису рухів людського тіла, розробленої хореографом Рудольфом фон Лабаном) або танцювальна форма вираження твору.
В обох випадках такий твір буде сприйматися через органи зору і, відповідно, мати візуальну об'єктивну форму твору.

[6] Театральна постановка за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про театри і театральну справу", це твір театрального мистецтва, створений на основі драматургічного, музично-драматургічного або літературного твору, що має єдиний задум та конкретну назву.
Формою вираження театральної постановки є усна форма, а об'єктивною формою твору – аудіально-візуальна.

[7] Визначення аудіовізуального твору допускає відсутність звукового супроводу (так зване "німе" кіно). У разі "німого" кіно об'єктивна форма аудіовізуального твору, природно, буде візуальною (а не аудіально-візуальною), так як звуковий супровід відсутній. У результаті аудіовізуальний твір матиме візуальну об'єктивну форму.

[8] "Дизайн – це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об’єктів і середовища загалом потребам людини, як утилітарних, так і естетичних. Якщо об’єкт дизайну відповідає критеріям, притаманним твору, досягає рівня мистецтва, то він може бути об’єктом авторського права." (Посібник для суддів з інтелектуальної власності / Бенедисюк І. М. та ін. — Київ : К.І.С., 2018.).
Отже, результатом дизайну є речі (матеріальні об’єкти), у яких може бути втілено твір, якщо звісно об’єкт дизайну відповідає критеріям, притаманним твору, досягає рівня мистецтва. Формою вираження таких творів буде об'ємно-просторова форма. А об'єктивна форма твору буде – тактильна.
Сценічний дизайн використовується при оформленні театральної постановки (сценічний твір) за допомогою декорацій, костюмів.

[9] Похідний твір це родове поняття для творів, що є творчою переробкою іншого існуючого твору. За визначенням, наведеним у ст. 1 ЗУАіСП, до похідних творів належать анотації, адаптації, аранжування, обробки фольклору, інші переробки твору. Отже, об'єктивна форма похідного твору та форма вираження похідного твору залежатиме від оригінального твору, що зазнав переробки.

[10] Перекладу твору може бути надана письмова форма вираження твору, в такому випадку об'єктивна форма твору буде візуальна.
Переклад твору також може мати об'ємно-просторову форму вираження твору, якщо переклад буде записано рельєфно-крапковим шрифтом Брайля – для використання сліпими і особами з порушеннями зору. В такому випадку об'єктивна форма твору буде тактильною.
Йдеться не про твір українською мовою з письмовою форму вираження, який було відтворено рельєфно-крапковим українським шрифтом Брайля. В такому випадку перекладу твору не буде. Мова саме про запис перекладу твору шрифтом Брайля, наприклад, при перекладі з англійської мови на українську – українським шрифтом Брайля або – з української на англійську – англійським шрифтом Брайля.

[11] Переклад для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів стає складовою частиною аудіовізуального твору та використовується разом із таким твором.
Формою вираження звукового перекладу буде звукозапис, а об'єктивною формою перекладу буде аудіальна.
Якщо синхронно із звуковим перекладом запускається переклад у вигляді субтитрів, то об'єктивною формою перекладу буде аудіально-візуальна, тому що переклад може сприйматись органами слуху та органами зору одночасно.
Якщо ж переклад буде тільки у вигляді субтитрів, то об'єктивною формою перекладу буде візуальна.

Текст статті "Система об'єктів авторського права" у форматі PDF (550 Кб)