Як зберегти "кіотські" гроші та реноме

Справа нашого екс-президента продовжує жити в той час, коли його самого вже давно немає в країні. Деякі "схеми" збагачення, які продукувало оточення Віктора Януковича і "сімейні" міністри, працюють і зараз, як швейцарські годинники.

Механізм, який вони запустили, працює бездоганно і продовжує розтягувати гроші платників податків. Не тільки українських, а й японських.

Мова, зокрема, йде про ті кошти, які Україна отримала від Японії в рамках продажу квот на викиди парникових газів відповідно до Кіотського протоколу. Їх можна було витратити лише на екологічні проекти. З японською стороною було погоджено реалізацію 817 таких проектів загальною вартістю 4,738 млрд гривень.

Що ми зараз маємо? Виявляється, переважну частину цих грошей "освоюють" фіктивні компанії, створені в часи президентства Віктора Януковича. А більшість проектів чи незавершені, чи завершені, але погано, чи взагалі ще не починалися. 

Отже, майже 3 млрд гривень коштів кіотського протоколу можуть потрапити до відповідних"конвертаційних мийок". Про те, що це за компанії і чому вони нагадують класичні "мийки", більше тут. Про це також писали і ЗМІ.

Як бачимо з наявної інформації, сигнали від Міністерства доходів і зборів про "нечистоплотність" отримувачів коштів надходили в Кабмін ще наприкінці квітня. 

Попри це, Прем'єр-міністр 7 травня затвердив "План заходів для реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій 2014-2015" на суму 1,729 млрд гривень, який передбачає, що згадувані компанії з ознаками фіктивності отримають як оплату за виконані роботи ще 645,1 млн гривень.

Як це взагалі можливо? Хочеться думати, що це відбувається тільки через те, що в нинішньому уряді ще присутні "залишки" старої системи і просто елементарно не розібралися. Хочеться вірити.

Утім, зараз також важливо відпрацювати алгоритм, який дозволить вийти з цього скандалу з мінімальними втратами. А заодно і показати японським партнерам і не тільки їм, що країна змінюється і з нами можна мати справу в подальшому. В перспективі ми можемо впровадити багато проектів енергозбереження без копійки втрачених коштів.

Які кроки для цього треба здійснити зараз у випадку із скандальними "кіотськими" грошима?

1. Зупинити всі платежі на фіктивні компанії.

2. Скасувати погоджений план заходів для реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій. Питання до Мінприроди і особисто до Голови Уряду.

3. Генеральній прокуратурі та Службі безпеки необхідно провести ретельну перевірку інформації щодо фіктивних компаній, організації проведення і забезпечення перемоги на тендерах цим компаніям, організації і проведення всіх погоджень в міністерствах і в уряді, можливих корупційних дій службовими особами фіктивних компаній та державними службовцями;

4. Треба переглянути доцільність виділення близько 300 млн гривень на ремонт вагонів метрополітену, і близько 125 млн гривень на придбання автомобілів для МВС за "кіотські" кошти. Це, зокрема, передбачає затверджений Прем ' єр-міністром План заходів.

5. Ми можемо показати приклад реальної децентраліцаціі, змінивши процедуру використання "екологічних" коштів. Це в першу чергу проведення тендерів та ухвалення рішення про переможців виконання робіт на рівні обласних, районних громад, що збільшує контроль громад і громадськості за проектами.

6. Проведення люстрації тих чиновників, у відповідних міністерствах та в Уряді, які були і є причетними до проштовхування "справи Януковича" зараз.

7. Прийняти відповідні зміни до законів, а також до підзаконних актів щодо забезпечення повної прозорості і постійного висвітлення актуального стану проходження кожного із проектів. Це необхідно робити не рідше, ніж один раз в декаду, чи двічі на місяць).

8. Запровадити фінансовий і технічний контроль за виконаними проектами.

9. Прийняти зміни до закону, які будуть передбачати використання "кіотських" коштів, напередодні можливого надзвичайного стану в енергетиці, виключно на проекти енергозбереження соціальних закладів: шкіл, дошкільних закладів, закладів охорони здоров'я.

10. Формувати вимоги до учасників тендеру з виконання робіт в спосіб, який забезпечить широку, відкриту конкуренцію виконавців таких робіт. Проведення всіх процедур погоджень і закупівель із залученням громадськості.