Окремі аспекти завершення приватизації ДП "Укрспирт"

Аналіз стану приватизації ДП "Укрспирт": Зупинка процесу у 2024 році, втрата бюджетних надходжень, загроза для працівників та кредиторів і перспективи продажу єдиним майновим комплексом

Отже, майже пів року тому ми в рамках цього матеріалу досліджували статуси приватизації ексмонополіста ДП «Укрспирт» (станом на початок вересня 2024 року). Якщо стисло, то ініціатива Президента України мала такі показники:

«В роботі» лишалися такі активи як: Ковалівське, Мартинівське, Дубов’язівське, Залучанське, Підгайчиківське, Новоборовицьке, Маниковецьке і Чемерське МПД, а також апарат управління підприємства.

Чи відбулися зміни у цих статусах? Як адвокат, відповідь надаватиму у такому формулюванні: «мені особисто про будь-які зміни та роботу у цих напрямах нічого невідомо». Натомість час спливає, майно знецінюється, ІНТЕРЕСИ інвесторів втрачаються.

Пропоную детальніше поміркувати ЩОДО ІНТЕРЕСІВ суб’єктів відповідних правовідносин (перелік умовний та може бути змінений будь-ким на власний розсуд).

Отже, тезиси у форматі «суб’єкт інтересу / фокус щодо приватизації» або ж cui prodest (з латини — кому вигідно).

1. Інтереси держави Україна

Вважаю, що держава втрачає від зволікання у завершенні приватизації ДП «Укрспирт». Оскільки невжиття заходів з приватизації не дає можливості отримання бюджетом відповідних коштів від приватизаційних аукціонів. Нагадую, що у попередньому матеріалі, можна простежити усі кореляції між часом, певною подією та економічним ефектом. У цілому маємо 2,5 млрд грн. у бюджет. При старті аукціонів 720 млн грн. Окремо зауважу, що з них маємо близько 1 млрд грн., отриманих бюджетом з 2022 року від продажу НЕПРАЦЮЮЧИХ активів (тобто тих, що не здійснювали жодної господарської діяльності вже багато років, при цьому постійно збільшуючи кредиторку державного підприємства).

Пріоритетний приціл держави – безумовне завершення приватизації, шляхом продажу ДП як єдиного майнового комплексу (ЄМК), тобто фінальний аукціон з продажу активу, або проведення декількох аукціонів з продажу майна окремих виробничих майданчиків (наприклад, майно Ковалівського, Мартинівського, Дубов’язівського, Залучанського, Підгайчиківського, Новоборовицького МПД) та фінал ЄМК (наприклад, апарат управління та Маниковецьке і Чемерське МПД). На мій особистий погляд, обґрунтований досвідом, для держави більш корисним та ефективним є шлях другого варіанту – декілька аукціонів щодо окремого майна МПД та у підсумку - ЄМК.

Нагадую, що інтерес держави також містить у собі, крім іншого, «подальші» податки від господарської діяльності суб’єктів господарювання – переможців торгів, створення нових робочих місць (у тому числі відповідні податкові наслідки роботи кожного працівника).

Отже, інтереси є, і вони значні. Ці інтереси теоретично мають збігатися із інтересами фронтмену держави у приватизаційних процесах, а саме Фонду державного майна України (ФДМУ). Але про їхні[1] інтереси[2] маю зазначити окремо.

2. Інтереси Фонду державного майна України (власне, інтереси чинного менеджменту ФДМУ)

В силу ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» ФДМУ є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна. Також одним із завдань Фонду є сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників (п.7 ч.1 ст.4 Закону).

Разом із тим, припускаю, що пріоритетним для менеджменту ФДМУ можуть бути не інтереси держави, а власні інтереси, зокрема, особисті показники діяльності, що становитимуть фундамент для подальших перспективних посад у рамках апарату державного управління.

З урахуванням дистанції приватизації (старт якої мав місце у 2020 році), тут працюватиме стратегія «якщо історія успішна – це я, якщо невдача – це проблеми попередників». Минулорічний матеріал, крім іншого, надає наочну інформацію щодо заінтересованості очільників ФДМУ у відповідній приватизації.

Власне, історія з Укрспиртом є незрозумілою та ризикованою для резюме чинного менеджменту ФДМУ. Основним ризиком є негативний баланс підприємства (значне перевищення кредиторки над балансовою вартістю активів) з усіма подальшими наслідками, передбаченими ч.6 ст.34 КУзПБ, ризиками ініціатив кредиторів тощо.

Найбільш вірогідною тут напевне була б стратегія «про попередників». Проте, такі попередники «на своїх місцях», тому припускаю, що з метою уникнення конфлікту інтересів буде обраний варіант продажу об'єкта як ЄМК.

Продаж ЄМК державного підприємства у поточному вигляді, на мою думку, не є привабливим для потенційного умовного покупця ДП «Укрспирт» (лот у складі восьми різнобарвних за локаціями та технічним станом МПД, а також апарат управління), що значно зменшує вірогідність успішного продажу та конкурентного приватизаційного аукціону як такого. Відтак зменшує потенційні можливості наповнення бюджету під час війни.

Разом із тим, зазначений варіант може певним чином згладити (якщо не вказувати дієслово «приховати») значні часові втрати на дистанції усього приватизаційного кейсу.

Інтереси менеджменту ФДМУ мають певний збіг з інтересами держави – тому напевне пріоритетним розглядатиметься шлях продажу ЄМК ДП «Укрспирт», при цьому обов’язковим є попереднє проведення аудиту окремих питань діяльності підприємства у частині приватизації з обов’язковим констатуванням критичного стану речей, за якого поточний менеджер ФДМУ приймає кейс в роботу. Бажано із призначенням осіб винних у доведенні… тощо.

3. Інтереси працівників (як окремої категорії кредиторів)

Відповідний колективний суб’єкт розраховує виключно на погашення заборгованості за заробітною платою та отримання нарахувань, що обґрунтовуються порушеннями роботодавцем строків сплати таких коштів.

Власне, джерелом погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства є кошти, які мають направити на рахунок ДП «Укрспирт» переможці відповідних (потенційних) аукціонів з продажу окремого майна підприємства (згідно з п.20 Перехідних положень ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обіг спирту…»).

Принагідно зауважу, що таких аукціонів з 2023 року ФДМУ призначено не було.

Питання кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, з огляду на бездіяльність у цьому напрямку роботи, наразі працівниками не ставилося.

Бажаний фокус приватизації для працівників - це оперативне призначення декількох аукціонів щодо продажу окремого майна МПД і у підсумку ЄМК (оперативність, привабливість для потенційного інвестора, зрозуміла позиція АМКУ щодо концентрації, швидкі гроші на рахунки, розрахунки з працівниками).

4. Інтереси кредиторів

Інтереси кредиторів зрозумілі – отримати кошти у погашення заборгованості.

Пропоную розмежувати кредиторів по умовних групах: працівники, держава (фіскальні, контролюючі органи), контрагенти.

Контрагентів також можна розділити на кредиторів-контрагентів ДП «Укрспирт» та кредиторів спиртових заводів, правонаступником яких є ДП «Укрспирт»* (нагадую реорганізація спиртової галузі досі не завершена).

В цілому, варіанти приватизації, що є пріоритетними для працівників та держави окреслені вище. А щодо пріоритетів для кредиторів-контрагентів можу із впевненістю заявити, що їх влаштує виключно приватизація у форматі продажу Укрспирту як ЄМК. Важлива умова – їх влаштує ВИКЛЮЧНО УСПІШНИЙ АУКЦІОН (тобто такий, що відбудеться). Проте такої гарантії зі спливом значного часу та тривалої бездіяльності цього кейсу їм ніхто надати не зможе.

Аукціон, який не буде успішним обумовлюватиме серйозні ризики для ФДМУ як органу управління державним підприємством, що має певні дискреційні повноваження і обов’язки власника по відношенню до такого активу та його кредиторів.

5. Інші інтересанти та їх бачення

Доречно було б поговорити про інтереси потенційних інвесторів (потенційних учасників аукціонів) та наявних гравців ринку спирту (тобто тих осіб, що вже мають відповідну долю спиртового ринку). Спрощуючи картину скажу, що їхні інтереси мають дзеркальну суперечність. Детально цей аспект проаналізуємо окремо. Він теж дуже цікавий і складний.

Висновок 

Отже, беручи до уваги вищевикладені міркування щодо перспектив приватизації ДП «Укрспирт» через призму інтересів ключових учасників цих правовідносин, маю сміливість припустити, що за наявності пасивної поведінки кредиторів підприємства його чекає шлях спроби приватизації шляхом продажу як ЄМК. Отже, чекаємо.