"Верховний урок" або Як вберегти доброчесність?

Чого все ж таки не вистачає для того, щоб наша судова система, а з нею і вся система правосуддя (з огляду на професії фігурантів скандалу) стала взірцевою і таки здобула високу довіру суспільства?

На тлі гучного корупційного скандалу навколо Верховного Суду, у втомленого війною, але незламного духом суспільства, з новою силою розгорівся запит на виявлення корупціонерів при владі, а також пошук нових способів запобіганню корупції в судах.

Якщо раніше побутувала думка про те, що чесне потрапляння до суддівської професії та високий розмір винагороди є вагомими запобіжниками явища корупції в судах, то після «чорного понеділка» ця впевненість суттєво похитнулась.

То чого ж таки не вистачає для того, щоб наша судова система, а з нею і вся система правосуддя (з огляду на професії фігурантів скандалу) стала взірцевою і таки здобула високу довіру суспільства?

Відповідь на це питання не лежить в площині аналізу конкретного "верховного кейсу". Не знайдемо ми її і в емоційних дописах «фейбучного правосуддя». Для того, щоб знайти її, потрібно вийти за рамки судової системи, за межі юридичних доктрин, за рамки звичних стереотипів, типу «якщо суддя, значить обов'язково хабарник».

Ми маємо звернутись до людини, як наділеної інтелектом, живої істоти, яка є суб’єктом суспільно-історичної діяльності та культури. Ми повинні здійснити спробу розуміння тих процесів, які відбуваються з людиною за умови її наділення владою та потрапляння до певного середовища. При цьому, не лише судовою, але й будь-якою іншою владою, тобто здатністю впливати на поведінку і долю інших людей.

Біологія поведінки – той аспект, який повинен бути врахований при подальшому реформуванні системи. Одним з найвідоміших дослідників цього напрямку в науці є американський нейробіолог професор Стендфордського університету Роберт Моріс Сапольські. В своїх численних працях професор Сапольські досліджує причини доброго та поганого в нас. Чому люди рятують і вбивають? Одні вказуватимуть на гормони, інші - на емоції, треті шукатимуть причини в дитинстві, а четверті в середовищі. І матимуть рацію всі водночас, адже для повної картинки необхідні аргументи з кожної галузі. Галузь нейробіології, тобто та наука, що вивчає процеси, хімію мозку людини в момент вчинення нею дій, може багато пояснити нам про причини поведінки та імпульсів, що за нею стоять.

Професор Сапольські вказує, що свободи волі... не існує та на прикладах з кейсів американського правосуддя доводить про біологічну зумовленість злочинних дій, тобто антисоціальної поведінки підсудних.

Отже, якщо вірити науковцеві, біологічна природа людини і ті хімічні процеси, що відбуваються в неї в голові, зумовлює її вчинки, тобто вибір нею певної моделі поведінки.

Давайте спробуємо зрозуміти, що відбувається в мозку людини, яку раптом наділили владою?

Професор Вищої шкоди суспільної психології у м. Сопоті (Польща) та відомий експерт з психології влади Богдан Войцішке, пояснєю дію влади на людину:

«Влада стимулює структуру нервовової системи, так звану систему нагород. Система нагород – це нейрофізіологічний і психологічний процес закріплення поведінки під впливом позитивних емоцій, спричинених викидом «гормонів щастя» - ендорфінів. Реакція мозку на ендорфіни така сама, як реакція на опіати. Поступово така поведінка стає стійкою рисою особистості та викликає залежність, не гіршу за наркотичну. Сп’яніння від влади – хрестоматійний випадок подібної залежності, її важко позбутися, як і будь-якого іншого джерела задоволення».

Отже, виходить, що отримуючи владу людина зіштовхується з одним з найбільшим випробуванням, яке може пройти.

І помилково буде вважати, що представники влади у розвинутих державах мають імунітет від корупції чи є надлюдьми, які не здатні захопитись своїми повноваженнями.

Недавнє розслідування Wall Street Journal показало, що 131 федеральний суддя не зміг відмовитись від участі у 685 судових процесах з 2010 по 2018 роки, пов’язаних з компаніями, в яких вони або їхні сім’ї мали акції.

Тобто виходить, що третина наділених владою суддів не змогли б встояти перед спокусою скористатись нею у власних інтересах. В Україні подібні дослідження взагалі не проводяться, з огляду на вже наявний діагноз тотальної корумпованості системи.

Більш того, професор Войцішке впевнено заявляє, що думка про те, що добра і чесна людина має імунітет від розбещення владою, є наївною. Влада псує всіх. Для цього навіть не потрібно постійно її реалізовувати, а достатньо бути просто переконаним у її наявності, щоб почалися дегенеративні зміни в мозку. 

Що може допомогти людині (не лише судді) встояти перед владною спокусою?

На мою думку, зміст відповіді на це питання якраз  має складати «план дій» на наступні декілька років.

В 2015 році під час провіді в П’ятницькій Церкві (Чернігів), настоятель храму запевняв приходжан, що не кожному судилось проходити і успішно пройти випробування владою. Влада робить з людей рабів, і рабство це – духовне. Влада ілюзорна та є по суті найбільшою спокусою в земному житті людини.

Отже, як ми бачимо, релігія є одним із запобіжників прагнення до абсолютизації влади. Розуміння того, що влада не є даром небес, а за своєю суттю є найбільшим випробуванням, змушує людей бути стриманими, не насолоджуватись нею.

Однак не лише релігія, але й мораль, яка багато в чому на ній засновується, вчить нас протистояти спокусі піддатись владним нездоровим амбіціям. Коли ми говоримо про етичні та моральні цінності, ми маємо на увазі людину, яка здатна протистояти неправомірним вигодам, якими так люб’язно фортанує влада. Свідомо відмовитись.

Але з позиції нейробіології, має щось статись, щоб утриматись від потрапляння в дофамінову владну залежність. І це щось, у кожного своє насправді. По суті, це віддалена «система нагород», яка може настати колись в майбутньому. За Робертом Сапольські, людина чи не єдина жива істота, яка здатна чекати дуже довго на винагороду, трудитись, терпіти, і чекати.

Для релігійних людей такою винагородою часто слугує перспектива вічного життя в раю. Для нерелігійних – добра репутація в суспільстві, добра пам’ять нащадків.

В тому разі, якщо віддалена система нагород в силу різних факторів не викликає інтересу конкретної людини, абсолютно дієвою виступає можливість настання негативних наслідків за вчинення незаконних дій. Це той момент, коли розуміння невідворотності покарання грає ключову роль у виборі людиною конкретної моделі поведінки.

Безперечно, нейробіологія дуже динамічна наука і скоро ми дізнаємось чимало нового про те, що мотивує людей щось робити або утриматись від якихось дій. Разом з цим, цих відповідей цілком достатньо для генерації плану дій щодо викорінення корупції не лише в судовій, але й в інших гілках влади. 

В силу останніх подій, має бути розуміння того, що є недостатнім, щоб на суддівські посади потрапляли чесні та порядні люди.

Потрібно домогтись того, щоб ці чесні та порядні люди такими і залишились при взаємодії з іншими людьми системи, і звичайно при прямій взаємодії з владою.

Адже вирішення людських доль, прийняття рішень щодо розпорядження власністю інших людей, великих корпорацій, ухвалення рішень, які впливають на подальше правозастосування до тисяч і тисяч подібних ситуацій, безумовно є владою, яка поступово впливає на свого носія.

Наразі діє чимало запобіжників потрапляння в судову систему зіпсованих владою людей (яких ще іменують недоброчесними), однак окрім правил професійної етики майже не існує дієвих запобіжників псуванню доброчесних людей системи. 

Є очевидним, що доброчесні судді наразі працюють в судовій системі і на їх збереження також має бути направлені всі зусилля дотичних до судової реформи інституцій.

Як тільки ми отримаємо критичну більшість таких людей в системі, вона почне активно трансформуватись зсередини. 

Одним зі шляхів досягнення цієї мети може бути введення проходження обов’язкового психологічного тестування з розумною періодичністю для діючих суддів системи. У випадку виявлення незначних відхилень та розладів поведінки як захід реагування може бути застосоване тимчасове відсторонення від посади з проходженням спеціального навчального курсу.

Цей курс має бути направлений на глибинність розуміння моральних та етичних якостей, постулатах етичного лідерства в суспільстві, заснованого на високому авторитеті суддівської професії. 

І звичайно ж, по паралелі має працювати ефективно антикорупційна вертикаль. Ефективність превенції злочину вже давно доведена в практичній площині та не є науковою гіпотезою. 

Окрім того, для посилення протистояння проявам владозалежності варто внести зміни, за яких присяга судді має зачитуватись прилюдно, індивідуально, і не обов’язково в особистій присутності Президента (як зараз), однак з обов’язковим промовлянням та усвідомленням її слів суддею. Присяга має перед Народом складатись, а не перед президентами. 

Справедливості заради потрібно зазначити, що дотичними до "верховного скандалу" були не лише судді, але й адвокат та нотаріус. Тобто представники майже всього спектру правничої професії.

Видається досить дискусійною наявність різних вимог до доброчесності суддів та інших правників. Про систему правосуддя потрібно говорити системно.

Відповідно має існувати єдиний і незалежний орган, який би був уповноважений на регулярній основі проводити психологічне тестування на виявлення моральних та етичних якостей не лише у суддів, але й у адвокатів та прокурорів. Хоча ця ідея поки що виглядає не надто реалістичною, до поки існує 50 відтінків доброчесності серед усіх правничих професій… 

На завершення, в контексті вищезазначеного, хотілось би запропонувати переосмилити ці рядки Молитви судді: 

«Яку жахливу й важку ношу ти поклав на мої плечі, Боже!

Допоможи мені, Боже…щоб велич цієї посади не спокушала мене!

Що не охопила мене гордість чи пиха. Щоб не вабила мене спокуса…

Суди мене, як Бог. Я судив як людина» 

Суддя – людина. І наше завдання зробити так, щоб суддями ставали найчесніші з нас, найсправедливіші, і залишались такими від початку до кінця своєї діяльності.