Неприбуття обвинуваченого в суд (витяги з практики ЄСПЛ)

Довідка про стан здійснення судочинства в Україні за перше півріччя 2018 року передбачає, що в контексті кримінального судочинства, найбільш поширинеми причинами відкладення судового розгляду були неприбуття обвинуваченого - всього 42 684 випадки.

Відповідно до статті 323 Кримінального процесуального кодексу України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Така позиція законодавця та осіб, що застосовують право (в даному випадку суддів) пов’язана із необхідністю дотримання стандартів справедливого судочинства.

Підсилення аргументації обґрунтованості відкладення розгляду справи через неприбуття обвинуваченого засвідчується і практикою Європейського суду з прав людини, так як згідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Важливою в даному випадку була справа ЄСПЛ Case of Mihelj v. Slovenia. Справа стосувалася того, що на думку заявника, розгляд справ за його відсутності порушив його право на справедливий судовий процес. Згідної даної справи, Європейський суд нагадує на неухильному дотриманні положень статті 6 Конвенції. Подробиці правопорушення відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, оскільки це складає фактичну та юридичну основу обвинувачення проти порушника. Завдання Суду полягає в тому, щоб визначити, чи був досягнутий результат, якого вимагає Конвенція. У зв'язку з цим, наявність ресурсів, передбачених національним законодавством, повинна бути ефективною, коли особа, "обвинувачена в кримінальному правопорушенні", не відмовляється від свого права виступати і захищати себе, а також не прагне уникнути судового розгляду.

Згідно довідника Ради Європи (в структуру якої входить Європейський суд з прав людини), судовий процес з використанням принципу in absentia (тобто без участі обвинуваченого) може бути дозволений у наступних випадках: 1) офіційні представники влади зробили найбільші зусилля для відслідковування обвинуваченого і поінформували про подальші слухання; 2) сторони, які обвинувачуються зберігають право на повторний судовий процес у випадку своєї нової появи (справи Colozza v. Italy та Krombach v. France).

Важливість дотримання вищезазначених положень буде сприяти виконанню завдань Кримінального процесуального кодексу України, передбачених статтею 2 Кодексу, де зазначається, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.