Підручника не буде, або чому їх мають обирати вчителі

Хто обирає підручники - тисячі вчителів чи кілька людей?

Незабаром розпочнеться додатковий конкурсний вибір підручників з історії для 11 класів. Педагоги з усієї країни зможуть ознайомитися з електронними версіями навчальних видань, переглянути їх презентації, а потім оберуть ті, які їм найбільше сподобалися.

Але ще до початку конкурсу вже маємо результат — наступного року випускники навчатимуться без підручника «Всесвітня історія» Олександра Гісема та Олександра Мартинюка. Видання, яке отримало схвальні відгуки від багатьох педагогів і високу оцінку від незалежних фахівців, не візьме участь у конкурсному виборі. Бо, попри всі запевнення, що підручники мають обирати лише вчителі, насправді це робить невелика експертна комісія ІМЗО. І гриф від МОН отримують видання, які ІМЗО хоче бачити в наступному етапі.

Як це працює?

Відповідно до Закону «Про освіту» саме вчителі мають визначати, за якими підручниками навчати дітей. Це цілком справедливо. Адже якщо вчителю ми довіряємо найцінніше — наших дітей, то й вибір інструментів навчання маємо делегувати саме педагогу, а не комусь іншому. Однак є нюанси.

Перед оголошенням «дозволеного переліку» підручників збираються експерти спеціальної комісії ІМЗО з історії, щоб перевірити рукописи на відповідність шкільній програмі, надати зауваження та рекомендації видавництвам. Після цього підручник нарешті може брати участь у конкурсному відборі, де видання обирають вже самі педагоги.

То в чому ж проблема? По-перше, до конкурсу допускаються підручники, яким МОН надало спеціальний гриф. Однак отримавши гриф «Рекомендовано Міністерством освіти та науки», підручник уже не може бути зміненим. Навіть якщо педагоги під час оцінювання даватимуть зауваження та рекомендації для покращення видань, ні автор, ні команда видавництва не зможуть нічого зробити. Саме тому чимало видавництв, зокрема й «Ранок, ще до початку офіційного конкурсу запрошують до оцінки своїх підручників незалежних наукових експертів і педагогів. Від них ми отримуємо об’єктивні коментарі та покращуємо видання безпосередньо до відбору.

Друга проблема полягає в тому, що хоча право вибору нібито залишається за вчителями, насправді ж під час конкурсу вони обирають лише те, що їм пропонує ІМЗО та МОН. Тобто замість того, щоб переглянути умовно десять підручників, педагоги можуть оцінити лише три видання, що отримали гриф і були допущені до конкурсу. Решту відсіює невелика «експертна» комісія ІМЗО, часто з грубими порушеннями та некомпетентними висновками.

Замість того, щоб допомогти видавництвам й авторам покращити навчальні книжки й дозволити вчителям обирати більше видань, члени комісії вважають, що їх роль — «дозволяти та забороняти». Згідно з положенням «Порядку надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам», експерти мають надати «чіткі та обґрунтовані зауваження, що мають бути опрацьовані». Отже, це не означає, що рукопис може бути відхилений через думку одного експерта, без жодних фактів і роз’яснень. Натомість комісія має дати рекомендації, які видавництво зможе опрацювати й покращити видання до початку конкурсного вибору. На жаль, де-факто система працює інакше.

Що буде з «недопущеними» підручниками?

Підручники, які не пройшли «відбір» кількох членів спеціальної комісії ІМЗО та не отримали гриф, не можуть пройти до наступного етапу, власне до конкурсного вибору. Їх не зможуть побачити й оцінити вчителі, навіть якщо пілотні проєкти цих видань вже отримали високу оцінку від незалежних експертів і педагогів-практиків, які мали нагоду попрацювати з ними.

Але схоже, що думка самих вчителів не особливо цікава представникам ІМЗО та МОН. Зокрема, їхні експерти вирішили не надавати гриф підручнику «Всесвітня історія» Гісема та Мартинюка, а відтак, не допускати його до конкурсу, при цьому не назвавши жодної обґрунтованої причини.

Як вважаєте, чи об’єктивною є заборона брати участь у конкурсі тільки через те, що в підручнику немає завдань із використанням штучного інтелекту? Навіть технічну команду видавництва це шокувало.

І це лише одне з незрозумілих пояснень. Уже не вперше проходимо через подібні ситуації, які свідчать про упереджене ставлення до видань збоку комісії. Складається враження, що експерти просто вирішили «усунути» конкурентів, тому так недолуго шукають привід відмовити іншим в участі в конкурсі.

Що потрібно робити?

Очевидно, що нам потрібно змінювати підхід до конкурсного вибору підручників і зробити так, щоб він був максимально прозорим і справедливим.

По-перше, вибір навчальних видань насамперед має бути за вчителями, у чому переконався ще раз після цього випадку. А фахівці МОН та ІМЗО повинні проводити неупереджені оцінювання підручників і надавати справедливі зауваження та рекомендації для покращення видань, а не забороняти брати їм участь у конкурсному виборі без об’єктивних на те причин.

По-друге, варто змінити положення про надання грифа навчальним виданням. Його підручник має отримувати лише після того, як завершено конкурсний вибір і проведено оцінювання від експертної комісії ІМЗО. Тільки тоді, коли видання доопрацювали та покращили відповідно до всіх зауважень, отриманих під час конкурсу, йому можна надавати спеціальний гриф «Рекомендовано Міністерством освіти та науки».

По-третє, відмовляти в наданні грифа потрібно лише за порушення навчальної програми, законодавства України та інших документальних вимог із конкретними й розлогими аргументами та підтвердженими фактами порушення. Будь-які інші причини — це лише упереджене ставлення або некомпетентність комісії та порушення збоку самих експертів.

Наостанок: необхідно створити чорний список недоброчесних фахівців, які не зможуть знову ставати членами експертних комісій ІМЗО й брати участь в оцінюванні. Експерти, які порушують положення Закону «Про освіту», «Порядку надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам» й інших наказів, які надають несправедливі й необґрунтовані висновки, мають бути виключені зі спеціальної комісії ІМЗО.

Лише за таких умов конкурсний вибір підручників дійсно буде відкритим і чесним. Зараз видавництво «Ранок» разом із Національною освітньою асоціацією готує звернення до Міністра освіти з проханням втрутитися в цей конфлікт. Сподіваємося на перерозгляд рішення або принаймні на об’єктивні висновки від експертної комісії.

А ще маємо надію на те, що після цього випадку МОН нарешті перегляне підхід до конкурсу підручників і зробить все, щоб подібні історії більше не повторювалися.