Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
22.12.2016 14:10

Витрати на правовому допомогу – компенсуються чи ні?

Керуючий партнер Trustme Law Firm, голова комітету UNBA NextGen, заступник голови комітету з інтелектуальної власності НААУ

Судові витрати – витрати, що несе сторона при розгляді спору. До таких витрат можна віднести: судовий збір; витрати на проведення судової експертизи; витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг

Судові витрати – витрати, що несе сторона при розгляді спору. До таких витрат можна віднести: судовий збір; витрати на проведення судової експертизи; витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, правової допомоги та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідні норми про судові витрати передбачені главою 8 ЦПК та розділом VI ГПК.

Відшкодування витрат на правову допомогу в господарському процесі мають певні особливості, у порівнянні з цивільним процесом. Наприклад, у господарському процесі, відшкодування витрат на правову допомогу можливе лише за умови, що таку правову допомогу надавав адвокат. Таке обмеження передбачене статтею 44 ГПК, яка визначає склад судових витрат в господарському процесі, і в якій зазначено, що до складу судових витрат входять послуги саме адвоката. Таку ж позицію висловив і Вищий Господарський Суд України в Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України № 7 від 21 лютого 2013 року, в якій зазначено, що до складу судових витрат входять послуги адвоката. В разі, якщо в господарському процесі інтереси особи представлялись не адвокатом, то суд відмовляє у задоволенні вимог щодо компенсації судових витрат на правову допомогу.

У цивільному процесі допускається відшкодування витрат на правову допомогу, якщо її надавав не лише адвокат, а й інший фахівець у галузі права (ст. 84 ЦПК). Проте, згідно із ст. 56 ЦПК особа, що надає правову допомогу, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Відповідну позицію можна побачити у п. 11 Постанові Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК».

Також відмінністю відшкодування витрат на правову допомогу у господарському процесі є те, що відсутні обмеження щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу. Але слід звернути увагу на наявність вимог щодо розумності, необхідності та обґрунтованості понесених витрат. Так, Вищий Господарський Суд України, розглядаючи справу № 908/6131/14, підтримав позицію суду першої та апеляційної інстанції, які визнали розмір судових витрат на правову допомогу, які позивач просив відшкодувати, завищеними. Згідно договору про надання правової допомоги в господарському процесі укладеного між позивачем та адвокатом, вартість послуг з надання правової допомоги у цьому господарському процесі складає від 10% до 30% від загальної суми позовних вимог позивача до відповідача на момент укладення цього договору.

При вирішенні питання про визначення розміру судових витрат на правову допомогу, суди нерідко використовують судову практику Європейського суду з прав людини. Прикладом цього є ухвала Вищого Господарського Суду України по справі № 910/17635/15, у якій суд посилається на п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Європейський суд з прав людини при розгляді зазначених справ зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Використовуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, при розгляді справи № 910/17635/15, Вищий Господарський Суд України зазначив, що враховуючи принципи співрозмірності та розумності судових витрат та те, що справа не є складною, поданий скаржником відзив на касаційну скаргу практично відповідає відзиву на апеляційну скаргу, відсутність обґрунтування формування гонорару адвоката, судові витрати у розмірі 3 000,00 грн. не є неминучими, а їх розмір не є обґрунтованим саме в обумовленій у договорі про надання правової допомоги від 08.06.2015 в редакції додаткового договору від 25.03.2016 № 2 та фактично сплаченій сумі. Судова колегія вирішила за необхідне покласти на відповідача понесені скаржником судові витрати в суді касаційної інстанції в сумі 1 000,00 грн.

В цивільному процесі існують обмеження щодо розміру витрат на правову допомогу, які передбачені ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Згідно з цим Законом, розмір компенсації не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Незалежно від форми судочинства, до всіх судових витрат щодо яких висувається клопотання про їх відшкодування, ставиться вимога про їх документальну доведеність.

Вищий Господарський Суд України, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу у справі № 904/2236/16, зазначив, що у зв’язку із відсутністю достатніх доказів понесених витрат та документів, які підтверджували б факт надання правової допомоги саме адвокатом, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви про вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Доволі цікавою є позиція по справі № 908/1051/16 щодо вимог до документів, якими підтверджуються судові витрати на правову допомогу. Судом було задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 290 240,08 грн за виконані роботи в повному обсязі. Після задоволення позову позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про відшкодування судових витрат на правову допомогу. Розглянувши цю вимогу суди відмовили у задоволенні вимоги позивача про відшкодування судових витрат на правову допомогу. Свою позицію суди обгрунтовували тим, що документи, які були надані позивачем до суду не підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою (договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2016 року, укладений між позивачем адвокатом Колядою А.С., не містить посилань про надання правової допомоги саме по справі № 908/1051/16), а також не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату, оскільки оплата таких послуг за зазначеним договором була здійснена позивачем на користь отримувача – іншої особи. У зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що зазначені витрати не є витратами на послуги адвоката та відповідно не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

У зв’язку із зазначеним вище можна зробити висновок, що для задоволення вимог щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, слід дотримуватись ряду вимог ЦПК та ГПК, наприклад, щодо:

- обґрунтованості, розумності, необхідності витрат на правовому допомогу;

- документальної доведеності витрат (договір на правовому допомогу, зазначення номеру справи, докази здійснення оплати за послуги, звіт щодо витраченого часу на послуги тощо);

- при наданні послуг фахівцем у галузі права у цивільному процесі необхідно дотримуватися ст. 56 ЦПК, у тому числі отримати відповідну ухвалу про допуск особи;

- у господарському процесі надання правової допомоги повинно здійснюватися адвокатом, у тому числі дотримуючись вимог до документів згідно рішення ВГСУ по справі № 908/1051/16.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]