Візова ейфорія

В політичному та суспільному дискурсі набирає оборотів істерія з приводу прийняття пакету «візових законів». Постійно наголошується, що це  – єдиний шлях для лібералізації візового режиму між Україною та ЄС. Позитивні результаті у голосування за закони із «візового пакету» вважаються майже панацею, яка враз може вилікувати всі недоліки політичної системи України, включаючи корупцію, слабкість судової та правоохоронної системи, неефективність економіки тощо.

Складається враження, що законодавчі зміні, які від нас вимагають західні партнери, вирішать всі проблеми України і стануть головною перемогою діючої влади. Однак один лише текст на папері ніколи не був  ідентифікатором справжніх змін. Ухвалення Верховною Радою необхідних законопроектів – лише перший етап на шляху до якісних трансформацій. Не є перемогою подолання протиріч у парламенті та одностайне голосування. Більше того, такі суперечності не припустимі, коли приймаються рішення, здатні рішучим чином  вплинути на майбутнє України.

Не можна зупинятися лише на прийнятті законів - завдання полягає в їх реалізації. Те, що сьогодні ухвалила Рада, не може бути кінцевою метою. Наступним кроком повинно стати реальне проведенням реформ у відповідних областях. Тільки тоді законотворчість не буде простим замилювання очей суспільству і ЄС. У свою чергу, стимулювати зміни в країні має громадськість, від якої вимагається підвищити вимоги до чиновників та політиків, які не повинні зупинятися на шляху реформ, видаючи за перемогу необхідні робочі моменти.