Сьогодні як на законотворчому, так і на політичному рівні Україна переживає кульмінацію стратегічного процесу втілення заходів задля впровадження безвізового режиму з Європейським Союзом. Безумовно, в разі успіху даний крок означатиме не лише можливість для українців безперешкодно потрапляти до країн ЄС, а й буде надзвичайно важливим сигналом готовності європейської спільноти надалі зближатися з нашою державою .
Проте наразі існує чимало серйозних перешкод для досягнення поставленої мети. Насамперед, до них належать боротьба з корупцією, часткове реформування сектору безпеки, забезпечення громадського порядку в країні тощо. Над цими проблемами зараз ведеться інтенсивна робота, якій сприяє наявність чіткої політичної волі. Звісно, наші європейські партнери свідомі того, що зашкарублу корупційну систему в Україні неможливо викоренити за один місяць чи рік. Тому сьогодні нашим пріоритетом є створення дієвої інституціональної структури, яка не імітуватиме, а системно знищуватиме корупційну складову в усіх сферах суспільного життя.
Однак, на мою думку, головним стримуючим фактором для надання Україні безвізового режиму з боку європейського товариства є невирішеність конфлікту на Донбасі. Ця вимога не прописана в Плані дій візової лібералізації, але підвішений стан справ на Сході країни неодмінно застерігатиме лідерів ЄС від скасування візового бар’єру з нашою державою. Це очевидно, адже Європа страждає від найбільшої мігрантської кризи за всю історію, яка вже похитнула солідарність Європейського Союзу. Тому відкрити кордон для країни, де будь-якої миті може спалахнути масштабна війна і звідки емігрують сотні тисяч біженців, Брюссель не наважиться без впевненості в остаточному врегулюванні ситуації на Донбасі.
Тому слід розуміти, що імплементація технічних вимог ПДВЛ, прийняття відповідних законів, створення Антикорупційної прокуратури та Нацагенства з повернення активів - все це необхідно ефективно втілити в життя. Але реалізація вказаних дій має розглядатися не як верх наших зусиль, а, радше, як необхідний мінімум, таке собі домашнє завдання на спритність. Реальний план максимум полягає у досягненні ключової для України мети – забезпеченні миру в суспільстві з гарантіями його непорушення.
З іншого боку, якщо ЄС таки наважиться скасувати візовий режим для Києва, то це буде гарним знаком для нас. Його зміст може полягати в тому, що європейські лідери рішуче налаштовані присікти спроби Кремля розпочати новий виток бойових дій в Україні. Так це чи ні, ми зможемо побачити виключно після відмінного виконання свого «домашнього завдання».