Хто ті «миші», що з’їли мільярд бюджетних коштів?

Існує один бородатий, але дуже влучний жарт: «Зібрав  колгосп 50 тон зерна . Прийшов час здавати, а є лише 20 тон. Почали з'ясовувати  – де решта? А голова колгоспу на новому «Лексусі» відповідає: « Та нема, миші з’їли».

Не дарма говорять, що всі анекдоти походять з життя.

Днями керівник Державного агентства резерву Вадим Мосійчук провів виїзну нараду з керівниками регіональних підприємств Держрезерву, на якому звітував про результати проведеного аудиту підрозділів відомств. Серед запрошених був і міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус .

Результати аудиту виявили значні недостачі зернових. Усього, безслідно «зникли» більше 250 000 тон, що утворює дірку у державному бюджеті в розмірі 800 млн. грн. За результатами аудиту були зафіксовані усі порушення у період з 2001 по 2013 рік. Темний шлейф тягнеться за усіма керівниками цієї структури, але наймасштабніші недостачі викрили в 2003-2004, 2010-2011 і 2012 роках. Як показують документи, зерно розкрадали за найрізноманітнішими схемами, залежно від апетитів та фантазії, а іноді доходило й до смішного – його просто виносили в мішках.

Цікаво, що попри зміни влади та обізнаність керівництва про недостачу, воно воліло не афішувати цих гучних цифр. Таким чином, жодних підстав шукати винних та притягати їх до відповідальності не було.

Виникає логічне запитання, чому протягом такого тривалого часу не було проведено жодного аудиту? Навіть зараз держава отримує такі колосальні збитки, а влада говорить лише про «оздоровлення» Держрезерву.  Ми маємо конкретні факти розкрадання державного майна, але ніхто не порушує кримінальних справ, не розпочинає розслідувань. Невже суспільство так і проковтне це?

В цій ситуації, впровадження електронної системи обліку зерна – наднеобхідний крок. В майбутньому це дійсно унеможливить масштабне розкрадання. Утім, це жодним чином не вирішить минулих проблем. Усі ми знаємо, що одним з головних запитів українського суспільства є справедливість – винні мають бути притягнуті до відповідальності. Тільки тоді суспільство усвідомить, що за порушенням слідує покарання й охочих поживитися за державний кошт суттєво поменшає. Інакше, ми постійно будемо пожинати «урожай» махінацій.