Легалізація грального бізнесу – хто проти кого?

Скоро буде рік, як Президент пообіцяв легалізувати гральний бізнес. Чому цього не відбулось і чи є винуваті?

Пройшло вже більше місяця з тих пір, як країна пішла на карантин. Як на мене – це був дуууже неоднозначний і емоційний крок влади, але вішати всіх собак на В.Зеленського, я б все ж не став.

Хоч він і несе політичну відповідальність за дії та бездіяльність Уряду Гончарука, але все ж слід відзначити, що на відміну від багатьох блогерів економістів, він не закликав українських підприємців продавати медичні маски за кордон, і не він не перекрив вивіз медзасобів за межі України.

Але попри всю дискусійність питань введення карантину відкритим залишається, що робити після його скасування, ну або просто, що робити громадянам і державі, як одним вижити, а іншим залучити гроші в бюджет. За три місяці ми маємо падіння промислового виробництва на 45%, недоотримання грошей в дохідну частину бюджету, яка вже перевалила за десятки мільярдів гривень, ну і дефіцит в бюджеті у розмірі близько 200 мільярдів.

Ситуація близька до катастрофічної, адже мало створити Фонд боротьби з наслідками COVID-19, треба його ще й наповнити живими грошима. А взяти їх поки немає звідки. Приватизацію Уряд відверто провалив, ринок землі запрацює лише наступного року, і то поки не факт, доходи від спецконфіскації статків корупціонерів поки що також знаходяться на папері, а питання легалізація грального бізнесу зависло в профільному Комітеті.

І, на скільки я розумію, там досі не можуть визначитись, яка ж модель має стати базовою, модель загальних правил для всіх, або все ж збереження касти привілейованих «лотерейників». Тобто чи піде держава шляхом розвитку інклюзивності, де прогрес базується на вільній конкуренції, або все ж переможуть ексклюзивні інститути, які базуються на монополії тих, хто зумів домовитись із «владною кришею».

І це суто українська звичка, декларувати європейськість, але при цьому намагатись втілити в усі сфери життя та економіки методи бананових автократій.

Хотів би зазначити, що монополія «лотерейників» погана не тим, що це лотереї, або навіть не тим, що більша частина операторів мають російське походження. Вона погана тим, що під її прикриттям десять років квітнула найбільш ублюдошна форма геймблінгу, без захисту інтересів гравця та держави із постійним збагаченням лише прокурорів, поліцейських, та виведенням доходів в офшор. І як на мене, зараз вже не може стояти питання, чи буде збережені привілейовані позиції лотерей, має стояти лише одне питання: «Коли нарешті Верховна Рада України зреалізує обіцянку Володимира Зеленського і запустить адекватний легальний гральний бізнес в країні». Бо поки що складається враження, що із державних структур тільки Офіс Президента, ну і можливо Міністерство фінансів України дійсно зацікавленні у легалізації грального бізнесу.

Слід зазначити, що попри всі публічні заяви В.Зеленського і ОП, питання легалізації почало пробуксовувати ще на рівні розробки законопроекту. Уряд Гончарука підготував на стільки недолугий законопроект, що Парламенту знадобилось декілька місяців на його доопрацювання, та прийняття у першому читанні. І хоч це і не є екстраординарною ситуацією, коли законопроект доробляється, але через те, що був згаяний час зараз, питання із легалізацією, яке мало бути вирішене до січня 2020 року досі у підвішеному стані. 

Попри любов наших політиків до колективної відповідальності, саме в питанні визначення остаточної редакції до другого читання законопроекту №2285-д відповідальність лежить на Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, а якщо більш конкретно, то на Данилі Гетманцеві. Саме від нього, починаючи із січня (прийняття в першому читанні) залежить якість і оперативність підготовки законопроекту до другого читання. Адже за той час, що минув  можна було не тільки проконсультуватись з усіма зацікавленими операторами ринка, а вже підготувати і затвердити текст до другого читання, і на кожній погоджувальній раді задовбувати Разумкова вимогою внести законопроект в зал.  Якщо цього всього не відбувається, то або законопроект вже занадто ретельно готують, ну або Д.Гетманцев трохи не розуміє чим має займатись на своїй посаді.

Повторюсь, питання грального бізнесу та його легалізації вже давно вийшла за межи дискусії треба чи не треба. Треба. Залишилось нарешті визначитись, як саме запустити ринок, щоб і держава отримала свої оспівані 4,2 млрд.грн., і інвестори були в рівних умовах і гравці захищенні. По іншому воно не взлетить…