Спротив цивільних. Як підтримати людей в окупації
Що відбувається з національною свідомістю в окупації?
Після того, як ворог захоплює територію, його наступна задача – захопити населення, і мова йде не тільки про фізичне захоплення та обмеження можливостей для переміщення. Найцінніше – це національна ідентифікація українців. Тобто через страх, залякування та ІПСО ворога роблять все для того, щоб місцеві зневірилися у перемозі.
Блокування зв’язку, телебачення та радіо, ізоляція від соцмереж спричиняють інформаційний вакуум. Населення відривається від української реальності, не бачить як звільняються території і короткі зідзвони з родичами в Україні через vpn стають єдиним джерелом інформації про те, що насправді відбувається. Більше того, складно прямим текстом передавати новини або розповідати про волонтерську діяльність. Люди вигадують кодові слова для спілкування.
Це тиск, який відчувається навіть в повітрі, призводить до того, що цивільні можуть втратити надію та віру, але саме цивільне населення – найпотужніша зброя проти спроби окупантів загарбити українську націю, культуру та гідність.
Як проходить спротив цивільних в окупації?
Один з найпоширеніших методів волонтерів – поширювати національну символіку. Виклик в тому, що за наявність прапору, гербу окупанти можуть вбити. Придбати український прапор в окупації неможливо. Навіть неможливо придбати тканину наших кольорів. Окупанти беруть волонтерів в полон та продовжують знищувати все українське. У цій боротьбі наші хлопці та дівчата не зупиняються та максимально проявляють свою креативність. Навіть з кольорових поліетеленових пакетів (синіх та жовтих) вони роблять національні стрічки спротиву, які розвішують всюди, де є можливість. Хочеться підкреслити, що кожна синьо-жовта стрічка в окупації – це куля в бік ворога. Для цивільних, кожна синьо-жовта стрічка – це надія на перемогу.
Приведу в приклад історію Анни (ім’я змінено в цілях безпеки), жительки Херсонщини. Вона жила в одному з сіл, яке потрапило під російську окупацію під час повномасштабного вторгнення. Анна не змогла зрозуміти, як ворожі війська можуть насильно входити на її землю і руйнувати життя її співвітчизників.
Хоча Анні вже було 56 років, вона вирішила чинити спротив. Вона почала розвішувати синьо-жовті стрічки на вулицях і дорогах свого села, щоб показати свою підтримку українській державі і висловити свій протест проти окупації. Вона також долучилася до місцевих груп опору, що організовували акції спротиву.
Але ситуація погіршувалася і Анні довелося переховуватися від окупантів, щоб уникнути репресій та вигнання з дому. Вона прожила в страху і нестабільності протягом кількох місяців, доки нарешті її син, який працював в іншому місті України, допоміг їй вибратися з окупованої території.
Не дивлячись на довге перебування в окупації, Анна була повна надії на майбутнє. Вона була вдячна своєму синові і знала, що далі вони будуть докладати зусиль, щоб привернути увагу світу до російської агресії та підтримувати співвітчизників на окупованих територіях. Наразі син Анни – активний волонтер та займається доставкою гуманітарної допомоги на деокуповану територію Херсонщини.
Як підтримати спротив українців?
Всі інформаційні кампанії, пости на особистих сторінках, виступи публічних осіб сприяють мотивації цивільних чинити спротив.
Наприклад, наш фонд на звільненому правобережжі Херсонщини розмістив зовнішню рекламу на підтримку окупованих територій.
Спілкування з людьми в окупації будь-яким можливим каналом комунікації – це не просто зв’язок та підтримка близької людини, це привід нагадати, що ЗСУ вже поруч.
Можна розмірковувати, що слова підтримки мешканці в окупації не прочитають, адже там інформаційна блокада. У цьому є логіка, але чим більше громадськість підіймає історії окупації, тим більше ми займаємо інформаційного простору та привертаємо увагу не тільки українських політиків та лідерів, а й небайдужих людей з-за кордону, які зможуть об’єднатися навколо допомоги Україні.
Наша задача – підтримувати максимально спротив цивільних, адже це один з прикладів найпотужнішої зброї проти ворога.
- Леся Українка: як англійська література заговорила українською – всупереч заборонам Інна Лукайчук вчора о 15:28
- Як активному споживачу приєднати та використовувати установки зберігання енергії Світлана Камєнєва вчора о 12:03
- Київ більше не задає ціну. Як дешевий квадрат у передмісті змінює правила гри Антон Мирончук 18.12.2025 18:17
- Правило "спідньої білизни" в бізнесі. Як ваша відвертість непомітно руйнує кар'єру Олександр Висоцький 18.12.2025 11:43
- Автоматизація проти ілюзії зайнятості: як повернути час для стратегічної роботи Олександр Скнар 18.12.2025 08:45
- Розбір законопроєкту №12439: важливі зміни для бізнесу щодо обшуків і арештів Роман Тулін 17.12.2025 18:02
- Як зареєструвати народження чи смерть родича з окупованих територій України Віра Тарасенко 17.12.2025 15:10
- Грантові заявки ОМС: чому класичний NGO-підхід не працює для громад Олександра Смілянець 17.12.2025 12:55
- Декалог перемоги і миру: що треба пам'ятати Анастасія Розлуцька 17.12.2025 10:12
- Про пристрасть депутатів до повторення старих помилок Олег Пендзин 17.12.2025 09:20
- Спалах з Півночі Євген Магда 17.12.2025 09:07
- Мотивація без натхнення: що працює, "коли немає сил хотіти" Тетяна Кравченюк 16.12.2025 17:19
- "Корисна дура" чи свідома роль? Георгій Тука 16.12.2025 15:35
- Дострокове зняття догани з працівника Альона Прасол 16.12.2025 14:53
- Виселення за борги: міфи, реальні загрози для боржника Павло Васильєв 16.12.2025 12:58
-
Голова НБУ особисто приніс ветеранові картку в лікарню
Фінанси 55877
-
Круте піке. Чому в Києві різко подешевшала оренда квартир
Бізнес 10206
-
Вперше з’явилися зображення нової української ракети "Барс"
Технології 6807
-
Нові власники "Гулівера" програли перший раунд у суді: у паркінг зайшов старий орендар
Бізнес 6674
-
Нацбанк анонсував зміну іпотечної програми "єОселя" з 2026 року
Фінанси 5581
