Інформаційна війна Росії проти Європі, хто переможе?
Росія активізує інформаційну війну: замість танків — тролі, пропаганда й дезінформація. Україна та Європа мають дати системну відповідь.
За останні місяці ми побачили різку активізацію російської пропаганди та російських тролів у соцмережах. Інформаційна війна стала найбільш активною з початку 2022 року. І тому є декілька поважних причин.
Перше. Звичайна війна зайшла практично у глухий кут. Жодна зі сторін не здобула рішучої переваги на фронті. Переповзання російських окупантів від одного дому до другого і захоплення чергових 100-200 метрів за добу - це не наступ. Експерти вже порахували, що такими темпами до кордонів Польщі російські війська дійдуть за 107 років. І це ще оптимістичний сценарій, бо вони ще навіть не зайняли жодного міста з мільйонним населенням. Таким чином, сторони фактично переходять до позиційної війни часів I Світової війни. І це надовго.
Друге - це успіхи українських дронів у боротьбі з російськими НПЗ. Вони стають все більш вагомими. І це розхитує військову економіку Росії вже досить відчутно.
Третє. Війна, яка триває вже практично 4 роки, потроху починає розколювати російське суспільство.
А що ж в такому випадку починає робити Путін? Правильно, те що він вміє робити найкраще ще з часів роботи у КДБ. Переходити ще більше в інформаційну війну.
На жаль, в Україні і Європі до цього часу повністю не зрозуміли, що таке інформаційна війна у 21 столітті. Наприклад, неодноразово в Інтернеті викладали чисельність військових угрупувань росіян, які воюють в Україні. А чи знає хтось з вас про чисельність російських інформаційних військ? Частина з них залишилася ще з часів СРСР, а частину підготував вже на сучасному рівні Пригожин у центрі Ольгіно. Тобто ми маємо в Росії військово-інформаційні підрозділи зі своїм штатом, командуванням, завданнями та напрямками діяльності. На жаль, ані Україна, ані Європа не мають взагалі нічого подібного. Розрізнені зусилля окремих активістів в Україні та Європі - це як спроба зупинити, скажімо, танкову армію Гудеріана часів II Світової війни зусиллями партизанських загонів Ковпака.
Росія не піде на Європу з танками, вона вже завойовує Європу в інформаційній війні.
Спостерігаючи за тим, як Володимир Путін прийшов до влади і його подальшими діями, можна сказати, що Путін людина КДБ і ФСБ. Він завжди був офіцером розвідки й продовжує зараз діяти саме так.
Путін використовує дезінформацію, страх, брехню та атмосферу невизначеності як інструменти влади. Його методи не змінилися за всю його кар'єру, а сам він залишається тією ж людиною, яка починала в лавах КДБ в Ленінграді в 1970-х роках.
Путін починав у контррозвідці. Там нікому не можна довіряти, і кожна людина – потенційна загроза. Цей підхід досі проявляється в його стилі управління Росією: він не вірить у відкритість і не йде на компроміси.
Дезінформація і шпигунство – головна зброя Путіна
Російські спецслужби є ключовими для Путіна в питанні утримання влади.
Путін не довіряє армії або політикам. Він довіряє розвідці, тому що сам вийшов з її лав. З його погляду, розвідка – не інструмент, а ядро держави.
Силові структури РФ, особливо ФСБ і Служба зовнішньої розвідки (СЗР), діють як головна військова сила Путіна.
Вони звикли чинити тиск, підкуповувати й використовувати страх як зброю. В Європі це проявляється насамперед у вигляді безперервної інформаційної війни.
Крім того, російська розвідка дуже численна. У Росії, за оцінками експертів, понад 100 000 співробітників ФСБ, і це тільки частина їх розвідувальної системи. Жодна країна Заходу навіть близько не може зрівнятися з цією цифрою.
Російські силові структури ніколи не були сильнішими, ніж зараз, оскільки підкоряються тільки одній людині – Путіну.
Чи перемагає Росія зараз в цій інформаційній війні? На жаль, так. І ми бачимо, як змінюються настрої у суспільстві країн Європи під цим натиском. Чого прагне Росія у цій інформаційній війні, у чому вона бачить свою перемогу? Перш за все, у зменшенні військової та фінансової допомоги Європи для України. Це дасть їм перевагу у фізичній війні, й вони це дуже добре розуміють. Проблема у тому, що це поки що не зрозуміли в Україні та Європі. Пам'ятаєте, як у 2022 році українські виставки їздили по Європі, демонстрували знищену російську техніку, українські діячі розповідали про злочини Росії. І Європа це сприймала зі співчуттям та підтримкою. Але то був перший рік. Потім усі стали казати: перш за все озброєння, а інформаційна війна неважлива. Ось цим і скористалися військово-інформаційні сили ворога, збільшуючи свій вплив у Європі. А ви б не скористалися тим, що противник не звертає уваги на ваші величезні військово-інформаційні формування і їх безперервні атаки?
І тепер ми бачимо, як Путін потроху привчає європейців до нехтування міжнародним правом, розбиває єдність Європи. Спочатку була зустрічі з Трампом на безлюдній Алясці. Перша значна перемога в інформаційній війні. Тепер вже готується зустріч Трампа і Путіна у центрі Європи, в Будапешті. І це буде візит людини, яка в розшуку як міжнародний злочинець, на затримання якого видані відповідні документи від МКС.
А ви не забули, як рік тому Європарламент засудив Орбана тільки за візит до Москви? Тобто Путін крок за кроком наближається до своєї цілі - перемогти в інформаційній війні, повернути собі імідж партнера цивілізованого світу, а не кривавого диктатора, та загарбника і злочинця.
Чи можна цьому ставити опір? Так. І ініціатором цього повинна стати Україна. Разом з Європою створити сили інформаційного спротиву, централізувати опір, розробити та профінансувати створення об'єднаних військово-інформаційних сил.
Якщо цього не зробити зараз, можна буде взагалі програти війну, і не тільки в Україні, а й в Європі, не більше і не менше.
- П’ять років поза Конституцією: як Україна втратила баланс влади і підтримку світу Валерій Карпунцов вчора о 21:18
- "FPV на арабіці": акцизний податок на каву як інструмент поповнення військового бюджету Кароліна Холявко вчора о 18:58
- Королівство кривих дзеркал: як абсурд став нашою нормою Дана Ярова вчора о 18:19
- Гроші що не сплять, або еволюція хедж-фондів з середини ХХ сторіччя до сьогодення Ольга Ярмолюк вчора о 17:12
- PR Тренди 2026: фокус на розвиток бізнесу та окупність інвестицій Ірина Кононенко вчора о 14:03
- Криза стала рутиною: комерція в умовах постійних змін Наталія Церковникова вчора о 11:17
- Судовий щит проти відключення: кого реально захищають нові правила НКРЕКП Олексій Гнатенко вчора о 08:14
- Метод м’якої сили у перемовинах: як впливати тихо і змінювати правила гри Ангеліна Біндюгіна вчора о 02:01
- ШІ у дитячих книжках: загроза чи інструмент повернення до читання? Віктор Круглов 02.12.2025 14:51
- Як WSJ вибудовує наратив операції "Павутина" та образ її ключового лідера Христина Кухарук 02.12.2025 10:23
- Мікрокроки, що змінюють життя: як формувати звички без зривів і надзусиль Олександр Скнар 02.12.2025 09:11
- Як оформити спадщину на нерухомість в Україні, перебуваючи за кордоном Павло Васильєв 01.12.2025 14:17
- Як бізнес втрачає контроль під час війни: практичні кейси антирейдерського захисту Андрій Лотиш 01.12.2025 13:41
- Як просити підвищення зарплати без істерик та ультиматумів Олександр Висоцький 01.12.2025 13:09
- "VIP-темрява": чому ваш дорогий контракт на імпорт електроенергії не гарантує світло Ростислав Никітенко 01.12.2025 11:59
- ВЛК у військовому квитку відсутня: чи може роботодавець взяти працівника 1445
- Гордість і упередження до англійської: як класичні романи мотивують українців вивчати мову 335
- Мікрокроки, що змінюють життя: як формувати звички без зривів і надзусиль 232
- Як WSJ вибудовує наратив операції "Павутина" та образ її ключового лідера 156
- Управління ризиками. Чому старі стратегії можуть знищити новий проєкт 135
-
Найпопулярніша мережа магазинів Польщі отримала багатомільйонний штраф за обман споживачів
Бізнес 22499
-
Перша реакція на "Аватар 3": що кажуть критики про "Вогонь і попіл" Кемерона
Життя 15451
-
Укрзалізниця оцінила собівартість приміських поїздок у 300 грн: квиток покриває лише 5%
Бізнес 4152
-
Зять і "розумник" Трампа. Хто такий Джаред Кушнер і як він пов'язаний з Росією
4049
-
Наказав "добити тих, хто залишився": у Конгресі звинуватили главу Пентагону у воєнному злочині
Думка 3463
