В Україні стрімко зростає кількість неформальних угод між підприємствами — без ліцензій і нагляду держави.
Енергетичний “рекет”: як в україні зароджується “сірий” ринок перепродажу кіловат, копіюючи найбрудніші схеми польських та німецьких спекулянтів
Наприкінці жовтня Україна входить у сезон, який енергетики між собою називають просто — хаос. Система перевантажена, ринок фрагментований, а правила гри — розмиті. В цей момент народжується нова економічна субкультура — “сірий” ринок електроенергії, де компанії з власними генераторами починають продавати надлишок сусіднім бізнесам. Без ліцензій, без контролю, без гарантій.
На перший погляд, це виглядає як логічна відповідь бізнесу на енергокризу. Але насправді ми спостерігаємо зародження енергетичного рекету нового типу — коли кіловат стає інструментом шантажу, а ринок — полем для спекуляцій, знайомих тим, хто пам’ятає польський енергоринок 2006 року чи німецький — 2010-го.
“Сірі” угоди, чорні ризики
За даними Energy Research Group, з літа 2024-го кількість неформальних угод із перепродажу енергії між підприємствами в Україні зросла більш ніж утричі. У середньому кожен п’ятий промисловий споживач має контракти “по домовленості”.
Схема проста:
Підприємство з автономною генерацією продає надлишок електроенергії сусідній компанії.
Розрахунок здійснюється “по бухгалтерії” через внутрішні послуги або бартер.
Коли обсяги зростають — виникає квазітрейдер, який купує енергію одних і перепродує іншим.
З юридичного погляду це порушення ст. 9 Закону “Про ринок електричної енергії”, але практично — жоден орган не контролює такі мікро-угоди. Саме так, крок за кроком, у Польщі у 2000-х сформувався ринок “нічних постачальників” — нелегальних трейдерів, які через кілька років стали однією з причин цінового колапсу.
Польсько-німецький прецедент
Під час енергетичної лібералізації у Східній Європі схеми перепродажу починалися саме з “малих обсягів між підприємствами”. У Німеччині це призвело до появи чорних пулів трейдерів, які спотворювали ринок через маніпуляції з тарифами. Польща втратила понад 200 млн євро на фіктивних контрактах, що використовували ті ж інструменти — внутрішньогосподарські поставки, неформальні рахунки та “тимчасові мережеві підключення”.
Сьогодні Україна повторює ті самі кроки — тільки в умовах війни, коли енергетична тінь стає майданчиком не лише для бізнесу, а й для політичних впливів.
Хто виграє від безладу
“Сірі трейдери” — компанії, які виступають посередниками між виробниками і споживачами, не маючи ліцензії.
Спекулянти з досвідом на європейських ринках, які використовують український хаос як полігон для відпрацювання схем.
Недобросовісні виробники, які “малюють” обсяги генерації для отримання податкових пільг.
Результат — цінова деформація ринку. За оцінками Української енергетичної біржі, у жовтні 2025 року різниця між ціною електроенергії у промислових регіонах сягнула до 37%. Це не ринкова економіка — це бандитська енергетика з європейським обличчям.
Як бізнесу вижити на “дикому” ринку
Легалізувати внутрішні угоди. Навіть якщо енергія продається “сусідові”, укласти короткий договір купівлі-продажу з посиланням на комерційний облік.
Уникати усних домовленостей. Після 30 днів без оплати стягнути борг юридично неможливо.
Перевіряти контрагентів. Якщо трейдер не зареєстрований у системі НКРЕКП — це перший сигнал небезпеки.
Створювати кооперативні енергопули. У Польщі саме енергетичні кооперативи стали ефективною відповіддю на хаос.
Юридичний аудит контрактів. Особливо важливо для компаній, що імпортують генератори або продають надлишки іноземним партнерам.
Висновок
Україна стоїть на межі енергетичної децентралізації — і саме зараз формується культура відповідальності за кожен кіловат. Якщо держава не втрутиться, цей ринок стане новим чорним золотом, яке розділять спекулянти.
Проблема не в енергії, а у відсутності правил. І поки закон не встиг, юридичний щит — єдиний реальний захист бізнесу.
