Суддівський резерв – на вихід! Наступні судді?

08 квітня Вища кваліфікаційна комісія суддів України затвердила список кандидатів на посаду судді, які станом на 8 квітня перебувають у резерві на заміщення вакантних посад судді.  У резерві залишились 453 кандидата… більш ніж 600 чоловік (представники другого добору) з резерву виключені.

 Цей резерв, нагадаю, сформований з представників відкритих доборів на посаду суддів, які проходили у 2011-2013 роках на підставі оновленого Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На  проведення відборів витрачались немалі державні кошти, залучались фахівці національних та міжнародних організацій ( у тому числі USAID). Те, що зараз намагаються видати за нове ( конкурсна процедура  відбору суддів), насправді вже існує з 2010 року.

Напевно наша держава дуже багата досвідченими кадрами для судової системи, якщо дозволяє собі  настільки легко їх втрачати. Після загальновідомого законопроекту №4180 і такого уже «свіжого» оновлення суддівського резерву уже остаточно усім стало зрозуміло, у чому полягає подальша кадрова політика ідеологів судової реформи.

Щиро співчуваю резервістам, які більш ніж 3 роки жили в умовах постійного очікування та жорстоких сліпих ігор у «вгадаєш-не вгадаєш, у якому суді є вільне місце і чи вистачить твоїх балів, щоб туди потрапити». Не одна історія описана ними про те, як відбувались ті декілька конкурсів, які спромоглись провести за декілька років. Вини кандидатів у цьому немає.  Шанси здобути професію у більшості з них за тих умов були мінімальними...

Згадався 2010 рік.  Тоді показали на вихід резервістам за старою процедурою ( це ті кандидати, які намагались стати суддями у 2008-2010 роках за старим Законом). Я теж була в їх числі. І багато хто з моїх колег та знайомих, які зараз вже є суддями, теж там були. Без будь-яких питань, умов та шансів, просто взяли та обнулили усі резерви. Навіть для тих, хто лише недавно до них потрапив.  Сьогодні історія повторюється. І все знову...за Законом)

Зараз багато у соцмережах пишуть недобрих коментарів про минулорічне продовження  (як виявилось, нетривале) терміну перебування у резерві представників другого добору, про суддів-«п'ятирічок», яких влада хоче «злити». Тепер ще й про «зачистку» резерву.  Багатьом це подобається. Зокрема тим, кому у свій час не вдалось пройти ту жорстку процедуру відбору і стати суддями, чи потрапити до резерву. Знаходяться такі «доброзичливці» і серед кандидатів з третього добору. Декому з них здається, що події попередніх днів, а також майбутні,  підвищать їх шанси здобути професію. Насправді все не так.

Ні, трирічний термін перебування у резерві ніхто не заперечує – так дійсно написано у Законі. Але чи можна було надати цим людям рекомендації та заповнити сотні вакансій, які були та  є в судах? Так, звичайно. Але у декого не було бажання та волі це зробити. А  реальну можливість правильно «вгадати» потрібний комісії варіант, мали не усі. Та й у постреволюційний період ніхто не був зацікавлений у тому, щоб провести нові конкурси і заповнити кадрами вакансії у судах.

Попередньо вже йшла мова про те, що ймовірно в глобальному сценарії на черзі судді-"п’ятирічки". Я не песиміст, але ситуація з резервом вкотре повернула нас у реальність, яка у цій державі непередбачувана.

Якщо так станеться, що у подальшому пожертвують рештою резерву, а за ним і суддями нових доборів, я не думаю, що багато з цих людей будуть вкотре витрачати дорогоцінні роки свого життя на нескінченну боротьбу, і знову - хто вдруге, хто втретє, йти на відбори та іспити на загальних підставах, як передбачають запропоновані зміни до Конституції.

Дозволю собі процитувати дуже влучні слова з цього приводу лідера тепер уже екс-резервістів Т. Ющенко: "Ми маємо сiм'ї, дiтей та не маємо жодного морального права перетворити наше життя на поле битви за посаду ».   Тому кращі молоді юристи – судді і не судді, які не захочуть бути залежними від політики та внутрішніх інтриг всередині судової системи, підуть з цієї професії…або не прийдуть у неї.

Вже зараз ми з сумом спостерігаємо за тим, як частину суддівського корпусу просто ігнорують  на рівні вищих органів судової системи держави, не кажучи вже про інших. У нещодавній прес-конференції голів Ради суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції багато говорилось про тривале необрання суддів, у яких закінчились повноваження, і про те, що ця обставина  перешкоджає нормальній роботі великої кількості судів. Вкотре звертались до народних обранців з закликом негайно обрати суддів, у яких закінчився термін повноважень, безстроково.

Все правильно. Це питання потрібно не тільки піднімати, але й вирішувати.  Судді –«п'ятирічки» обома руками за те, щоб швидше обрали наших старших колег і щоб вони повернулись до своєї безпосередньої роботи.

Але чому ж не говорять також і про  те, як почуваються  ті судді, хто скоро вже третій рік як  компенсує цю бездіяльність   парламенту власними силами, працюючи і за себе, і за інших? Знаючи, що їх готуються через рік-два   просто звільнити з посад без всяких на те причин, тому що….так буде написано в новому Законі, та й у «оновленій» Конституції. А виходячи з того, як розвиваються останні події, все можливо.

Невже це означає, що саме ті, хто пройшов сім кіл пекла відборів за новими прозорими процедурами та працює вже близько двох років з подвійним навантаженням, якраз найбільше заслуговують на те, щоб їх з мовчазної згоди інших просто "принесли у жертву"? Чи у нас одні судді цінні і за них потрібно боротись усіма способами, а інших можна просто так викинути?   Чи  вони просто,  так само як і суддівський резерв вже не потрібні  судовій системі, а можливо й і своїй державі?