Стандартизована адвокатура

Останнім часом в адвокатському середовищі заговорили про необхідність розробки Положення про стандарти якості адвокатської професії.

Таке питання навіть було включене до п орядку денного Ради адвокатів України , щоправда, було визнано, що приймати конкретні рішення з цього питання зарано.

Підхід однозначно правильний, адже в умовах коли на адвокатів і так покладено додаткове навантаження по приведенню своєї діяльності  у відповідність до норм нового закону (плюс для більшості ще й освоєння  нового Кримінального процесуального кодексу) новоствореному адвокатському самоврядуванню доцільно приймати лише дійсно конче необхідні документи, без яких здійснювати адвокатську діяльність неможливо.

Тому слід визнати необхідним і зрозумілим, наприклад,  швидке і майже без широкого обговорення затвердження Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів, Положення про щорічні внески, Положення про ордер адвоката, при всіх часом кричущих недоліках цих актів.

Та чи варто валити на і без того заклопотані  голови колег поспіхом підготовлені документи, сама необхідність яких є сумнівною?

Що мають, наприклад, собою являти стандарти якості адвокатської професії?

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» згадує «якість» лише стосовно безоплатної правової допомоги. А Закон України «Про безоплатну правову допомогу» відносить затвердження стандартів якості надання безоплатної правової допомоги до повноважень міністерства юстиції.

Що розуміється під вищезгаданими стандартами, здається, не знав і сам законодавець.

У проекті Стандартівякості, що їх можна знайти на сайті Координаційного центру з надання правової допомоги зазначається, що  стандарти якості надання безоплатної правової допомоги встановлюють загальні принципи діяльності органів, суб’єктів її надання та критерії оцінювання такої діяльності, спрямовані на забезпечення досягнення високого рівня якості правових послуг, що надаються суб’єктам права на безоплатну правову допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

З цього визначення видно, що стандарти якості надання безоплатної  правової допомоги власне адвокатської діяльності стосуються лише частково.

Положення проекту стандартів, що стосуються адвокатів, практично дублюють правила адвокатської етики. Трохи бентежить згадуваний у проекті критерій «результативність», однак заспокоює те, що під результативністю автори проекту розуміють спрямованість діяльності суб’єктів надання безоплатної правової допомоги на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Хай там як, але стандарти якості надання безоплатної правової допомоги- проблема міністерства юстиції, а тому органам адвокатського самоврядування, звичайно, є сенс «тримати руку на пульсі», однак не робити ж за чиновників міністерства їх роботу? 

Тим більше що термін «якість» якось не дуже пасує саме до адвокатської діяльності.

Адже результат зусиль адвоката часто залежить не тільки від його професійних знань, навичок і досвіду, але й від фактичних обставин справи.

Тому у світі юристи керуються не стандартами якості, а стандартами професійної поведінки (standards of professional conduct).

Такий стандарт ми вже маємо -  Правила адвокатської етики.

Вже маємо і інші стандарти. Що являє собою згадане вище Положення про ордер адвоката, як не професійний стандарт? 

Цілком можливо, що пізніше буде визнано доцільним затвердити інші правила, якщо хочете, стандарти.

Наприклад, стандарти організаційних форм адвокатської діяльності, діловодства та ін.

Можливо, з часом Правила адвокатської етики та інші професійні стандарти адвокатури буде об’єднано в комплексний документ, такий наприклад, як Solicitors Regulation Authority Handbook

Але варто це зробити без поспіху і після широкого обговорення.