Їжте, хоч повилазьте...

Як зауважив багато років тому мудрий український народ (не судитимемо про мудрість народу по рівню його життя і владі, що він обирає), бачили очі, що купували - їжте, хоч повилазьте.

Ця народна мудрість цілком справедлива і для української адвокатури з її самоврядуванням.

Роками колеги-адвокати стогнали про недосконалість старого закону «Про адвокатуру». Мріяли про «самоврядування професії», про «єдину потужну професійну організацію з обов’язковим членством».

Тепер все це ми отримали. І що? Задоволені, колеги?

Як один з небагатьох послідовних «противників» реформи, маю всі підстави зловтішатися. І зловтішаюся, ніде правди діти, хоча і сам пливу у реформованому самоврядному адвокатському човнику.

Бо ж тенденції, як на мене, очевидні.

Самоврядування поки що спрямоване не стільки на захист  захист адвокатських професійних прав, скільки на «шикування у стрункі ряди» власне адвокатів.

Для початку вирішили змусити нас купувати ордерні книжки.

Далі чекатимемо на настільки  ж  нам корисні новації. У сфері підвищення кваліфікації, наприклад.

А от стосовно захисту забагато чекати не варто.

Візьмемо таку дрібницю як складення адмінпротоколів стосовно осіб, які порушили права адвоката на отримання інформації за адвокатським запитом.

Виявляється , закон все ще не є досконалим.

Нема перспектив для адмінок, доки не приберуть обмежений доступ, заявляють авторитетні керівники самоврядування у Facebook.

Боюся, так воно і надалі буде.

Для адвокатських повинностей закон буде добрим, а от стосовно захисту професійних прав, досконалості можемо і не дочекатися.