"Прийняти неможливо відкласти" - де поставимо кому?

            Другий тиждень середовище правників обговорює законопроект №9055 (Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Суперечка поглиблюється тим, що як прихильники його прийняття, так і супротивники мають свою певну аргументацію. Але невеличка різниця полягає у тому, що прихильники принаймні ознайомились із текстом запропонованого документу, противники ж частіш цитують «того парня», не узявши за клопіт проаналізувати – а що ж там таке буде у тому новому законі?

            Документ важливий для адвокатів, є шанс ще його доопрацювати та отримати якісний продукт. І дуже шкода, що переважна більшість колег стають у позу «не читав, але засуджую!»,  «все пропало! зрада! документ вніс Порошенко!».

             Найгарячіша полеміка розгорілась щодо застосування статті 28 «Особливості статусу адвоката в трудових відносинах». Як і де має працювати адвокат на підставі трудового договору? За яких умов він зберігає гарантії адвокатської діяльності тощо.  

          А що насправді думають  адвокати? І чому не бояться йти у професію?  Адже, учора (авт. - 13 вересня) Рада адвокатів міста Києва заслуховувала присяги нових адвокатів та видавала їм свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Чи налякав наших нових колег Законопроект? Чи такий він неприйнятний і для практикуючих адвокатів, які є керівниками стажування?

       Отже – ми зробили зріз думок як адвокатів, що тільки прийшли у професію, так і тих, хто давно практикує.  

        Заради істини зазначу, що певні адвокати свідомо не знайомились із законопроектом, оскільки чекають «останню версію зі всіма змінами». Але на подив, нові адвокати взагалі не бачать проблем із визначенням – де і як вони будуть працювати. І при цьому майже 90 % з опитаних працюють юрисконсультами в комерційних компаніях. Цікаво, що у декількох випадках саме роботодавці наполягають на створенні АО чи АБ для укладення зі «своїм» адвокатом договорів на надання правничої допомоги. «Нам так буде зручніше, - пояснюють адвокати, - до того ж, ми зможемо мати й інших клієнтів та більше заробляти». Більш прогресивні колеги заявляють про те, що у законопроекті закладена світова практика, так працюють в цивілізованих країнах. Можливість отримати в цьому плані перехідний період для визначення кожен з опитаних адвокатів сприйняв позитивно, але не критично саме для нього.   

        Від себе зазначу, що, безумовно, де в чому доопрацювати Законопроект №9055 потрібно.  Потрібно визначитись із проблемами сплати ЄСВ, податкових наслідків для адвоката у разі зупинення ним дії свідоцтва (як тимчасового нездійснення адвокатської діяльності), реальними засобами захисту прав адвокатів, вирішити ряд питань, які стосуються праці адвоката в державному секторі тощо.

         Проте, величезним надбанням цього проекту вважаю децентралізацію самоуправління адвокатів та повне його перезавантаження. Ця проблема всім набридла, особливо адвокатам «у полях», які навіть не очікують на допомогу від «рідного самоуправління», що утримується їх же коштом, а благають просто не заважати їм працювати.  

        А чи не спостерігаємо ми з вами підміну понять? І може - противники законопроекту намагаються маніпулювати нашою думкою, а уся метушня навколо законопроекту полягає у ризику знищення управлінської вертикалі «міністерства адвокатури» із численними комітетами? Адже – чомусь сором’язливо замовчується про розширення адвокатських гарантій, про посилення захисту адвокатської таємниці, про виважену систему оскарження та перегляду рішення у дисциплінарній справі (що активно використовується наразі як засіб тиску на адвоката), про обов’язкове оприлюднення рішень органів адвокатського самоврядування, про невтручання Ради адвокатів у діяльність регіональних рад, про встановлення принципу ротації на посадах в органах самоуправління та багато інших позитивних опцій.

      І як дотепно зазначив один із дописувачів у мережі facebook, якби не було цієї норми, її обов’язково б придумали, аби не прийняти новий закон.

      То може - Українській адвокатурі вже час подорослішати та, відмовившись від атавізмів радянського менталітету, ставати частиною світового правозахисного товариства?...