Недійсність правочинів, вчинених особою, яка притягається до кримінальної відповідальності

Відповідно до п.14 ч.1 ст.3 «Визначення основних термінів» КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчинені кримінального правопорушення.

Притягнення до кримінальної відповідальності є складовою частиною досудового розслідування (дізнання, досудового слідства). Кримінальне процесуальне законодавство не визначає момент, коли закінчується притягнення до кримінальної відповідальності але визначає момент, з якого починається притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що стадіями кримінального провадження є: досудове розслідування (дізнання, досудове слідство) і судове провадження, вбачається що момент закінчення притягнення до кримінальної відповідальності співпадає з моментом закінчення стадії судового провадження.

Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п.24 ч.1 ст.3 «Визначення основних термінів» КПК України).

Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчинені кримінального правопорушення та закінчується ухваленням судового рішення судом касаційної інстанції або набранням судовим рішенням законної сили, якщо оскарження не відбувалося.

Інформація про те, притягується особа до кримінальної відповідальності або не притягується, міститься у довідці «про відсутність судимості» (https://blog.liga.net/user/anastasov/article/37651), яка видається підрозділами Міністерства Внутрішніх Справ України.

Відповідно до  ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.  Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Разом з тим, правочини, вчинені особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, мають ознаки оспорюваних правочинів та можуть бути визнані судом недійсними у майбутньому. Наприклад, за позовом прокурора, як засіб забезпечення відшкодування матеріальної шкоди та виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 215 «Недійсність правочину» Цивільного кодексу України,  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 203 «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, вчинені особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, можуть за своїм змістом суперечити інтересам держави і суспільства, можуть бути не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним й можуть бути визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 216 «Правові наслідки недійсності правочину» Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому, під час вчинення правочинів, укладення договорів купівлі-продажу активів, що мають значну вартість (наприклад, нерухоме майно, високоліквідні активи тощо), доцільно дотримуватися нотаріального посвідчення правочину, а також з’ясувати чи притягається контрагент до кримінальної відповідальності, для цього зажадати довідку «про відсутність судимості», яку можна отримати у відповідних підрозділах Міністерства Внутрішніх Справ України.

Використані джерела:

1.Конституція України, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text;

2.Кримінальний процесуальний кодекс України, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text;

3.Кримінальний кодекс України, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text;

4.Цивільний кодекс України, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text;

5.Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними. Верховний суд України. Узагальнення.  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08#Text.