Обвинувачений визнав свою винуватість, "здав" своїх співучасників, вказав схеми виведення коштів з банку, а суд угоду з прокурором не затвердив і обвинувачений залишився без жодних гарантій
Це реальна історія про те, як обвинувачений у скоєнні особливо тяжких злочинів в рамках кримінального процесу повністю визнав свою винуватість, надав слідству викривальні показання стосовно себе та шістьох інших учасників корупційних службових злочинів, видав стороні обвинувачення речі і документи, які мають доказове значення та не були знайдені органом розслідування, а також розкрив слідству детальні схеми виведення коштів з державного банку в обмін на "зобовʼязання" прокурора помʼякшити йому покарання та прокурорські "гарантії" про отримання умовного строку без відбування покарання, про що було вказано в угоді, підписаній з прокурором.
Але в результаті - суд так і не затвердив угоду обвинуваченого з прокурором, угода про визнання винуватості не набрала чинності, а матеріали кримінального провадження суд знову направив прокурору для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
При цьому, прокурор отримав від обвинуваченого важливу інформацію та докази, необхідні йому для успішного обвинувачення усіх учасників групи, у тому числі - самого обвинуваченого, який поспішив, та почав виконувати свої зобов'язання перед прокурором ще до затвердження угоди судом.
Так, своєю ухвалою Вищий антикорупційний суд (ВАКС) відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, яку було укладено між обвинуваченим та прокурором у кримінальному провадженні про заволодіння майном державного «Ощадбанку» у сумі 20 млн доларів США (відповідає сумі - 159 860 000 грн, яка в понад шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян грн за курсом НБУ на момент скоєння злочину), а також про подальше відмивання (легалізацію) коштів, отриманих злочинним шляхом.
На думку колегії суддів ВАКС, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідали вимогам для пом'якшення покарання, яке просили застосувати до обвинуваченого сторони угоди про визнання винуватості (обвинувачений і прокурор) в рамках цього кримінального процесу.
У зв'язку з цим колегія суддів Вищого антикорупційного суду дійшла висновку, що умови угоди про визнання винуватості не відповідають інтересам суспільства і така угода затвердженню судом не підлягає.
У результаті – в затвердженні судом угоди обвинуваченого з прокурором було відмовлено, а матеріали кримінального провадження було наказано повернути прокурору для продовження досудового розслідування "у загальному порядку".
При цьому, обвинувачений на момент подання угоди до суду, вже почав активно виконувати свої зобов'язання за цією угодою: він максимально сприяв розслідуванню, повністю і безперечно визнав свою винуватість у скоєнні усіх інкримінованих йому злочинів, надав стороні обвинувачення зізнання щодо себе, підтвердивши свої показання відповідними доказами (речовими доказами, документами та поясненнями схем виведення коштів з банку), а також надав свідчення та інші докази, що викривають ще 6 (шістьох) інших співучасників злочину, які брали участь у плануванні та скоєнні злочинів, що розслідуються як у рамках даного, так і в рамках інших кримінальних проваджень, а також надав стороні обвинувачення речі і документи, які мають доказове значення для обвинувачення та не були знайдені органом розслідування під час слідства.
За таке «повне сприяння» стороні обвинувачення прокурор, згідно з текстом угоди про визнання винуватості, впевнено обіцяв обвинуваченому досить м'яке покарання за співучасть у скоєнні особливо тяжких злочинів (зокрема, передбачених ч. 5 ст. 191 «Привласнення майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», ч. 5 ст. 27 "Пособник злочину", а також ч. 3 ст. 209 "Легалізація (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом" КК України), не пов'язане з позбавленням волі, - у вигляді штрафу та без конфіскації майна.
Але, як ми вже знаємо, ці факти абсолютно не вплинули на рішення суддів ВАКС, - угода обвинуваченого з прокурором не була затверджена судом, а матеріали кримінального провадження було повернуто прокурору для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
Зокрема, суд у резолютивній частині свого рішення зазначив: «У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за N 52019000000001129 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, - відмовити.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, повернути прокурору ОСОБА_5, для продовження досудового розслідування».
Слід зазначити, що прокурор, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати ВАКС на вказане рішення. Але, як і очікувалось, апеляційна інстанція залишила дану ухвалу в силі, а прокурору відмовила в його апеляційній скарзі повністю.
Висновок: укладаючи угоду з прокурором в рамках кримінального процесу, не вірте жодним попереднім «гарантіям» прокурора, - пам'ятайте про зміст вказаного вище судового рішення, яким у затвердженні такої угоди було відмовлено.
Зрештою, угода про визнання винуватості, укладена в рамках кримінального процесу, набирає чинності тільки після її затвердження судом, у випадку, якщо вона не була оскаржена в апеляційній інстанції протягом 30 діб з дня її проголошення.
Таким чином, рішення про затвердження угоди про визнання винуватості з прокурором виносить тільки суд, а не прокурор (а тим більше не слідчий, оперуповноважений чи детектив НАБУ, яким взагалі не дозволено навіть вести перемовини про укладання такої угоди). А тому поспішати з її виконанням до набрання чинності вироку суду, яким має бути затверджено таку угоду, категорично не рекомендується. Адже це може зашкодити самому обвинуваченому.
Моя рекомендація: заздалегідь укладіть договір про надання правничої допомоги з досвідченим адвокатом, який спеціалізується у сфері кримінального судочинства, слухайте його поради і не робіть активних дій у кримінальному процесі без рекомендацій адвоката, якому ви довіряєте.
