Суд прийняв Три рішення для звільнення майна з-під арешту

В 2004 році арешт на квартиру громадянина накладено на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва. Судом під час розгляду справи було встановлено, що ухвала про забезпечення позову була прийнята в межах розгляду цивільної справи про визнання недійсним договору поруки.

Після прийняття остаточного рішення у справі судом не вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову.

Для звільнення майна з-під арешту були вжиті наступні заходи:

I. Звернення до суду з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту

В червні місяці 2019 року громадянин звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати накладений арешт.

У вересні 2019 року судом по даній справі прийнято рішення, яким громадянину відмовлено у задоволенні про що зазначено наступне:  

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки предметом позову є вимоги про скасування арешту на об`єкт нерухомого майна, який накладено судом в порядку забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи, для скасування заходів забезпечення позову визначено спеціальний порядок, який регулюється положеннями цивільного процесуального кодексу України, та передбачає звернення до суду з відповідною заявою особи, що бере участь у справі, тому заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Строк розгляду справи в суді першої інстанції склав 3,5 місяці. 

II. Подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Не погодився із вказаним судовим рішенням громадянин подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Постановою Київського апеляційного суду в задоволенні апеляційної скарги відмовлено оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв`язку з цим, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Загальний строк розгляду справи склав 6,5 місяці.  

Отже, за результатами подання позовної заяви та оскарження рішення суду першої інстанції Позивачем не отримано позитивного судового рішення, яке давало можливість звільнити майно з-під арешту.

Після отримання двох негативних судових рішень, Позивачу не залишалося іншого варіанта як обрати найпростіший з усіх варіантів, а саме подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.  

III. Подача клопотання про скасування заходів забезпечення позову

У грудні місяці 2019 року Позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва вже з  клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

В січні місяці 2020 року судом задоволено вищевказане клопотання та прийнято рішення про скасування арешту майна.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглянуто протягом 1 місяця.

Отже, внаслідок подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову майно Позивача звільнено з-під арешту.      

 В даному випадку Позивачем використані всі можливі механізми для зняття арешту з майна: подано позовну заяву про звільнення майна з-під арешту, апеляційну скаргу на рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог, клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевказані обставини, а саме відмову суду в задоволенні позовної заяви, доцільним було одразу подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову замість апеляційної скарги.

Крім того, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову повинно бути розглянуто судом не пізніше п’яти днів з дати отримання та за його розгляд не потрібно сплачувати судовий збір.

Підсумовуючи викладене, Позивач отримав рішення про скасування арешту протягом одного місяця з дати звернення до суду, натомість вчинені дії на І, ІІ етапі не привели до необхідного результату.