Фондовий ринок як інструмент післявоєнної відбудови України

Чи допоможе створення нової біржи перезапустити вітчизняний ринок капіталу?

Кожні кілька років в Україні відновлюється дискусія щодо необхідності реформи фондового ринку. Верховна Рада приймає відповідні закони, фахові державні установи затверджують амбітні стратегії розвитку, міністри анонсують запуск української біржи. Але ці дії закінчуються тим самим – замкненим колом декларацій без реальних змін.

Найбільш показовим індикатором неспроможності вітчизняного ринку є масовий відтік перспективних емітентів за кордон. Українські компанії, що потребують капіталу для розвитку, обирають лістинг на Варшавській та Лондонській біржах, та навіть Nasdaq, де можуть отримати доступ до міжнародного капіталу та прозорих правил гри.

Наразі в Україні функціонують три фондові біржі: біржа «Перспектива», Українська біржа та ПФТС. Проте структура їх торгівлі викривлена: внутрішні державні облігації становлять левову частку обсягу торгів, тоді як торгівля акціями українських підприємств практично припинилася. Майже весь обсяг торгів зосереджений на кількох компаніях, що свідчить про гостру проблему концентрації та відсутності ліквідності. Серед регуляторних особливостей воєнного часу – компанії, акції яких публічно торгуються, наразі звільнені від регулярного розкриття інформації, і лише деякі роблять це добровільно.

Загальна ринкова капіталізація компаній, акції яких торгуються на українських фондових біржах, наразі становить близько $1,6 млрд. Для порівняння: капіталізація Варшавської фондової біржі становить близько $640 млрд, а щоденні обсяги торгів досягають десятків мільйонів доларів. У США капіталізація фондового ринку досягла астрономічних $67 трлн, а сукупна капіталізація світового фондового ринку станом на жовтень 2025 року складала $145 трлн.

Необхідність функціонуючого фондового ринку набуває критичного значення в контексті майбутньої післявоєнної відбудови країни. За оцінками Світового банку станом на 31 грудня 2024 року, потреба у фінансуванні відновлення України становить $524 млрд, і ця сума продовжує зростати з кожним місяцем повномасштабного вторгнення РФ. Залучення таких обсягів капіталу без розвиненої біржової інфраструктури створить об'єктивні структурні обмеження, оскільки відсутність ліквідного фондового ринку унеможливлює ефективну мобілізацію довгострокових інвестицій.

Критичним фактором є те, що західні інституційні інвестори, які розглядаються як ключове джерело капіталу для відбудови, працюють саме через біржові механізми відповідно до регуляторних вимог. Без прозорого та ліквідного фондового ринку Україна фактично залишається поза межами доступу до глобальних пулів інституційного капіталу, що робить реалізацію амбітних планів відновлення нереалістичною.

11 липня 2025 року в Римі під час Конференції з відновлення України було підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством фінансів України, НБУ, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (А) та Європейським банком реконструкції та розвитку щодо створення інтегрованої інфраструктури ринку капіталу, який передбачає запуск нової фондової біржи. План виглядає амбітно: створення єдиного холдингу, який об'єднає всю інфраструктуру від біржової торгівлі до клірингу та зберігання цінних паперів. Планується оптимізація управління Національним депозитарієм та Розрахунковим центром. Державна частка становитиме мінімум 25%, решта – буде передана міжнародному стратегічному інвестору, якого планують залучити через відкритий конкурс.

НКЦБФР також встановила завдання провести як мінімум п'ять первинних або додаткових публічних розміщень акцій протягом двох років. Першим емітентом може стати «Укрпошта». Паралельно Комісія працює над створенням інфраструктури для залучення роздрібних інвесторів, запроваджуючи індивідуальні інвестиційні рахунки та спрощені інвестиційні фонди, а також здійснює діджиталізацію процесів для зниження бар'єрів входу на ринок.

У вересні 2025 року також було затверджено Дорожню карту імплементації законодавства ЄС у сфері ринків капіталу, що створює регуляторну основу для наближення українських стандартів до європейських.

Українська економіка традиційно є кредитоорієнтованою: ця модель характерна для більшості європейських країн, де банки домінують над ринками капіталу, на відміну від США з розвиненим фондовим ринком. Однак у післявоєнний період банківська система потребуватиме рекапіталізації, а кредитні ризики залишатимуться підвищеними, що створює структурні обмеження для кредитного фінансування.

Саме тому фондовий ринок може забезпечити альтернативне джерело довгострокового капіталу через випуск акцій або корпоративних облігацій. Для українських середніх компаній та стартапів, які не відповідають критеріям для отримання великих банківських кредитів або мають специфічні бізнес-моделі з тривалим періодом окупності, доступ до біржового фінансування може стати критично важливим. Технологічні компанії, відновлювальна енергетика, аграрний та біотехнологічний сектори природно тяжіють до акціонерного капіталу.

Без дієвого ринку капіталу багато перспективних українських компаній – зокрема з оборонного сектору, що стрімко розвивається, - будуть змушені або обмежитися статусом приватних підприємств, або виходити на іноземні біржі. Натомість розвинений фондовий ринок стимулює венчурні та приватні інвестиції, адже надає інвесторам чіткий шлях виходу через первинне публічне розміщення акцій.

Найголовніше, що відсутність функціонуючого ринку капіталу створює ризики монополізації післявоєнної економіки великими гравцями з доступом до державного банківського кредитування та політичних зв'язків. Це уповільнить економічне зростання та створить загрози повернення до олігархічної структури економіки.

Втім створити нову українську біржу – це лише початок. Щоб вона справді запрацювала як двигун відбудови, потрібна комплексна трансформація. НКЦБФР має перетворитися з формального наглядача на справжнього регулятора ринку капіталу. Йдеться про впровадження цілого пакету європейських норм, які регулюють прозорість торгів, захист інвесторів, запобігання маніпулюванню ринком, вимоги до розкриття інформації.

Очевидно, що успіх фондового ринку залежатиме насамперед від залучення інвесторів. Для цього необхідна цілеспрямована робота з розвитку як інституційної, так і роздрібної бази.

Ключовим фактором, який може перезапустити український фондовий ринок має стати реформа пенсійної системи. З 2026 року в Україні планується запровадження добровільної накопичувальної складової, яка дозволить відрахування певного відсотку від заробітної плати на персональні пенсійні рахунки. За оцінками Міністерства соціальної політики, це дозволить збільшити майбутні пенсії на 15-20% від середнього заробітку протягом трудової діяльності.

Накопичувальна пенсійна система здатна сформувати значний обсяг внутрішнього капіталу, який потребуватиме різноманітних інвестиційних інструментів. Пенсійні фонди природно орієнтовані на довгострокові вкладення – вони шукають стабільної прибутковості та надійного захисту від інфляції. Саме акції перевірених українських компаній і корпоративні облігації, що торгуються на вітчизняній біржі, можуть стати основою їхніх інвестиційних портфелів.

Іншим важливим джерелом капіталу для фондового ринку стануть пересічні українці. Для громадян, які десятиліттями тримали заощадження переважно на банківських депозитах або вкладали в нерухомість, розвинений фондовий ринок відкриє нові можливості. Індивідуальні інвестиційні рахунки, які планує запровадити НКЦБФР, можуть стати реальною альтернативою депозитам – особливо за високої інфляції. Утім, ці інструменти запрацюють сповна лише за умови ліквідного ринку з достатньою кількістю якісних емітентів.

Важливий елемент – захист подібних інвесторів через компенсаційний фонд. Якщо інвестиційна компанія банкрутує, роздрібні інвестори отримують компенсацію до певного ліміту (у Європі це зазвичай €20,000). Щось на кшталт страхування депозитів, тільки для цінних паперів. Без такого механізму люди просто не довірятимуть ринку – надто гіркий досвід фінансових пірамід та обманутих вкладників.

Успішна реалізація ідеї перезапуску фондового ринку також залежить від політичної волі та загальної інституційної спроможності. Критичними питаннями є: забезпечення справжньої незалежності нової біржі від політичного впливу, створення ефективної системи регулювання та захисту прав інвесторів, запобігання використанню ринку капіталу як інструменту для перерозподілу міжнародної допомоги та внутрішніх ресурсів на користь пов'язаних з владою груп.

Післявоєнна відбудова пропонує Україні шанс, що трапляється раз на покоління, модернізувати свою фінансову систему, інтегруватися з європейськими ринками та зарекомендувати себе як хаб сталих фінансів. Успішний розвиток фондового ринку не лише забезпечить фінансування відбудови, але й сприятиме диверсифікації економіки, зниженню залежності від банківського сектору, створенню прозорого середовища для бізнесу та інтеграції України у глобальну фінансову систему. Це довгострокова інвестиція у стійкість та конкурентоспроможність української економіки.