Борги під час війни: як правильне управління заборгованістю рятує бізнес від краху

У воєнній економіці борги стали системною хворобою. Як нестача ліквідності знищує бізнес і що з цим робити.

У війни є безліч наслідків, але один із найболючіших для економіки – це розриви ліквідності.

Малий і середній бізнес сьогодні задихається не через відсутність попиту чи клієнтів, а через відсутність грошей у потрібний момент, які такі клієнти мають принести. Гроші, які повинні обертатися, також зависають у чужих рахунках, у нескінченних «опрацюємо завтра» чи «немає можливості зараз».

Те, що колись було операційною незручністю – затримка платежів, прострочений контракт чи невчасна оплата – тепер перетворилося на фактор виживання. В умовах війни будь-який касовий розрив може стати фатальним. Підприємства працюють на межі, рахують кожну гривню й щоразу ризикують зупинитися через те, що хтось не виконав зобов’язання.

Борги стали не просто фінансовою проблемою, а системним ризиком, який визначає, чи доживе компанія до кінця кварталу. І це вже не питання бухгалтерії – це питання стратегії, управління й, по суті, загальної стійкості.

Для багатьох бізнесів виживання сьогодні – це не пошук нових клієнтів, а повернення того, що їм уже належить. Бо в умовах війни борги вбивають швидше, ніж відсутність продажів.

Економіка боргів у цифрах

За даними Diia.Business[1], у березні 2025 року 56,7% малих і середніх підприємств назвали нестачу платоспроможних клієнтів однією з головних перепон для розвитку. Це сигнал, що проблема криється не в попиті як такому, а у спроможності платити. Бізнес має що запропонувати, але гроші з угод повертаються надто повільно – клієнти купують, але оплачують із запізненням, або ж домовленості укладаються на надто «м’яких» умовах, які з’їдають ліквідність.

Ще донедавна підтримкою для підприємців був банківський сектор: кредитні лінії допомагали перекривати касові розриви й утримувати обіг. Але нині навіть ця «фінансова подушка» стає тоншою. Національний банк України[2] звітує про зниження частки проблемних кредитів – із 30,3% на початку 2025 року до 27% у другому кварталі. Формально – позитивна тенденція.

Втім, за цією статистикою стоїть тверезий факт: приблизно кожна четверта гривня у банківській системі залишається непрацюючою. Для реального сектору це означає, що кредитування залишається вибірковим, дорогим і часто недоступним. А отже, бізнес знову сам на сам зі своїми розривами – без платоспроможних клієнтів і без дешевих грошей.

Чому борги стали критичною проблемою

1. Зриви логістики

Війна зруйнувала не лише дороги й мости - вона порушила логіку руху товарів і грошей. Пошкоджені шляхи, заблоковані порти, затримки на кордонах - усе це означає, що контракти виконуються повільніше, а гроші надходять із затримками. Бізнесу складніше планувати оборот: відвантаження стоїть, клієнти чекають, рахунки не оплачуються. Кожен день простою в дорозі множиться на тижні касового дефіциту.

2. Падіння попиту

Як вже згадувалося вище, навіть ті компанії, які фізично можуть працювати, стикаються з іншим ворогом - зниженням купівельної спроможності. У низці галузей продажі впали на майже в два рази, і це вже не коливання ринку, а нова реальність. Люди й підприємства скорочують витрати, відкладають великі покупки, вибирають дешевші рішення. Для бізнесу це означає менше готівки, більше бартеру та нескінченні спроби втримати клієнта будь-якою ціною.

3. Міграція та мобілізація персоналу

Бухгалтер, фіндиректор, навіть менеджер із закупівель – це ланки одного фінансового ланцюга. Коли хтось вибуває через евакуацію або мобілізацію, процеси буквально «зависають». Документи не підписуються, платежі не проводяться, а керівники шукають заміну у стресових умовах. Це не просто кадровий дефіцит – це параліч фінансової системи всередині компанії.

4. Правові обмеження

Держава намагається захистити бізнес і громадян від надмірного тиску, але мораторії на примусове стягнення у певних сферах створюють інший ефект. Вони дають боржникам час, проте фактично заморожують зобов’язання й блокують кредиторів. Для тих, хто чекає на оплату, це не «передишка», а тривалий дефіцит ліквідності, який з’їдає ресурси компанії.

5. Енергетичні та безпекові ризики

Обстріли, блекаути, перебої в роботі зв’язку – усе це миттєво зупиняє операційні процеси. Якщо компанія не може відвантажити товар чи провести платіж, вона втрачає не лише прибуток, а й довіру партнерів. Кожен день без електрики – це день без доходу, який не повертається.

За оцінкою UNDP (2024) [3], навіть місячна затримка платежів для малого бізнесу може стати межею виживання. В умовах війни ці затримки множаться системно, створюючи ефект «заморожених грошей» по всьому ланцюгу економіки. Касові розриви перестали бути тимчасовою проблемою – вони стали структурною хворобою, яку неможливо вилікувати без зміни фінансової поведінки як бізнесу, так і держави.

Як борги підривають бізнес

1. Дефіцит ліквідності

Гроші – це кисень бізнесу. Коли він закінчується, навіть найуспішніша компанія починає задихатися. Без достатнього обігу неможливо оплачувати оренду, енергоресурси, транспорт чи сировину. Ефект доміно стартує з дрібниць – невчасно оплачений рахунок перетворюється на лавину прострочень, яка котиться через усю економічну систему.

2. Зупинка виробництва

Наявність замовлень більше не гарантує стабільності. Підприємства отримують контракти, але не мають ресурсів, щоб закупити матеріали чи комплектуючі. Виробничі лінії стоять, люди чекають, а час працює проти бізнесу. Кожен день простою – це не лише втрата прибутку, а й ризик втратити клієнта, який знайде більш стійкого постачальника.

3. Втрати довіри партнерів

У світі, де всі боргують усім, довіра стає новою валютою. Але коли компанія не виконує зобов’язання, навіть тимчасово, партнери реагують миттєво: вимагають 100% передоплати, скорочують ліміти або просто йдуть до конкурентів. Ринок, що пережив кілька хвиль криз, став обережним – кожна затримка оплати автоматично знижує рейтинг надійності.

4. Фінансові санкції

Прострочення платежів у воєнний час обертаються не лише штрафами, а й затяжними судами. І навіть якщо кредитор виграє справу, це ще не означає, що отримає кошти – виконавча система перевантажена, а боржники часто вже на межі ліквідації. Таким чином, юридичне право не завжди перетворюється на фінансовий результат.

5. Ланцюгові неплатежі

Один великий боржник може паралізувати цілу мережу постачальників. У невеликій економіці, де бізнеси пов’язані десятками контрактів, неплатежі поширюються як інфекція. Коли гроші не рухаються, навіть здорові компанії опиняються у штучній комі – без провини, але без ресурсів.

6. Прискорений ризик банкрутства

Якщо у 2019 році бізнес міг витримувати місяці затримок, то у 2025-му іноді достатньо кількох тижнів. Вартість ресурсів, оренди й логістики зросла настільки, що фінансова «подушка» тане буквально на очах. І поки одні компанії намагаються домовитися з партнерами, інші просто зникають із ринку – тихо, без гучних заяв.

В такому випадку касовий розрив – це не технічна проблема, а ланцюгова реакція, що руйнує довіру, зупиняє виробництво і зрештою вбиває бізнес. У воєнній економіці він став не винятком, а правилом. Виживають ті, хто навчився не лише рахувати гроші, а й управляти ризиками швидше, ніж вони встигають матеріалізуватися.

Як зрозуміти, що компанія «в червоній зоні»

Якщо більшість фінансових показників компанії переходять у «червону зону», це означає, що бізнес втрачає контроль над своїм грошовим циклом. Адже прострочена дебіторка, затримки оплат постачальникам і зростаючі касові розриви – це не просто цифри в Excel, це ознаки того, що фінансова система компанії вже не працює збалансовано. У такому стані навіть дрібний зовнішній шок – зниження попиту, зрив постачання чи підвищення курсу валют – може зруйнувати бізнес за лічені тижні.

Що робити бізнесу вже зараз

1. Провести аудит дебіторської заборгованості

Жоден бізнес не може впоратися з боргами, якщо не знає, де саме вони виникають. Аудит – це не формальність, а рентген фінансової системи компанії. Повний перелік боржників із розподілом за строками прострочення дозволяє побачити, хто реально створює касовий розрив. Зазвичай 10 найбільших боржників формують до 80% проблеми, тому саме з ними варто починати роботу. Коли структура боргу зрозуміла, можна обрати стратегію: домовлятися, реструктуризувати, подавати до суду або продавати борг.

2. Зупинити нові відвантаження проблемним контрагентам

Багато компаній припускаються фатальної помилки – продовжують постачати товар тим, хто вже заборгував. Це схоже на те, якби ви наливали воду в діряве відро. Політика «червоних лімітів» - простий, але ефективний інструмент: прострочка понад 30 днів автоматично блокує нові поставки. Це не покарання клієнта, а елементарна фінансова гігієна, яка запобігає подальшому зростанню «мертвих» боргів.

3. Проводити переговори, а не чекати суду

Судові процеси – це довго, дорого і часто безрезультатно, особливо у воєнний час. Переговори – це шанс повернути гроші швидше, зберігши стосунки. До 60% боргів можна врегулювати саме через діалог. Головне – діяти превентивно: запропонувати поетапну оплату, домовитись про розстрочку або надати знижку за дострокове погашення. Тут працює аргумент не сили, а партнерства: бізнес, який шукає компроміс, викликає більше довіри, ніж той, що одразу тягне до суду.

4. Переглянути типові договори

Половина боргових проблем закладається на етапі підписання контракту. Якщо у договорі немає штрафів, застави, поруки чи банківської гарантії – це не документ, а запрошення до ризику. Додайте чіткі строки, механізми відповідальності та валютні застереження, якщо контракт прив’язаний до курсу. Добре прописаний договір дисциплінує контрагента ще до того, як з’являється спокуса не заплатити.

Управління боргами – це не кризова реакція, а частина фінансової культури компанії. Бізнес, який контролює свою дебіторку, виграє не лише в стабільності, а й у репутації. Коли платежі прозорі, партнери довіряють, а гроші не зависають у невизначеності, навіть війна не здатна вибити бізнес із колії.

Висновок

Борги у воєнний час – це не просто рядки у звіті бухгалтера, а пульс компанії. Коли грошові потоки зупиняються, бізнес втрачає здатність дихати. Кожна гривня, «зависла» в дебіторці, - це невиплачена зарплата, недоплачений податок, незакуплена сировина. І з цього починається ланцюгова реакція, яка може поставити на коліна навіть прибуткове підприємство.

Сьогодні дисципліна платежів стає не просто правилом, а новою валютою довіри. Компанії, які впровадили контроль за розрахунками, виграють не лише у фінансах – вони здобувають репутацію надійного партнера, здатного працювати навіть у кризу. І навпаки: ті, хто сприймає борги як «тимчасове явище», поступово втрачають партнерів, ринки і, зрештою, власну суб’єктність.

Питання «чи вистоїть бізнес, якщо завтра не заплатить клієнт» - не гіпотетичне, а ключове. Відповідь на нього визначає, чи є у компанії стратегія виживання. Бо в умовах війни фінансова стійкість одного підприємства впливає на сотні інших – від постачальників до працівників. Тому боротьба з боргами – це не лише про баланс. Це про відповідальність за економічне серце країни.