Три маленькі історії космічного успіху

Декілька з багатьох історій успіху юних інженерів, які можуть стати космічним майбутнім України.

На відзначення 62 річниці польоту людини в космос хочеться розповісти про щось особливе і надихаюче. Таким натхненням для нас, покоління, яке називають бумерами, безумовно, були ті 1 година 48 хвилин, проведені Гагаріним в космосі. І хоча особисто я завжди вважав внесок Сергія Корольова більш важливим, а дату 12 квітня срср часто перетворював на чергову нагоду просувати свої пропагандистські наративи, день, коли людина вперше подолала силу земного тяжіння і дісталась космічного простору, залишається знаменним. Хоча б тому, що розширив горизонти людства, а ще – надав матеріали, ґрунт для подальших досліджень. 

Інколи важливий не конкретний успіх, чи ще один виконаний пункт плану або досягнуте місце призначення. Важливо, що буде після! Куди приведе нас цей шлях, які перспективи відкриє. 

Маленькі історії успіху юних дослідників, мрійників, інженерів, якими я поділюсь – саме такі. Вони про перспективи, про майбутнє. І про ті фактори, які ведуть наших героїв до великих звершень.

Історія перша. Експерименти і багато праці

Іллі Пентюку й Александрові Андерсену-Шевченку по 14 років. Вони з Києва і влітку 2022 року, сформувавши команду Ukrainian Aerospace, долучились до перших змагань з віртуального ракетомоделювання Noosphere Space Games (NSG), які організували Федерація ракетомодельного спорту і  громадська організація “Асоціація Ноосфера”. Як я вже згадував у попередніх статтях (тут і тут), Noosphere Space Games проходять у грі-симуляторі Kerbal Space Program, яка відтворює реальні умови космічного простору. Завданням учасників було сконструювати віртуальну ракету, яка виведе супутник на орбіту, а потім безпечно поверне пілота на планету Кербін. Ілля разом з Александром побудували саму ракету за декілька годин, а от на вдосконалення пішло 2 тижні. Хлопці експериментували з двигунами: протестували і рідинні, і твердопаливні. Але основна частина їхніх експериментів була спрямована на пошук способів зробити космічний апарат… більш дешевим. Так, саме такими були умови конкурсу! Зрештою, юні конструктори пішли на ризик: відмовились від теплового щита. Це деталь, яка захищає ракету від перегріву під час входу в атмосферу. Але де ризик, там і шанс. Завдяки особливостям конструкції, ракета Іллі й Александра не лише без проблем подолала небезпечний рубіж, але й успішно виконала всю місію. І принесла хлопцям перемогу, а також приз  – 500 доларів!

Віртуальна ракета на старті. Знімок екрану з Kerbal Space Program.

Історія друга. Ділитись знаннями  – важливо

Тимуру Циганову з міста Вишневе, що на Київщині, 16 років. І він переможець других Noosphere Space Games. Коли на підсумковій онлайн-зустрічі ми оголосили про перемогу Тимура, чат учасників конкурсу вибухнув… ні, не обуреннями, а поздоровленнями. Усі вітали хлопця з заслуженою перемогою і щиро раділи. Справа в тому, що Тимур був найактивнішим в обговореннях проблем і викликів, з якими доводилось стикатись учасникам NSG. А оскільки задача була досить серйозна  – сконструювати ракету, відправити на Місяць і там встановити прапор України (усе це віртуально), то й труднощів вистачало. Хлопець вивчав тематичні онлайн-ресурси, шукав інформацію на форумах, а потім залюбки ділився з… суперниками. Стверджує, що в процесі таких пошуків і обговорень і народжувались ідеї, як покращити конструкцію свого літального апарату. Взагалі, ідея з чатами учасників була, певно, однією з найкращих наших ідей, як організаторів. Один з основних принципів ГО “Асоціація Ноосфера” – ділитись знаннями. Вважаю, що влаштувавши для учасників Noosphere Space Games майданчик обміну ідеями, ми не лише реалізували цей важливий принцип, але й заклали черговий камінчик у підвалини для розбудови космічного ком’юніті. 

Історія третя. Пасіонарність

Богдану Боровику 19 років. Родом хлопець зі Львова, а вчиться в Київській Політехніці на спеціальності “Авіаційна та ракетно-космічна техніка”. Богдан – переможець третіх NSG для студентів і молодих науковців. А також переможець спеціального заліку від Flight Control Propulsion, за результатами якого його запросили на стажування до цієї космічної компанії. Знайомлячись з анкетою хлопця, судді і ментори, співробітники Flight Control Propulsion, одразу звернули увагу на те, яку важливу роль зацікавленість космічними технологіями відіграє в його житті. Адже, крім навчання в внз на космічній спеціальності, Богдан веде телеграм-канал, присвячений темі космосу, де викладає останні новини сфери, аналітику, свої коментарі. А ще, очолює проєкт КПІ, мета якого – зібрати і запустити супутник типу CubeSat. Хлопець діє, як справжній пасіонарій, адже своє захоплення космосом прагне передати іншим, прагне створювати і стимулювати осередки космічної творчості. В Noosphere ми часто говоримо про пасіонарність, як про рушійну силу суспільства, бо хто як не такі юні Прометеї ведуть світ до змін на краще? 

Спілкуючись з такими юнаками, знаючи їхні історії, неможливо не вірити у наше світле, цікаве, сповнене корисних людству відкриттів, майбутнє. Все що нам треба – підтримувати їхній інтерес, захищати їхній спокій, плекати їхню пасіонарність.