Людина — істота соціальна, але іноді ця соціальність виходить за рамки спілкування з друзями, родичами чи знайомими.
Вона відчуває непереборну необхідність поширити свої зв’язки та знання за межі свого двору чи робочого колективу, а іноді навіть за межі своє країни. Навіть незважаючи на пандемію корона вірусу, охочих подорожувати країною та світом істотно не зменшилось.
Можливості стало менше. Але як тоді, так і зараз у кожного мандрівника є бажання привезти (неважливо з далекої чи близької поїздки) хоча б одну або декілька світлин «на пам’ять». При чому неважливо чи та світлина зроблена біля історичної пам’ятки, чи нововідремонтованої площі, або новопобудованого торгівельно-розважального центру.
Однак, якщо ви фотографуєте сучасну або нещодавно відбудовану будівлю, існує імовірність, що ваші фотографії можуть стати причиною претензій, навіть фінансового характеру від авторів (архітекторів, скульпторів тощо), або їх нащадків-правовласників. Законодавство країн в цьому аспекті дуже різноманітне. Наприклад, у більшості країн ЄС, Японії та США існує, так звана, “Свобода панорами”.
Свобода панорами надає можливість знімати на відео, фотографувати, редагувати та іншим чином фіксувати зовнішній вигляд об'єктів, які знаходяться у публічних місцях і які захищені авторським правом. До таких об’єктів відносяться будівлі, станції метро, пам'ятники тощо.
Тобто, якщо ви схочете використати зображення новозбудованого хмарочосу для логотипа своєї будівельної компанії, вам прийдеться перевірити кому належать права на його зображення і отримати, в разі необхідності, відповідний дозвіл. Адже в Україні законодавство залишає право на зображення за автором, правовласником, або його нащадками протягом 70 років після смерті автора.
Виключення є лише для фотографування чи фіксування на відео з метою висвітлення поточних подій. Телеканали іноді обходять цю норму для створення телепрограм, але це настільки велика тема, що потребує окремого висвітлення.
Чому наявність таких заборон настільки актуальна? Вони суттєво обмежують не тільки можливість простих людей на обмін враженнями, інформацією, емоціями, але й мимовільне порушення чужих прав виховує у громадян відчуття безкарності за проступки, зневагу до інших людей, вседозволеність. Великі злочини народжуються з малих проступків. Проступків, за які майбутні злочинці не отримають навіть найменшої ганьби.
Але найбільше ці обмеження б’ють по економіці. Страждають, як фрилансери, так і бізнес. Продакшн-студії не можуть безперешкодно знімати кіно та серіали у міських умовах, книговидавці - використовувати фотографії сучасних творів на своїх обкладинках, фотографи-фрилансери - отримати прибутку на стокових платформах від вуличних пейзажів.
І таких галузей безліч. Від вже згаданих книговидавництв та кінематографу до освітніх програм, туризму та інформаційних технологій. Якщо ви колись помічали, що у вітчизняних серіалах замість «адресного плану» будівлі, перед початком сцени зображують самотнє вікно, яке неможливо географічно ідентифікувати, то завдяки “свободній” панорамі може покращитись навіть якість телеконтенту.
Хтось скаже, що постраждають правовласники. І будуть в дечому праві. Зараз автор твору ще може довести у суді право на компенсацію за використання свого твору. Таким чином, наприклад, намагався робити автор пам’ятника засновникам Києва, скульптор Василь Бородай у 2000-х роках. Зображення його твору використовували де хотіли: від обгорток ковбасних виробів до телереклами. Після введення в законодавство норми про “свободу панорами” такий захист стане майже неможливим.
Але з іншого боку, такі випадки успішного захисту своїх прав у судовому порядку в Україні досить рідкісні. Зазвичай архітектори та скульптори задовольняються публікацією зображень своїх творів на умовах згадування автора, під вільними ліцензіями або взагалі не отримують з того жодного профіту: ні морального, ні матеріального, ні промоційного. До того ж основний дохід з твору скульптори та архітектори отримують за фактично створений твір.
Залишається додати лишень, що авторське право в цьому сегменті законодавчий орган намагається впорядкувати вже декілька скликань підряд. Але жодного результату на сьогодні не досягнуто. Попередні спроби впровадження свободи панорами (як повної, так і некомерційної) були невдалі. Наприклад, у 2019 році відповідний законопроект так і не був розглянутий Верховною Радою, через її достроковий розпуск.
