Як метро "зшиває" мегаполіси

Планета мегаполісів – таке майбутнє пророкують Землі в найближче століття. Все більше міст ставатиме новими глобалізаційними центрами, де буде панувати шалений темп життя з надзвичайною концентрацією бізнес- та креативного потенціалу. Американський експерт в області глобалізації Параг Кханна стверджує, що скоро на світовій арені конкуруватимуть не країни, а величезні міста-держави, які виникнуть внаслідок розмиття меж національного суверенітету.

Але навіть без цих крайнощів зрозуміло, що світову цивілізацію формуватимуть саме мегаполіси. Вже сьогодні 55% населення планети проживають в міських територіях включно з прилеглими зонами. США, Китай та Індія – це світові лідери з формування мегаполісів. Причому, вони постійно змінюються. В Європі спостерігається тенденція масового переселення родин для постійного проживання у передмістя. Так, за останні 50 років кількість мешканців Копенгагена скоротилася на 35%, але при цьому межі міста розширились за рахунок субурбанізації (розвитку приміської площі). А в Китаї бачимо вибухове зростання гігантських міст – вже зараз там існує вісім мегаполісів з населенням понад 10 млн осіб. І справа не лише в кількості людей, але й в економіці. ВВП китайського Гуанчжоу дорівнює ВВП Швейцарії, ВВП Ченду рівняється ВВП Норвегії, а ВВП Нанкіна співвідносне з ВВП Данії.

Для великих міст комунікація та зв’язок між різними його частинами – це першорядна проблема. Від її вирішення залежить майбутнє. В цьому контексті функцію «зшиття» живої міської тканини бере на себе метрополітен. З того часу, як в Лондоні відкрилася перша підземна залізниця пройшло майже 160 років, але цей вид транспорту не втратив свого значення.

Сьогодні найрозвинутіші системи метро діють в Нью-Йорку (472 станції, пасажиропотік 1,7 млрд людей в рік), Шанхаї (459 станцій, пасажиропотік 3,4 млрд людей в рік) та Пекіні (407 станцій, пасажиропотік 3,8 млрд).

Як бачимо, пальму першості в розбудові метро впевнено перебирає на себе Китай. І це дивовижний феномен, адже ще 20 років тому в КНР мережа метрополітену була дуже слабкою. Якщо в 2005 році на китайське метро припадало 6% транспортних перевезень по країні, то в 2015 році – вже понад 20%.

Показовим є метрополітен в місті Ченду на південному заході Китаю. Його почали побудувати в 2010 році, а сьогодні він вже складається з 13-ти ліній, більше 370-ти станцій і перевозить в рік 4,4 млрд пасажирів. Одна з ліній цілком автоматична – без участі людини потяги виходять на маршрут, пересуваються ним, проходять діагностику та повертаються в депо. А станції метрополітену Ченду – це справжні витвори мистецтва. Розроблені на основі природних форм, культурних традицій та пам’яток, вони вражають своєю оригінальністю та красою.

Мережа метрополітену поступово ускладняється. З лінійної чи радіальної (з лініями, які перетинаються) до складно-розгалуженої, розгалужено-замкнутої, радіально-кільцевої, діагонально-решіткової структури. Коли мережа досягає межі можливого, вона доповнюється новими елементами та перероджується в новий тип системи. В результаті сучасний метрополітен в мегаполісах набуває ознак композитності, що поєднує в собі елементи двох чи трьох типів.

Метрополітен розширюється не сам собою, а чітко адаптується до містобудівних реалій, ландшафту міста та його особливостей. Сучасне метро націлене на взаємодію з іншими видами транспорту. Воно буквально «вростає» в цілісну систему, де інтегроване з легкорейковим транспортом (ЛРТ) та автобусними маршрутами.

Низка мегаполісів робить ставку саме на метро, як на екологічний та зручний вид транспорту майбутнього. Так, в Парижі реалізують грандіозний проект Grand Paris Express. Він розширить мережу метрополітену на 200 км (90% ліній пройде під землею) та охопить регіон Іль-де-Франс, який сьогодні по суті є великою агломерацією. В рамках Grand Paris Express збудують 68 нових станцій, що дозволить щодня перевозити до 3 млн пасажирів. Таким чином влада хоче вирішити відразу кілька завдань. По-перше, зробити агломерацію більш цільним утворенням та додати їй імпульс для розвитку. По-друге, перерозподіли пасажиропотоки, адже сьогодні 83% поїздок в регіоні припадає на легковий автотранспорт. По-третє, подолати депресивність околиць, зробити території багатофункціональними – житловими, діловими, зеленими. Цікаво, що будівничі Grand Paris Express відмовились від облаштування станцій за типовими проектами, хоча це було б набагато дешевше. Кожна станція матиме власне унікальне обличчя, будуть враховані особливості забудови території і склад населення. Понад 36 млрд євро – саме стільки коштуватиме Grand Paris Express. Так на наших очах відбувається небувалий для Європи експеримент із «зшивання» мегаполісу в одне ціле за допомогою розгалуженої мережі метрополітену. Якщо він увінчається успіхом, не виключено, що це стане прикладом для інших країн, які матимуть економічні можливості для реалізації подібних ініціатив.

Отже, попри поважний вік, метрополітен почувається молодим та енергійним. Це потужний інструмент формування великих агломерацій, які створюють новий урбаністичний ландшафт на планеті. В сучасному світі бути зручним, конкурентним та розвинутим може лише те місто, де будують та модернізують метро.