Виробнича аварія, як одна з юридичних підстав надурочних робіт

     Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своєю сутністю права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення виробничої аварії? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю юридичні норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вказані можливості, отримавши належне закріплення у відповідних законах, водночас повинні забезпечити всебічну економічну свободу зазначених осіб, а також їх високоякісний розвиток, як законослухняних особистостей.     

    Одним з найважливіших соціально-економічних прав є право на працю. Згадана можливість охоплена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України і ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, роз’яснюється відповідними законами. Як це розуміти?  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконана чесними особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотну користь не лише суверенній та правовій Україні, а й її згуртованому й добропорядному народу. 

       Чинне законодавство гарантує працедавцеві різні за своєю сутністю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема згідно з п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати  надурочні роботи під час проведення заходів, які в свою чергу є необхідними для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків. 

         Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення виробничої аварії, про що закріплено п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.