Окремі проблемні аспекти правомірного застосування надурочних робіт

         В окремих випадках працедавець залучає працівників до надурочних робіт. Чи розповсюджується вищевказане правило на фізичних осіб, які навчаються в загальноосвітніх школах без відриву від виробництва, в дні занять? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Працедавець є одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Зазначена думка пояснюється тим, що у відповідності до трудового договору вказана особа надає безпечну роботу різним особам, які прагнуть працювати для істотного зміцнення економічного розвитку своєї правової Батьківщини, а також суттєвого поліпшення майнового добробуту її доброчесного народу. 

    Правовий статус, який гарантований працедавцю, є вельми багатогранним. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 62 КЗпП України наведена особа може застосувати  надурочні роботи тільки у виняткових випадках, які в свою чергу отримали своє належне закріплення в чинному законодавстві.   

    Але не треба забувати про те, що даному правилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких охоплюють відповідні нормативно-правові акти. Даному судженню притаманне своє обгрунтуюче пояснення. 

    Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовується на цілеспрямоване утвердження різних за своєю суттю людських цінностей, що в свою чергу отримали всебічне визнання в громадянському суспільстві. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство й батьківство, про що в свою чергу передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України. 

   Чіткий та недвозначний зміст вказаної норми в частині суб’єктного складу найманих працівників, до яких не можна встановлювати надурочні роботи, отримав відповідні роз’яснення в іншому законі. Як це розуміти? 

    Національним законодавством передбачено безпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не може залучати до надурочних робіт. Зокрема у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 63, а також ч. 1 ст. 220 КЗпП України, одними зі вказаних трудівників є фізичні особи, які в свою чергу навчаються в загальноосвітніх школах без відриву від виробництва, в дні занять. 

   Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/чи неправомірними. Наприклад, даному суб’єкту трудових правовідносин не дозволено залучати до надурочних робіт фізичних осіб, які навчаються в загальноосвітніх школах без відриву від виробництва, в дні занять.